...І машина рушила.

Мохобородько був у відчаї. Невже і справді все пішло шкереберть? Невже немає ні найменшої надії? Адже Муфтик і Півчеревичок були поряд. Його відділяло від них лише віконне скло...

Раптом Мохобородько помітив, що шибка з його боку опущена. Одже просто поряд - одчинене віконце! І несподівано блиснула думка. Мохобородько потайки зірвав зі своєї бороди брусничку і непомітно зронив її крізь відкриту шибку на вулицю.

Муфтик і Певчеревичок, які обурено дивилися вслід автомашині, яка все даленіла, одночасно помітили, як з віконця щось кинули.

Хто саме? Мохобородько? І що це може бути? Принаймні щось таке дрібненьке, що й зблизька неозброєним оком не роздивишся до пуття.

Муфтик і Півчеревичок метнулися вперед, прикипівши поглядом до асфальту. І Комірець, схоже, зрозумів, що вони розшукують щось, і старанно обнюхував дорогу.

Несподівано Півчеревачок вигукнув: - Брусничка!

Нахилився підібрав ягідку і показав Муфтикові

- Оце так! - замислено сказав той. - Ягода як ягода.

- І вже спілісінька, зауважи Півчеревичок.

Друзі перезирнулися.

Деякий час панувала тиша, тоді Муфтик запитав Півчеревичка:

- Ти в дитинстві читав казки?

Півчеревичок кивнув:

- Аякже! Цілі гори!

- Ну, в такому разі ти маєш розуміти, що означає брусничка, продовжив Муфтик, - Ті, кого викрадають, часто в казках кидають що-небудь на землю, щоб вказати друзям слід. Найчастіше для цього використовують горошини, хлібні крихти або, наприклад, ягоди...

- Ти й справді гадаєш, що Мохобородько брусничками помічає нам шлях? - дещо невпевнено уточнив Півчеревичок. А Муфтик був цілком певен.

- Не варто применшувати тямущості Мохобородька, - сказав він. - Окрім цього, бруснички в нього ж у бороді! Муфтику і Півчеревичку не можна було зволікати...