Книги 31 - 40 (всього знайдено 275)
Фартушок
Маленькі герої оповідань Володимира Пазушка — це наші юні сучасники, наше наймолодше покоління. Вони зовсім ще малята. Дехто з них навіть і до школи не ходить.
Різні за віком і характером весела вигадниця Наташа («Фартушок»), працелюбний Тарасик («Як Тарасик зробив літо») і допитлива Гафійка («Колодязь»), клопітлива Оксана («Куряча розмазня») і інші юні герої оповідань, але всі вони мріють бути такими, як їх батьки, прагнуть у всьому наслідувати їх приклад.
Переглядів: 202
fartushok_190813.djvu (2,4 MB) 
Примулка
Оповідання про школярів "Михасів борщ", "Бабусина пляма", "Як зникли чорнильниці" та інші.
Переглядів: 292
Вишиванка
ВИПАВ ЗУБЧИК
Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а щербатий,— поправила бабуся.— Але не журися, новий виросте, а цей закинь на горище і прокажи: «Мишко, мишко, візьми собі кістяний зубчик, а мені дай залізний!»
«Не хочу залізного,— подумав Дмитрик,— нехай виросте такий, як був».
З таких коротеньких оповідок і складається книжка.
Переглядів: 388
Сонячний ранок
До книжки увійшли оповідання про життя лісових мешканців, про дівчинку, яку тато знайомить з рідною природою.
У цій книзі немає жодного вигаданого оповідання. На протязі десяти років автор збирав цікаві й повчальні історії, почуті з вуст школярів. Заносив до щоденника свої власні спостереження й пригоди під час подорожей з дітьми до лісу в різні пори року.
Через усю збірку проходять три головні герої: першокласниця Оленка, її татусь і природа рідного краю. З нею ми щодня спілкуємось. Вона невичерпно багата на всілякі дивні дива, сповнена загадковості і краси. Краси, яку ми всі гуртом і кожний зокрема повинні любити, берегти і примножувати, аби вічно цвіли на землі нашій квіти, зеленіли ліси, співали птахи, голубою чистотою світилися під сонцем ріки та озера.
Переглядів: 395
Марійчина загінка
Живуть по наших селах чудові діти, з допитливим розумом і щедрими серцями. Декого з них ви й зустрінете в цій книжечці. Гадаємо, вам полюбляться і Марійка, що мріє стати трактористкою, як її тато, і дотепний Данилко з чудним прізвиськом Качмуз, і Юрко, який вирішив послати хворій японській дівчинці живого журавлика. Може, дехто з вас і позаздрить Степанкові: адже він так хвацько їздить на коні, і не тільки їздить, а й доглядає його. А у веселих витівниках Петрикові та Ванькові багато хто з вас, може, пізнає самого себе.
Отже, герої книжки запрошують вас у гості.
Коментарів: 1. Переглядів: 145
І чарівник на тонких ніжках
У книжці ви знайдете не лише повість "І чарівник на тонких ніжках", але й оповідання-казку "Голубий олень".
Переглядів: 637
Ой у лісі, лісі зеленому
Автор цієї книжки розповідає дітям про події ще дореволюційної давнини. Його герой, хлопчик з бідняцької родини, мусить допомагати в роботі своєму дідові вугляру, що цілий рік випалює в лісі деревне вугілля.
Про те, як поступово, завдяки своєму мудрому, лагідному дідові, хлопчик узнав і полюбив мешканців незайманого пралісу, як навчився розбиратися в травах, слухати пташині голоси і спостерігати диких звірів, розповідає автор своїм читачам.
Переглядів: 213
Юрко їде до табору
Море... Про нього тільки і мріє Юрко. І мама дістає йому путівку до піонерського табору на морському узбережжі. Але якою ціною! Є над чим замислитись хлопцеві, перш ніж знайде він вірне рішення.
Про життя хлоп'ят і дівчаток, про їх мрії та турботи, про дружбу розповідається в цій книжці.
СЛОВО ДО МОГО ЧИТАЧА
Ти бачиш на небі білу смугу над телевізійною антеною, білу смугу, що її накреслив реактивний літак? «Ну то й що?»—запитаєш ти. Справді, що ж тут дивного — біла смуга на небі й телевізійна антена. Нічому тут дивуватись, немає на що звертати увагу, таке буває щодня.
Але це — чудо. Зрозумій — це справжнісіньке чудо, тільки ми звикли до нього. Ми вже звикли навіть до того, що людина літає у космос, ми звикли до думки, що скоро буде ще й не таке. Ого! Ми з тобою віримо, що незабаром на наших телеекранах побачимо, як людина виходить з зоре-льота і ступає на далеку планету.
А колись була Вітчизняна війна. Дуже давно, тебе ще й на світі не було. Але й зовсім недавно, бо час, друже мій, для кожного плине по-різному. Тому для тебе Вітчизняна війна — то дуже давно, а для мене — не дуже. А хлоп'ята та дівчатка з цієї книжки — вони були твої ровесники, тоді, невдовзі після Вітчизняної війни, коли тебе не було ще на світі. Тільки жили вони значно бідніше за тебе, й білий слід від реактивного літака над телевізійною антеною їм не доводилось бачити. І телевізора теж. Вершиною їхньої мрії був простенький фотоапарат «Любитель», який «мабуть, сотню коштує» (на теперішні гроші — десятку). І ще тоді точилася війна в Кореї. Зараз теж вона точиться в різних місцях нашої землі, а треба, щоб її не було і щоб ні в тебе, ні в твоїх товаришів на війні не вбивали батьків, як убили у Василька й Наталочки — дітей з цієї книжки.
Оце і все, що я хотіла тобі сказати. Бо мої герої — такі, як і ти, тільки жили вони — по-твоєму, дуже давно, а по-моєму, недавно.
Переглядів: 439