Для дошкільного віку

Мій янтарик

Збірка дотепних віршиків литовського поета про людей і природу.

Художники: Годун Лариса
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1980 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 32.


Фрагменти:

МІЙ ЯНТАРИК

ОЗВАЛАСЯ ПТАШКА
Озвалася пташка —
Проснулися трави.
— Пора вам, луги, зеленіти! —
І трави наставили
Вушка зелені
Та й слухають.    
Як слухають діти.    
Озвалася пташка—
Проснулися трави.
— Пора вам, луги,
вже й до цвіту! —
І квіти розкрили
Яснесенькі очі    
Та й дивляться.
Як дивляться діти.

ЧЕРВОНА ХУСТИНА
Доглянуло сонце
Та й роженьку-доню,
Запнуло хустину
Червону-червону.

А мчався тим краєм
Чубатий хлопчисько,
Чубатий хлопчисько —
Гульвіса-вітрисько.

Побачив вітрисько
Ту роженьку-доню,
Зірвав їй хустину
Червону-червону.

— Гульвісо-вітриську,

Гляди, одшмагаю! —

Веселий вітрисько:

— Шмагай, як піймаєш!

БІЛОГРИВИЙ
Коника сідлайте, тату,
Хочу верхи поскакати.

Тато коника сідлає,
Із воріт я вилітаю,

Їду радий і щасливий:
— Гей, несися, білогривий!

Білогривий лиш озвався

— до ставу увігнався.

Я з коня
Шубовсть у воду
Та й заплакав серед броду.

ЛЮЛЯЙКО
Як вечір підійде
До вікон близенько,
Сестру покладу я
В колиску маленьку.

Сестра вередує.

Та в білій імлі
Прилине Люляйко:
— Спи! Люлі-люлі.

Співанку Люляйка

Почула сестричка —
І гарно їй стало,
Не плаче, не хниче.

І лялю пригорне
До себе під бік.
І вічка змикає
Свої голубі.

ГОРОХ
Августінас
Горох сіє,
І волочить,
І радіє.

— Августінас,
Хвалить тато,—
Хліборобом  
Годен стати.

Попросив я
Свого тата:
— Дай гороху
Засівати

Тато каже:
— Любий синку,

Ти і сам
Як горошинка.

ЗМАГАННЯ ДЕРЕВ    
Всім — увага!
Йдуть змагання!
Мчить осика — сама рання.
Мчать під гору із долини
Клен, і явір, і ялина...
А сосна біжить поволі,
Від усіх відстала в полі.
їй черемха підкида:
— Ти ж уже немолода.

І тополя
Дорікає
Та й до дюни підбігає:
— Тут фортеця! Тут фортеця! —
Стала скраю і трясеться.
— А  бодай ти провалилась! —
Всі дерева розшумілись.
Обтрусили ще шапки
Та й до лісу навпрошки.

Ось осика йде остання.
—
Так і кінчилось змагання!
— Ні! —
Сосна відповідає.
—
Ще мене усі узнають!

Відштовхнулась, розгойдалась
І на дюні зверху стала,

На осонні, осіянні:

— От я й виграла змагання!

УРОЖАЙ
Колоски уже доспіли
Та й шумлять собі вусато.
У засіки шляхом білим
Урожай везе мій тато.

Як дітей зустріне в полі,
Він машину пригальмує,
На широкому роздоллі
Свіжим хлібом почастує.

Ніжно чубчики погладить,
Наче росянисте жито:
— Їжте хліб святий, орлята,
І ростіть здорові й ситі.

МІЗИНЧИКОВА КАЗКА
Вітер в гаї
Хатку колихав:
— Люлі-люлі, хатка
На совиних лапках.    

Всередині хатки —    
Столик янтаревий,    
Столик янтаревий,    

Стільчик золочений.

Коло того столу

Там сидить мізинчик.

Під пахвою дудка,
У руці — олівчик.    

Там сидить мізинчик,
Бородоньку смиче,
Бородоньку смиче,    
Сидить казку пише.    

Сидить казку пише,
Аж у руки трудить...    
Ось поставив крапку
І ведмедя будить.

ПОЛУДЕНЬ
Літній день у тиші тоне.
Заховав гітару коник
Під роменом просто долі.
А колосся шепче в полі.

А колосся шепче в полі:

— Добре як рости на волі!
Добре сонечку радіти,
Добре хлібом духмяніти!

КОСМОНАВТ
От змайструю я ракету —

Путь візьму угору,

Помахаю всім кашкетом —
Полечу між зорі.

На планетах невідкритих
Всюди побуваю.
З'їжджу небо все блакитне,
Даль його безкраю.

Аж до сонечка долину,
Наберу жар-цвіту,
Його сонячні краплини
Подарую дітям.

ВІТЕРЕЦЬ І КРАВЕЦЬ
До кравецької робітні
Стук-стук-стук у шибу вітер.
— Вітре,
Чом сюди забився?
Мій   піджак   уже   зносився.
Поновить   костюм   охота? —
Сів тут майстер до роботи.
Кроїв, шив і міряв швидко:
Як на тебе, вітре, шитий!
Ні відняти, ні додати,
Будеш вік його тягати.
Вітерець надів і — шпарко
Посвистів мерщій до парку.
В піджаку тім нарозпашку
Обганяв кущі й піддашки.
Залетів і до ялини,
Від ялини до соснини,
У сосни він оживився
І в вільшині опинився.
Із вільшини — у шипшину,
А шипшина — як щетина,
На ходу
Його чухрала,
Усі боки обірвала,
Поки вітер буйний шпарко
Без одежі втік із парку.
— У-у-у!-
Вітрисько виє.
До кравця ж іти не сміє.

ВЕДМЕДЬКО-ЛАСОМЕДЬКО
Хто це лісом-
Перелісом
Гупає, співає?
То ведмедько-
Ласомедько
Ласувати має.

Хто на сосну
Високосну
Ледве-ледве лізе?
То ведмедько-
Ласомедько
Уже соти лиже.

Хто це злиться,
Хто гнівиться:
— Жалять, не вщухають.

То ведмедька-
Ласомедька
Бджоли проучають.

Хто це плаче:
—    Мед болючий,—

І в барліг подався.

То ведмедько-
Ласомедько
Так наласувався.

ПІСЕНЬКА ДРОЗДА
Дрізд в осичині співає,
Переліска розквітає,
Ніби мовить: —Дрозде-друже,
Я за пісню вдячна дужеї
Бо коли б ти не співав,
Я не квітнула б між трав.

ГРОМИСЬКО ВПАЛО
Гур-гур-гур! —
Громисько впало.
Ниви встали,
Луки встали, мов шовкові,
Встали котики вербові,
Встали бджоли трудові,
І метелики в траві.

Гур-гур-гур! —
Громисько впало.
Пущі встали.
Груші встали.
Встала птахів дивна пісня,
 Встали сонечка у лісі.
Встав ведмідь на білий світ,
І їжак, і сірий кріт.

Гур-гур-гур! —
Громисько впало.
Гори встали,
Доли встали.
Встали м'ята і купава.
Встали дні ясні, ласкаві.
І весна дзвенить, гуде
І до тебе прямо йде.

ПЛИСОЧЧИНІ    ЧЕРЕВИЧКИ
Осипався іній—
Пора на весну.
Вернулася плиска,    
Лелека вернувсь.

Лелека в чоботях,
А ця — босячка.
На луках, мов крига,
Роса припіка.

Місточком льодистим
Зазимок біжить —
Аж паморозь біла
Додолу летить.

Замерзнула плиска—
Нум сонця молить:

— Мені черевички,

Матусю, пошили.

Зігріються ніжки —
Розтане льодок.—
Відкраяло сонце
Від неба крайок.

Та й зараз пошило:

Нитки ж були ці

Із теплої пряжі —

Ясних промінців.

Блакитом покрило —
Взуття аж сія.
І під каблучками
Тепліша земля.

І під каблучками
Розплавився лід.
Травинка устала,
Наклюнувся цвіт.

СОЛОВЕЙКО
Розсипає вечір
Роси, мов перлини.
Простяглася стежка
В хатку солов'їну.

Прочиню ворітця
До оселі тої:
— Розкажи, маленький,
Як живеш зимою?

Мрію про зозулю,
Роси в ріднім краї.
Цілу зиму в скриньку
Я пісні складаю.

ХА-ХА-ХА
Раз проходив один Ха,
Коли бачить — другий Ха.
Запросив його додому,
Посадив його до столу.
— Сумно, Ха?
— Сумненько, Ха.
Третього немає Ха.
От прийшов би третій Ха —
Задзвеніло б ха-ха-ха!

В двері стука гість нарешті.
— Хто там?
— Ха — товариш третій.—
Гостю двері відчиняли.
— Прошу,— Ха і Ха сказали.
— Прошу, Ха!
— Сідай-но, Ха!
Бо без тебе, друже Ха,
Не виходить ха-ха-ха.

ВОВЧИЙ ЗАМОК
У-У-У — мороз який скрипить.
Вся сім'я ведмежа спить.
Сплять ведмідь
І ведмежата,
Й ведмедиця-мама спить.

Тихо спить собі ведмідь.
Хтось надворі гупотить:
Суне вовк,
Ледащо сірий,
Злий — зубами цокотить.

У-у-у! —
Голос навісний.
Виє люто вовк страшний:
— У ведмедя є притулок,
Ну а я хіба дурний?

Чи я гірший,
Далебі?
От із снігу я собі
Королівський
Білий замок
Побудую на горбі.

Не ловив пихатий гав,
Клопотався, не вгавав,
І поставив білий замок
Ще й підвалини поклав.

— Ну й споруда, глянь яка!
Тільки холод допіка...
Затоплю,
Гостей накличу,
На банкет зварю бика.

Поспішає вовк у путь

Дров побільше притягнуть.

Запалив багаття в замку,

    Варить —
Гості ж ось прийдуть.

У горшках усе кипить...
— Ой як гарно, аж пахтить!
Вовк сказав собі ліниво.
Ліг додолу — і вже спить.

Млість бере його в полон.
Крізь замети лине сон.
Волохаті вовчі боки
Гріє, вигріва вогонь.

Од вогню ж і сніг топивсь.

Стіни замку розповзлись.

— У-у-у!_ Завив вовчисько,

Бо в калюжі опинивсь.

ҐАВЕНЯТКО
Сіли ґава й ґавенятко.
Ґава спить,
А ґавенятко:
— Мамо, хочу я читати,
Попрошу буквар дістати.—
Ґава десь там полетіла,
Книжку зараз же купила.
— Кар-р! —
Маленьке промовляє,
Книжку поспіхом гортає,
На обкладинку зирнуло
І вже геть її шпурнуло:
— Ма-а... не хочу я читати,

Однеси буквар малятам.

ПРИЛИНЕ НІЧ
Прилине ніч,
Мов холодок,
Спаде серпанком над очима.
Приспить вона малих діток,
І мами відпочинуть.

Одійде вітрик на лани,
Каштан шелесне в гіллі.
Прилине ніч,
Навіє сни,
Блакитні, жовті, білі...

Вони всіх будуть
Полонить,
Літати ніч на крилах.
Хай любо спить,
Спокійно снить
Дітей
Дитинство миле.

Прилине ніч,
Мов холодок,
Прилине мирно з неба...
Ясненькі сни хай для діток,
А темних снів не треба!

МІЙ КВІТНИК
Квітне луг зелений,
Поле навесні.
І на грядці в мене
Квіти запашні.

Рожа і лелія,
Королевий цвіт...
Під вікном зоріє
Веселковий світ.

Сам їх висіваю —
Хай собі ростуть.
Сам їх поливаю —
Хай водицю п'ють.

Їх ніхто не згубить —
Я їх захисник.
Навіть сонце любить
Гарний мій квітник.

КОНЦЕРТ КОНИКІВ
Як траву брати кладуть,
Дзвонять їхні коси —
Гам великий заведуть
Коники в покосах.

Грають скрипоньки малі,
Цілий день лунають.
Сестри узяли граблі
І траву згрібають.

Татко також не вгава:
Запряже тим часом —
І на возі вже трава
З кониками разом.

Шляхом сунеться той віз,
Я лиш наслухаю:
То не коники в траві,
А трава вся грає.

СЛАВНИЙ ВОЇН
Чом це діти
Подались до гаю,
Мабуть, знаєш ти давно.
Там же воїн
Мирно спочиває
Непробудним, вічним сном.

Там же воїн
Спить під обеліском,
Мов опалий ранній цвіт.
Безіменно
Зве його берізка —
Імені не знає світ.

Славний воїн
Взяв ім'я з собою...
А над ним шумить трава,
Голуб'ята    
В піднебессі роєм,
Вітер листя обвіва.    

Тим-то діти
Подались до гаю —
Щоби квіти понести.
Там же воїн
Мирно спочиває.
Не забудь його і ти.

 

 

Дата внесення : 01.10.2009     Переглядів: 174     Популярність: 82.3%    
Належить до розділів:
Іноземні
Балтійські країни
Віршовані твори
Класичні вірші
Колір обкладинки
тонка книжка
блакитна



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :