Для дошкільного віку

Щоб гарними росли

Вірші про природу: "Сині ключики", "Снігурі-кухарі", "Прохання до їжачка", "Насінина кульбаби" та інші.

Художники: Орро Елен
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1991 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 28.


Фрагменти:

Олекса ЮЩЕНКО

ЩОБ ГАРНИМИ РОСЛИ

Надвечірня пора —
Бути прохолоді.
Мати полива з відра
Огірки в городі.

А синок ще не зна,
Як і що полити,
Тож малому вона
Хоче пояснити.

— Це щоб гарними росли
Не позасихали,
Їх водицею з Сули
Завжди поливали.

Вчасно треба полить
Квіти й огірочки,
Бо рослина хоче пить,
Як і ми, синочку.

Виструнчився тут малий:
— І мене мерщій полий!

РАНОК
До синочка мати:
— Час уже вставати!

— Я вставав, а пташка
Каже:  «Спи!» — мені
Ще й прикрила сонце
Крильцями в вікні!

ПРОХАННЯ ДО ЇЖАЧКА
Їжачок, їжачок,
Перекинься на бочок,
Покажи  хоч  трішки
Невидимки-ніжки!

А за це для їжачка
Нам не шкода
Мо-лоч-ка!

ПІСНЯ СИНИЧКИ
Синичка озвалась! Немудрі мотиви,
Та в них пробивається голос весни:
Струмків перший щебет і сонячні зливи
Вони відганяють зимовії сни.

Синичка дарує весняну картину:
Це ж скоро заквітнуть у нашім гаю
І проліски перші, й сережки ліщини...
Синичка бентежить уяву мою.

МАЮ ДІРКУ
— Скільки буде, любий Грицю,
Як від трьох відняти три?
— Буду мати одиницю! —
Зводить очі догори.

— Не подумав ти, одначе.
Ось тобі іще задача:

Три цукерки до кишені
Ти поклав і загубив,
Як з крамниці йшов до нені
Що лишилось? Полічив?

— Запитали б так спочатку
Маю дірку. Треба латку.

ЧИСТЮЛЯ
Гладить хлопчик цуценя.
Мати двері відчиня.
— Вимий руки! Час до столу,

Науча вона Миколу.

Хлопчик швидко відповів:
— Руки з милом я вже мив,

Бо, як руки не помию,

Скавучить Бровко і виє.

ЯК ПРАВИЛЬНО?
Понад містом — вертоліт.
Гриць    говорить: — Вітроліт! —
Йванко мовить: — Вертоліт!
І мені б оце в політ...

— Вітром дме на цілий світ, —
Значить, вірно «вітроліт».

— А гвинтом як завертів!
«Вертоліт» — і поготів!

...Вже не чуть давно мотора.
Хто ж кого переговорить?

У ТРАМВАЇ
Не дивуйтеся, бо й справді
Ще таке буває:
Хлопчик місце для бабусі
Звільнив у трамваї.

І у відповідь старенька
Дякувати стала,
Та на місце, що звільнилось,
Все ще не сідала.

Поцікавилась, як звати...
— Сідай, любий Колю!
Як виростеш, постарієш —
Настоїшся вволю!

ПЕРША ДВІЙКА
Повернувся  хлопчик  з  школи
Мати зустрічає,
Дума:  «Бач, перетрудився...»
А сама аж сяє.

Роздяга його швиденько,
Садовить до столу.
— Ну, то як же, скажи, сину,
Полюбив ти школу?

— Ще не знаю. Двійку маю,
В чім признатись мушу.
— За що? — сплеснула   руками.
На уроці гриз я, мамо,
Під партою грушу.

Може, вчитель не почув би,
Хлопці б не сказали,
Та попалась тверда груша
Зуби затріщали.

— Вже тепер я буду знати,—
Каже він до неньки,—
Завтра двійки щоб не мати,
Все давай м'якеньке!

ДЖМІЛЬ НА КВІТЦІ
На квітку сів
Брунатний джміль,
Нагнув тонесеньку стеблинку...
Сік   золотий — солодкий   хміль
Пив досхочу без відпочинку.

Вже не брунатним — золотим
Від соку він ставав поволі.
А потім важко,
Наче грім,
У безгоміннім линув полі.

Хитнулась
Вільна від ваги
Стеблина з квіткою легкою.
їй добре видно навкруги:
Блакитні сяють береги
В краю щасливім супокою.

І літо пахне медоцвітом,
А сонце — радістю над світом

СНІГУРІ-КУХАРІ
Снігурі вдягли жилети
Пишні, червонясті.
Отакі побачиш де ти?
Хто ж для них напрясти,
І наткати, і пошити
Встиг до снігопаду?
А для шапочок принаду:
Чорні оксамити.
Сині та новенькі фраки
Дорогі, шовкові.
І виблискують відзнаки,
Як вогні казкові!
А снігурки — сіруваті,
Звичайної вроди.
їм би зерен поклювати —
Байдужі до моди.
Снігурі їх до обіду
Запрошують: гляньте —
Між снігурок гордовиті,
Як офіціанти!
Повдягались модно, пишно,
Подругам назустріч вийшли,
Готувалися як слід!
— Просим, просим на обід!

СИНІ КЛЮЧИКИ
Це весняний первоцвіт
Глянув крадькома на світ:
Сині ключики малі
Мов злетіли на крилі,
Відмикають неба вись,
Що по кольору, дивись,
Теж мов цвіт-первоцвіт,
Ніжна синь всіває світ!

І всіва, і залива,
Виливається в слова.

Ключики торкнулись неба,
Що всміхнулося до тебе,—
Стало синім, було сірим.
В сині ключики ми вірим!

НАСІНИНА КУЛЬБАБИ
— Ой, не ріж, ой, не рви!
Проситься кульбаби цвіт.
Між покосами трави
Сонечком кульбаби цвіт.

Замість жовтих обідків
Голочки пухнасті,
Щедро промінець зігрів
Срібні та пухнасті.

Там насіння визріва,
Щоб зійти весною.
Зажовтіють кульбабки
Знов поміж травою.


Дата внесення : 15.01.2010     Переглядів: 265     Популярність: 92.53%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :