Василь ШАРОЙКО

ДЕ СОНЕЧКО ХОВАЄТЬСЯ
Запитав Іванко в Нати:
— Хочу я давно узнати:
Коли ніч уже надворі,
Сонце де ховається?
— А воно тоді на зорі
В небі розсипається.

НЕ ОБРИВАВ
Синка до себе
Тато погукав.
— Сусіди скаржаться:
Ти груші обірвав.
— Не вірте, тату! —
Син заголосив.—
Я груш не обривав...
Я обтрусив.

ЗРОЗУМІЛО
В дитсадок іде Вадим
Мимо хлібзаводу.
Зирк — сьогодні білий дим
З димаря виходить.
Тут замислився малий,
Каже:
— Зрозуміло!
Вчора чорний хліб пекли,
А сьогодні білий.

Є В НАШОЇ КВОЧКИ
Є в нашої квочки
Синочки і дочки —
Маленькі,
Жовтенькі
Слухняні
Клубочки.

ГРИЦЬКОВА ДУДА
Пилипко удвох із Грицем
Повертаються з крамниці.
Гарну дудочку купили,
Дме у неї Гриць щосили.
Тільки чом ніхто не слуха?
Всі лиш затуляють вуха
І тікають хто куди
Від Грицькової дуди.

ЖМЕНЬКА МАЛЕНЬКА
Попросив хлопчина неньку:
— Дай мені цукерок жменьку.
— Сам візьми он там у вазі.
— Не візьму я в жоднім разі!
— Це ж чому? — питає ненька.
— Бо у мене менша жменька.

ЩИРЕ ПОБАЖАННЯ
— Мене із днем народження вітаєш?
Спасибі! Ну, а що мені бажаєш?
— Бажаю щиро вам, мій любий татку,
Щоб ви мені купили шоколадку.

А САМІ ПРИБИЛИ
У спортзал сьогодні знову
Гриць заходить радий,
На підлозі двопудову
Гирю ніжно гладить.
Кажуть хлопці малюку,
Сміючись при цьому:
— Ех, тобі оце б таку!
Що ж, бери додому...
Гриць смикнув разів зо три
З усієї сили...
— Бач, ви кажете: «Бери»,
А самі прибили.

НАША БАБА СНІГОВА
Подивись, немов жива,
Наша баба снігова!
Ми гуртом її зліпили
На подвір'ї дитсадка,
Ми бабусі причепили
Ніс червоний з буряка.
Очі в неї — дві вуглини,
Рот у неї із морквини,
Із мочалки — жовті вуса.
Це ж дідусь, а не бабуся!