Олекса ПАЛІЙЧУК
СКІЛЬКИ ДИВА!

ВЕСНА
Я з луною розмовляю.
Помовчу — і знов гукаю:
— Бач, трава зазеленіла,
чуєш, річка зашуміла,
пісня лине над полями,
небо кличе журавлями —
то настала вже весна!

І підтакує луна:
— Вже весна-а!..

ОЙ САДИЛА Я ДЕРЕВЦЯ
Ой садила я деревця —
поливала із відерця.
Поливала, примовляла:
— Хай кожнісіньке прийметься!
І дощів йому, і сонця!
І довіку оборонця!

ДЕСЯТЬ БУКВ
Я  вже  знаю  десять  букв.
Я сама їх написала
і сама порахувала:
рівно-рівно десять букв.
Чуєш,  Рекс — патлате  вухо,
чуєш, кицько-нявкотухо,
чуєш,   дятле,— тук-тук-тук —
написала десять букв!
Обіцяю: завтра зрання
сяду знову за писання.
То наука непроста:
мушу я всі букви знати,
щоб скоріше написати
до бабусеньки листа.

КИЛИМОК
Простелився килимок
під самісінький горбок.
Розіслався перед нами
і аж грає кольорами.
Я підбіг до килимка:
чистота, поглянь, яка!..
То сьогодні засвіт-рано
дощик   прав   його   старанно.
Кличу друзів до квіток:
— Пахне   медом   килимок!..
І послухайте уважно:
він сюрчить, гуде протяжно!.

Отака в нас дивина.
Ось що виткала весна!

АЛЛО!
Знову літечко прийшло,
знову їдемо в село.
Гей, дідусю і бабусю,
зустрічайте нас, алло!

Хай стрічають у селі
ячмені  і картоплі,
гречка, соняхи, ожина,
і порічки, і малина,
полуниця запашна,
вишні, сливи і черешні,
мак, цибуля і, нарешті,
лопухи та бузина.

Хай стрічають у селі
козенята і кролі,
каченята і курчата,
кошенята, цуценята,
ластів'ята і джмелі.

Знову літечко прийшло,
знову їдемо в село.
Гей, дідусю і бабусю,
зустрічайте нас, алло!

НУМО РАЗОМ!
На городи, на лани
йдуть в атаку бур'яни,
і повзучі, і летючі,
і хапливі, і колючі —
всі живучі, всі презлючі:
— Ми йдемо, йдемо, йдемо,
всі поля заберемо! —
Я злякався?.. Що ви?! Що ви?!
Мить — і вже насупив брови:
— Не хваліться, бур'яни,

вам не виграти війни.—

Ось  на  пагорби  й  долини

вийшли люди і машини,

серед них і татко мій.
Це вже буде справжній бій!
Ну, а сам я що роблю?
Ну, а сам чого стою?
І... хапаю в руки сапку:
— Я з  тобою,  чуєш,  татку!
Адже сунуть вороги!..—
Озираюсь навкруги:
— Де ви, Ніно,  Катю, Олю?!
Не   баріться,  Левку, Толю!..
Нумо разом у дорогу —
урожаю на підмогу!

НУ І ЩО Ж
Ну і що ж, ну і що ж,
як пролився рясно дощ?!
А у мене та в сестрички
є новенькі черевички:
не   намочить   їх   струмок —
скік та скок, скік та скок.

ЗА СЕЛОМ
Як цікаво за селом!
Скільки дива тут кругом!
Онде — світла і  барвиста —
в небі райдуга повисла.
Ген — у тиші далини
мерехтять ясні лани.
На просторих луках бродять
довгі череди корів
і вже попаски підходять
аж сюди, до чагарів.
Ось метелики літають
по зеленому лужку —
так, неначе кривуляють
у кумедному танку.
Тихе кукання зозулі
долинає звіддаля,
довгі ноги, мов ходулі,
чорногуз переставля...
От цікаво за селом!
Скільки дива тут кругом!

ЛІСОВИЧОК
Хто це ходить по росі
день у день, день у день —
срібний дзвоник у руці:
дзень-дзелень, дзень-дзелень.

— Прокидайтесь, квітоньки,
нумо враз, нумо враз.
Розтуляйте пелюстки
в добрий час, в добрий час!

То дідусь Лісовичок
день у день, день у день
будить росяний лужок:
дзень-дзелень, дзень-дзелень.

НЕ РУШ
Джміль я, джміль —
хай знає кожний.
Не метелик. І не хрущ.
Я працюю, я серйозний.
Не чіпай мене. Не руш!

У КАЗКУ
Нумо швидше, коню,
з нами вирушай
у чудесну казку,
в таємничий край.
Де ховає мавок
лісове шатро,
де жар-птиця губить
вогняне перо.
Де гойдає хвиля
човник золотий...
Повези нас, коню,
повези, гнідий!