Для дошкільного віку

Двоє жадібних ведмежат

Казка про те, як двоє дурненьких ведмежат не змогли поділити шматок сиру.
Цю книжку можна придбати - lyudka@email.ua

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1980 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 16.


Фрагменти:

Далеко-далеко за синіми горами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила ведмежа сім'я: батько — старий ведмідь, мати — ведмедиця і двоє маленьких ведмежат. Коли батьки ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома і гралися біля барлогу. Одного разу надокучило їм гратися, вирішили вони подивитися, що робиться в лісі. Ідуть-ідуть І раптом бачать — дорога, а на ній повно возів та людей.
Ведмежата принишкли в кущах і пильнують за дорогою. А вона вся у вибоїнах, ямах та ритви-нах, і вози так трясе та підкидає, що люди ледве сидять на них, Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до сліз. Зненацька почулося пронизливе рипіння — то їхав величезний віз. Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж буде далі. А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне колесо воза вскочило в яму, а з воза впало ніби велике колесо чи круглий камінь і покотилося в кущі.
Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають гілля і бачать великий круг жирного і дуже ласого сиру. Вони від подиву аж роти пороззявляли.
—    Ми його з'їмо! — вигукнули ведмежата в один голос. Взяли вони той сир і віднесли в гущавину, щоб там порівну поділити. Але як це зробити? Кожне   хотіло   ділити   саме,   та боялося, що більший шматок може дістатися другому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на одного і зняли такий галас, що чутно їх стало дуже далеко.
А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпачливі голоси ведмежат, підійшла та й питає:
—    Чого це ви сперечаєтесь, ведмежата?
Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти.
—    Хіба ж це біда? — здивувалася лисичка.— Зараз я поділю між вами сир. Це зовсім неважко.
—    От добре! — зраділи ведмежата.
І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його надвоє, але в око одразу впало, що шматки нерівні.
—    Цей більший! — зарепетували вмить ведмежата.
Лисиця їх заспокоїла:
—    Цитьте! Зараз усе буде гаразд.— І відкусила добрячий шматок від більшої частини та й проковтнула. Тепер більшою стала друга частина.
—    Знову нерівно! — занепокоїлися ведмежата.
—    Годі вже вам,— сказала лисиця.— Я добре знаю, що роблю.— І знову відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в роті в неї повно смачного сиру, додала: — Ще трохи, і буде порівну.
Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки тупцяли волохатими лапами та водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до меншого.
Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу. Нарешті шматочки стали однакові, а ведмежатам майже нічого не залишилося.
—    Ну що ж,— сказала лисиця,— хоч шматочки й маленькі, зате однакові. Смачного вам, ведмежата! — і, майнувши хвостом, зникла в лісі. Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажурилися.
—    Ось бачиш,— сказало одне,— якби ми були довірливіші й не такі жадібні, то самі ласували б смачним сиром. Так завжди буває з тими, хто жадібний.


Дата внесення : 15.09.2009     Переглядів: 749     Популярність: 99.75%    
Належить до розділів:
Зарубіжні
східноєвропейські
Казки
Народні



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky