СЛОВО ПРО МАРІЙКУ ПІДГІРЯНКУ
У прикарпатському селі Білі Ослави, у родині лісничого, понад сто років тому народилася весела і допитлива дівчинка Марійка. Виростала вона серед дерев і квітів, вслухаючись в їхні добрі зелені голоси... А коли дідусь навчив онуку грамоти, все, що нашептали їй високі смерічки та сонячні потоки, вона перенесла у свої перші поетичні рядки. Так з'явилася поетеса Марійка Підгірянка.
Її вірші друкувалися в букварях, дитячих хрестоматіях, виходили окремими книжечками. Кожного дня зустрічалася поетеса з дітьми, бо все життя працювала вчителькою у найвіддаленіших карпатських селах.
Дорогий читачу! Якщо тобі доведеться побувати у Карпатах, ти скрізь почуєш, там голос Марійки Підгірянки. Впізнаєш його і в шелестінні лісу, і в щебетанні пташок, і у звуках скрипки та сопілки. Багато віршів поетеси покладено на музику, і найкращі, найме лодійніші серед них стали співаночками.
Віктор Терен

НА ЛИЖАХ
Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях
Візьму я бистрі лижі,
Полину, наче птах.

В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!

МОРОЗ
Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах-дібровах —
У чоботях пухових.

Старий він, сивий він,
З бородою до колін.

Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Хоче когось вкусити.

Старий він, сивий він,
З бородою до колін.

ДІТИ И ЛАСТІВКА
Ластівочка чорно-біла
Під стріхою гніздо вила,
Над подвір'ям кружеляла
І на діток споглядала.
І питалася сердечно:
— Чи гніздитись тут безпечно?

— Люба, мила ластівочко,
Ти не бійся за гніздечко:
Ми і киці закажемо,
І песика прив'яжемо.

МІЙ ДІДУСЬ
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
І мене малого,
Онученька свого,
За рученьку водить.

По садочку ходить,
Яблучка знаходить
Ще й з горішків зерна.

Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка сріберна.

ЮРЧИК І КІЗОНЬКА
Біжить біла кізонька,
Шовкова берізонька,
Рівнесенькі ніжки,
Тонесенькі ріжки.

Біжить кізка: туп, туп.
— Тут є Юрчик, тут, тут.
Як він мене попасе,
Конюшинки принесе.
Буде мати молочко
Мій маленький Юрочко.

МІСЯЦЬ І ЗІРКИ
Тихий вечір, тихий, красний.
Над горою місяць ясний
Пасе зірки, завертає,
На трембітці вигравав:

— Гой, зірки, гоя, гоя,
Трембіточка срібна моя.
Трембіточка срібна моя,
Гой, зірки, гоя, гоя!

Ходить місяць аж до ранку.
Вийшла зоря на полянку:
— Ой місяцю, місяченьку,
Зганяй зірки помаленьку.

КОЛИСКОВА
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть.

ЗАЙЧИК В ТЕРНИНІ
Скочив зайчик в тернину
І роздер кожушину;
Йде лисичку просити
Кожушину зашити.

А лисичка регоче,
Зашивати не хоче:
— Де ти був? Нащо дер?
Ходи в дранім тепер!

Біжить зайчик до мами,
Зайшли очка сльозами:
— Мамко, любко, не бийте,
Кожушину зашийте!

Мама сина не била,
Кожушину зашила.
Зайчик очка обтер
І знов скаче тепер.

КОТИК
Скочив котик,
Сів на плотик,
Миє ротик
І животик.

Він миленький
І чистенький,
Гарний Мурко
Мій маленький.

ГРАЙ, БДЖІЛКО!
Грай, бджілко, грай!
В полі, в лісі, на леваді
Усі квіти тобі раді,
Увесь рідний край!

Грай, бджілко, грай!..