Микола ПЕТРЕНКО
ПОХІД НА ЧОРНОГОРУ

Вірші сучасного українського поета про школярів, рідний край, химерні пригоди звірят.
Окремий розділ становлять авторські колядки та щедрівки, споріднені з народною творчістю.

ВІДДАЄМ ЦЕЙ СВІТ ДИТИНІ

ЗЕЛЕНИЙ, РІДНИЙ КРАЮ
Ой іде, іде весна —
Наче райдуга яснаї
Сяє сонечко вродливе,
Усміхається блакить,
Зеленіють щастям ниви,
Далеч піснею дзвенить.
А татусь поїхав нині
До лісничого у ліс —
На розспіваній машині
Двісті саджанців привіз!
Гей, дівчата, гей, хлоп'ята!
А беріть скоріш лопати:
Бо ж людині кожній треба
Посадити деревце —
Хай росте під сине небо,
Розмовляє з вітерцем!
Хай ростуть дубочки й клени,
І калина, й горобина,—
Щоб була повік зелена
Наша славна Україна!

КОЛОБОК І ДРУЗІ
Вище хмари, до зірок
З димаря пливе димок:
У печі бабуся Ганка
Випікає Колобок!

Лис петляє край ліска,
— Кличте в гості! — вовк гука.

Сірий зайчик і зайчиха
Теж чекають Колобка.

Дід усівся край стола,
Скликав люду з півсела,
Всоте докучає бабі:
— Чи спекла?
— Так, вже спекла!

А хитренький Колобок
Розгріба в печі жарок
Та й пригадує стежину
Через луки та ярок.

Поза гору, поза ліс,
Через річку перевіз —
Там прослалося те поле,
На якому він ізріс.

Він у полі постріча
Комбайнера й орача,
Мовить:
— Вже зійшлися гості,
Тільки вас не вистача!..

Хто трудився для добра —
Кличу в гості вас, пора.
Діти, птахи і звірята —
Хліб усіх за стіл збира!

Оббіжить весь світ довкіл,
Аж тоді стрибне на стіл
Та й попросить розділити
Казку з правдою навпіл!

ПОХІД НА ЧОРНОГОРУ
Дружним кроком в літню пору
Ми йдемо на Чорногору!
Ідемо в тісній колоні,
У школярському загоні,
Щоб вивчати рідний край.
Гей, в путі не відставай!
Ідемо, хоч ще й малі,
Сам вожатий на чолі.
Поминаєм два горбочки,
Два джерельця, два струмочки,
Потім вежу з ліхтарем —
Значить, правильно ми йдем!
На крутому перевалі
Спочивали на привалі,
Потім чаю попили.
— Ну, в дорогу?
Що ж, пішли!
Знов сурма заграла:
в путь!
Це в похід туристи йдуть.
Запальних пісень співаєм,
Греблю, річку, міст минаєм,
Ідемо все вище вгору —
Вже нам видно Чорногору!

У НАС НА ФЕРМІ ВОДОГІН
В нас на фермі водогін —
Значить, воду гонить він.
Гонить воду з-під землі —
Кращої нема в селі.

Качур пити захотів,
А за ним аж сто корів,
Прилетіли голуби:
Он вода тече з труби.

Потекла вода з труби,
Плещуть повні жолоби,
У поїлках повно теж:
Мунько, ти чому не п'єш?

Крутить крилами вітряк —
Це він воду гонить так.
Має вдосталь сили він,
Бо вітряк цей — водогін.

Хочеш пити — йди сюди,
Вистачить для всіх води.
Б'є вода із глибини,
П'ють овечки й барани.

П'є, пофиркуючи, бик,
Поряд примостивсь індик,
Стадо кіз і сто корів,
Ще й горобчик прилетів!..

РАК-КРАВЕЦЬ
Я не швець, я не жнець,
Ні на дуду не грець:
Купив мені ножиці
На базарі отець!

Хай же інші кравці
Вчаться всі у мене:
В лівій, в правій руці
Ножиці у мене!

Вже із рук я, кравець,
Ножиць не пускаю:
Як звелів мій отець,
Все на світі краю!

Я не швець,
я не жнець,
Ні на дуду не грець —
Я кравець!

ХТО ПІЗНАЄ КОСМОНАВТА
Я малюю: ось це
Зореліт,
Він збирається скоро
В політ!
Космонавт
Одягає скафандр,
Чує голос
В наушниках:
—    Старт!

Десять... сім...
П'ять, чотири, три, два..
Вже довкруг
Нахилилась трава.
— Швидше! —
Кличе
Дорога ясна.
Хто із нас
Космонавта пізна?
В нього
Пряжка на джинсах
Нова
І переднього зуба
Нема!..
Посміхається мама:
— Лети!
Тільки шли нам
Із Марса
Листи!

СНІГОВИЙ ТУНЕЛЬ
Сиві хмари, небо хмуре,
Гнуться голі явори.
Намітають кучугури
Перед хатою вітри.

Налетіла завірюха!
Мама ступить до вікна,
В шибі дірочку продмуха —
І злякається вона:

Як то вибратися з хати?!
Я вдягаюся тоді,
Я тоді беру лопату —
Я зараджу в тій біді.

Прокладу я стежку прямо,
Ще й мітлою промету:
— Можна йти на ферму, мамо!
Я до школи теж піду.

НАША МАЛЕНЬКА РІЧКА
Урок із географії,
І справа тут така:
Ми мусимо награфити,
Куди тече ріка.

Ні, не Дніпро і не Дунай,
І навіть не Сула.
Це річка, річечка, ручай
Край нашого села.

Вона тече і трудиться,
Городи напува,
У ній вся наша вулиця
Купається в жнива.

На ній вже гребля зводиться,
Та будуть три ставки.
А річці дуже хочеться
Доплинуть до ріки.

До річки знаменитої,
До сивого Дніпра!
Вона шляхи випитує
І сили набира.

Хлюпоче, розтривожена,
Невтомна, хоч мала,
Із трьох джерел народжена
Край нашого села.

ВИСЯЧИЙ МІСТ
Раз ішли до зайця гості
По висячому по мості,
Йшли на цей бік через Прут:
— Погойдаємося тут!

Гойда-гойда-гойда-да!
А внизу кипить вода,
Міст гойдається, скрипить,
Ще в безодню полетить!..

Там на мості наші гості
Полякалися до млості,
З переляку хором просять:
— Не гойдайсь, місточку,
досить!..

Їм місток відповідає:
— Та то ж вітер вас гойдає!

Гойда-гойда-гойда-да!
А внизу кипить вода.

Заєць злиться:
— Що за гості?
Все гойдаються на мості,
Ще попадають у Прут —
Наберешся лиха тут!..

Гей, ходіть сюди, до мене,
На подвір'ячко зелене,
Тут зайчата в бубни б'ють!..
Тільки ж гості не ідуть.

Тільки ж гості, тільки ж гості
Й досі плачуть там на мості:
— Ти нас, мосте, відпусти

Хоч сюди, а хоч туди!

Зупинись бодай на мить!..
Та місточок знай скрипить:
Гойда-гойда-гойда-да!..
А внизу кипить вода...

ЧИ СКОРО КАНІКУЛИ
Жарт
Кіт Мирон встає щоранку,
Потягається на ґанку,
Підкріпиться молочком —
Та й рушає на леваду
За коровою позаду,
Тільки хльоска батіжком.

Ну, а що робити має?
Дядько в поле поспішає,
Тітка йде на буряки.
А Оленка та Микола?  
Їх чекає, звісно, школа —
Мусять вчитись малюки.

То й пасе Мирон корову —
Вчора, нині, завтра знову...
Без перерви, день при дні.
Лиш гада про щасну пору:
— Хто б сказав мені — чи скоро
Ті канікули шкільні?..

БЕЗКІНЕЧНЕ ШЕВЦЮВАННЯ
Хто на світі ходить пішки
Повільніше від стоніжки?
Ось повзе неквапа ця,
Завертає до шевця.

— Дядьку, годитесь чи ні
Черевички зшить мені?
Любить швець роботу спору:
— Будуть завтра в цюю ж пору!

Завтра знову та неквапа
Пішки до шевця чалапа.
— Ось вам пара,— каже швець,—
Забирайте, та й кінець!..
Не кінець,— стоніжка просить,—
В мене й друга пара боса!..
Ну та що ж, пуста розмова,
Завтра буде й ця готова.

Та назавтра знову чути:
— Третя пара теж не взута

Швець зробив іще три пари,
Поправляє окуляри:
— Все  тепер?
— Не  все, бо й досі
Шоста й сьома пари босі!..

Швець іще дістав товару,
Дошива наступну пару.
Та назавтра
— що за кара?..
Вже порвалась перша пара!..

Тож ізнову та стоніжка
До шевця простує пішки.
Швець поставив добру латку
Та й почав усе спочатку...

ДІДОВІ ВУСА
В житі стежечка вузька
В зелен-царство скаче.
Тягнуться до колоска
Рученьки дитячі.
Молоденькі остюки
Гладжу й не боюся,
Так, немов ці колоски —
Дідусеві вуса.

ХТО ЗБИРАТИМЕ ГРИБИ?
Дві доби росли гриби
В лісі, під осиками,
А на третій день гриби
Виросли великими.

Крикнув гриб найстарший:
— Гей,
Хто нас тут збиратиме?
Просим нині в ліс людей,
Тих, що звуть малятами!

Галя з Грицем в ліс пішли
З відрами великими:
Сорок сім грибів знайшли —
Там он, під осиками!

РОСИНКА
Цю краплиночку роси
Ти додому віднеси.
Батько скаже:
— Хлопче,
Що це палахкоче?
Мати запитає:
— Що це в тебе сяє?
Блискітка зірниці?
Іскра блискавиці?
Що ти маєш, синку?..
Я скажу:
— Росинку!

НОВИЙ М'ЯЧ
— Що за гамір, що за гам?
— Це м'яча купили нам!

Ми побігли на газон:
Тут нам буде стадіон!

Тут ворота, тут суддя,
Тут команди — ти і я.

Бий! Пасуй! Ура, футбол!
В третій шибці — третій гол..

Вікна — то найкраща ціль.
Збіглись люди звідусіль:

— Що за гамір, що за гам?
— Це м'яча купили нам!..

ГОСТИНЕЦЬ ВІД ЗАЙЦЯ
Скаче зайчик цілиною,
В нього торба під пахвою.
Що несе в тій торбі зайчик?
Мед, горішки та окрайчик:
Це — дарунок для Маринки,
Найчемнішої дитинки.
Бігти зайкові не близько...
Аж із лісу дід Онисько
Хвацько кіньми вилітає.
Зайчик лапку піднімає,
 Уклонився чемно:
— Діду.
Може, з вами я під'їду?..
 Дід почухав сиві скроні:
Та воно стомились коні,
Щоб і віз не обламався...
А куди це ти зібрався?
Я простую до Маринки,
Найчемнішої дитинки,
Їй несу дарунків трішки,
Та стомились дуже ніжки...
Дід всміхнувся:
— Ось так штука!
Так вона ж моя онука,
Та Маринка русокоса!
Гей, скоріш скачи на воза!
Ой і добре ж у дорозі
Їхати удвох на возі:
Зайчик лапки розминає,
Дід співанку зачинає.
Гарно їхали, нівроку,
Аж — росте капуста збоку!
Стрепенувся зайчик:
— Діду,
Я вже далі не поїду!
Нате вам оцю торбинку,
Почастуєте Маринку,
Тут горішки, мед, окрайчик!..
І стрибнув із воза зайчик.

ПОГАНА ПРИКМЕТА
Що не ранок — вздовж воріт
Ходить-бродить чорний кіт.
Ходить, в шпарку зазира:
В школу Стахові пора!

Визирає в шпарку й Стах —
І хапає серце страх:
Чорний кіт — це на біду,
Я до школи не піду!..

«БРАКОНЬЄР»
«Стук-тук!.. Стук-тук-тук!..» —
В лісі злинув перестук.

Злинув різко — і завмер.
— Може, в лісі браконьєр?

«Стук-тук-тук!..» — ізнов лунає. —
Браконьєр сосну рубає?

«Стук-тук-тук!..»
— Агей, спішіть,

Браконьєра ізловіть!
Забігаєм з трьох сторін.
« Стук-тук-тук!..»

— Аж ось і він!
— Де?..
— Та ось же, на сосні!..
Стало соромно мені:

«Стук-тук!..
Стук-тук-тук!..» —
Дятел випурхнув на сук.

ГНІЗДЕЧКО НА КРАНІ
— Пташенята, пташенята,

Розкажіть, де ваша хата?

Зацвірінькали малі:
— Там, на крані, на стрілі!

— Вам там добре, пташенята?
— Так, у нас щоденне свято.

Ще й до того ж кранівник
Працювати з нами звик.

Носить хліба нам щодень,
Ми ж співаємо пісень!..

СТОЛЯР ЛАКУЄ СТІЛ
Лакує столяр в хаті стіл,
І гостро пахне лак довкіл.

У хаті пахне й під вікном,
Де збились хлопчаки гуртком.

— От майстер,— Петрик проказав, —
Повітря — й те полакував!..

КОЗАЦЬКИЙ ЧОВЕН
Сюди не запливав Колумб,
Ні лайнери новітні —
Недавно тут козацький дуб
Знайшов підводник Вітя.

А в дубі тім іржавий спис
І поряд два пістолі.
Тут били ворогів колись
Сини степів і волі.

Пробило борт старе ядро,
Чиє — ніхто не знає.
Не скаже дуб, мовчить Дніпро,
На сонці хвиля грає.

Кричи в далекі роки:
— Гей,
Де козаків шукати?..—
Цей дуб забрали у музей,
Він буде там стояти.

СІЯВ МОРКВУ ДІД ЛУКА
Сіяв моркву дід Лука,
Вибіг зайчик із ліска,
Зупинився неборак:
— Сієш моркву, діду?
Так.
Ще й капусту посаджу,
В гості звірів запрошу,
В мене кожен жданий гість.
— Діду, хто з них моркву їсть?
Краще, діду, я прийду,
Ще й заграю на дуду!

ПІСЕНЬКА ДЛЯ ЖУРАВЛІВ
— Це ж летіть вам, журавлі,
Ген від рідної землі!..
День летіти, два летіти,
Потім ще багато днів.
Заспіваймо, діти, пісню
Для журливих журавлів:
«Жив собі журавель
Та журавочка,
Накосили сінця
Повні ясельця —
Можна зиму переждати,
Скубти сіно та співати:
— Жив собі журавель
Та журавочка,
Накосили сінця...»
Пісня ця без кінця,
Пісня ця на всю путь,
Ще й назад повернуть!..

УТІКАЙ ВОВЧИКУ!..
Б'є зима сріблястими копитами,
Попуска повіддя за селом.
В ополонці рибу вовк ловитиме —
Чим би, ви гадали?
А хвостом!

— От дурненький,—
кажуть Петрик з Галею,
Таж надворі віхола така!..
Одягніть нас — ми цю казку зна
Скажемо, хай вовчик утіка.

А втече — його ніхто й не битиме.
Швидше, татку, з нами! Ну, бігом!..
А зима видзвонює копитами,
Попуска повіддя за селом.

ДВА ПОРОМИ НА РІЦІ
Два пороми на ріці,
Два пороми, два кінці.

Кличе вовк з того кінця:
— Там на березі вівця,
Маю грошей гаманець,
Швидше їдем в той кінець!..

Тільки дивиться й вівця:
Вовк пливе з того кінця!
На пором на другий скік:
— Утікаймо на той бік!

Вовк приплив — а де ж вівця?
Мекає з того кінця!
Знову трусить гаманець:
Швидше їдем в той кінець!

Та побачила й вівця:
Плине вовк з того кінця!
На пором на другий скік:
— Утікаймо на той бік!

Так з кінця і до кінця
Плавала погоня ця.
Стало пусто в гаманці —
Утопився вовк в ріці!..

ОСТАННЄ ПОЛЮВАННЯ
Йшов мисливець у лісок,
Перестрів мисливця вовк.

«Ну, тепер мені кінець!..» —
Дума зляканий стрілець.

Бо й насправді грізний вовк
Лапами мисливця штовх,

Зуби вищирив: — Це ти
Нас не хочеш берегти?

Нищив в лісі дичину?
Ось тебе я й проковтну!..

— Вовче,— проситься стрілець
Хай оцій рушниці грець!..

Відпусти мене живим,
Я природі побратим.

Чим захочеш поклянусь:
Лиш додому повернусь —
То зберу людей ураз,
Розповім усім, як раз

Йшов мисливець у лісок,
Перестрів мисливця вовк...

КАЛЬМАР
З корабля спустили трал,
Упіймався в трал кальмар.
Упіймався — здивувався,
На рибалок розкричався:
— Ви кого спіймали в трал?
Я не риба, я кальмар!
Недоречні ваші жарти,
Вам зловить акулу б варто!..
— Добре,— мовив боцман гордо,-
Я зловлю й морського чорта! —
Завели іще раз трал —
Та спіймався знов... кальмар!..
Упіймався — здивувався,
На рибалок розкричався...

ЗАХОВАВСЯ В НОРУ РАК...
Що за диво, що за знак:
Заховався в нору рак?
Задки, задки, поза корч,
Тільки вуса стали сторч.
Всі чудуються кругом,
Запитався в щуки сом:
— Що за диво, що за знак:
Заховався в нору рак?..
Задки, задки, поза корч,
Тільки вуса стали сторч...

ПТАШИНЕ ПОЛЮВАННЯ
Ловить рибку
Пелікан:
Хек,
Ставрида
Чи сазан,—
Що спіймалось,—
Все в гаман!
Потім окунь
Чи карась,
Щука,
Плітка,
Сом
Чи в'язь —
Не гордуй,
В гаман залазь!
А лелека
Ловить жаб,
Лиш побачить —
Дзьобом хап!
Лиш хапнув —
І де вона?
З'їв —
Немає ж гамана..

ВЕДМЕЖА ЮШКА
Біля греблі три ведмеді
Шилом воду гріли.
Хвилі бились об каміння,
Ніби аж кипіли.

Пораділи три ведмеді:
Ото буде юшки!
Несіть сюди пшона, сала,
Кропу та петрушки!

Три дні річку кип'ятили —
Юшка не готова...
Пішли шило підігріли —
Та й за діло знову!..

РОМЧИК ПЛАВАТИ ВЧИВСЯ...
Там, де річка глибока —
Куцій жабі до ока,—
Ромчик плавати вчився,
Мало що не втопився.
Став кричати-благати:
— Гей, біжіть рятувати!
Тут вода розкрутилась —
Навіть жаба втопилась;
Видно тільки два ока!
Дуже річка глибока!

КОРАБЕЛЬ НА ДНІ РІКИ
Йшов наш дід в Золотоношу
Через річку, через лід,
Загубив з ноги калошу —
Отакий розгуба дід.

Навесні розтала крига,
І калоша — бульк на дно.
Збіглись раки, збіглись риби
І питають:
— Що воно?

Підпливли ондатра й видра,
Щука, окунь і форель
І сказали:
— Чи ж не видно?
Перекинувсь корабель!..

КАМ'ЯНИЙ ОХ
Обростає камінь мохом —
Скоро стане камінь Охом.

Буде ждати при обочі,
Хто на нього сісти схоче.

Хто промовить:
Ох, втомився!.. —
Той без казки зажурився.

Той до Оха прийде знову
На розмову на казкову.

Обростає камінь мохом —
Ох,  мені  б  зустрітись  з  Охом!..

ПЕРШИЙ ХЛІБ
Ранок з небом голубим!
З димаря струмує дим,
Згасла зірка, і тоді
Чхнув лелека у гнізді.

Став на стрісі:
— Тах-тах-тах!
Дим іще отак не пах:
Ніжить ніздрі, горло теж.
Господине, що печеш?

Перший хліб! Вгадав чи ні?
Бродить осінь по стерні.
— Дайте всім по калачу —
Я в далекий край лечу!..

СІВ ГОРОБЧИК НА ТРАМВАЙ...
Сів горобчик на трамвай:
— І мене ти покатай!

— Дзінь-дзелень!
— Ців-ців-ців!
— Клич усіх горобців!

— Ців-ців-ців! Усі сюди! —
Назбиралось три ряди.

Три рядочки та ще й пів —
Сіло кілька снігурів.

А за ними ще й синиця:
— Де  б   мені   тут  притулиться?

— Притулись, але вважай:
Перекинеться трамвай!..

ПІЗНЯ ВЕСНА
Заєць під кущем приліг:
— Доки можна: сніг та сніг?

На городах через те
Й досі морква не росте!..

Птиці з вирію летять:
— Нам пора ростить пташат,

А тут досі та зима,

Пристановища нема!..

З вулика зорить бджола:
— Чом так біло? Ой-ла-ла!..

Біло! Тільки ж то не квіт,

То звисає сніг із віт!..

Справді, дивиться весна:
Запізнилася вона.
— Грій же,— сонечко вмовля,—

Щоб розквітла вся земля!

ВІДДАЄМ ЦЕЙ СВІТ ДИТИНІ
Може, завтра, може, нині
На догоду дням новим
Віддамо цей світ дитині —
Хай повік владує ним.
Віддамо світанки сині,
Сто веселок, сто зірниць,
Віддамо повік дитині
Сто найбільших таємниць.

І почуєм, як на світі
Новий лад заводять діти:
— Там, де на світі
Господарі діти —
Дружба і мир
Процвітають на світі!

Віддамо найвищу владу —
І побачим інший день:
В світі стане більше ладу,
Більше сміху і пісень.
I рука в руці надійно,
Казка дійсність обійма,
І кудись щезають війни,
І зненависті нема.

Ми почуєм, як на світі
Новий лад заводять діти:
— Там, де на світі
Господарі діти —
Дружба і мир
Процвітають на світі.

Діти зійдуться на лузі
Слухать пісню солов'я,
І усі — найкращі друзі,
І усі — одна сім'я.
І в усіх ясні обличчя,
І усі — немов брати,
І усіх майбутнє кличе
Мир і щастя берегти.

Ми почуєм, як на світі
Новий лад заводять діти:
— Там, де на світі
Господарі діти —
Дружба і мир
Процвітають на світі!

НЕМА РОДУ ПЕРЕВОДУ
Колядки, щедрівки

НЕМА РОДУ ПЕРЕВОДУ
За рікою голубою
Три шляхи в Карпати,
Там святвечір з колядою
Вчились віншувати:

— Із-під криги, із-під льоду

Гонить хвиля воду.
Нема роду переводу
Та й не буде зроду!

Загули мости кленові,
Розцвіли зірниці:
Довкіл столу всі братове,
Біля них сестриці.

Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля:
— Будем долі віншувати,

Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду.
Нема роду переводу
І не буде зроду!

КОЛЯДА ДЛЯ НЕПРОДАНОГО КОНЯ
Лине-плине коляда,
В коляді якась біда.

В чім причина тій біді?
Плаче кінь у коляді.

Плаче коник, аж рида,
Отака-то коляда.

Тужить, плаче, докоря,
Мовить до господаря:

Я ж тебе носив із усіх боїв,
Лиш гарматний грім нам услід гримів.

Господарю мій, серденько сумне:
Продаш ти мене,
згадаш ти мене!..

* * *
— Господарю мій, продаш ти мене,
Господарю мій, згадаш ти мене!..

Господарю мій, я ж тебе беріг,
Я ж тебе носив із усіх доріг:

Від шляхетських куль,
від татарських стріл,
Із тобою честь розділив навпіл.

* * *
— Вірний коню мій, добре знаєш сам:
Не продам тебе, коню, не продам!

Не продам коня, не продам добра,
Не продам нарід, не продам Дніпра,

Не продам сльози у своїх очах,
Не продам вогню на семи свічах.

Не продам тебе, коню, не продам,
А коли продам, то загину сам!..

КОЛЯДА ДЯДЬКОВІ ІВАНОВІ
А у дядька у Івана
Три листи з Афганістану,
Білі-білі три листи,
А четвертий лист крізь морок
Чорний-чорний, наче ворон,
Чорні хмари принесли.

Ми у дядька посівали,
Щастя-долю віншували,
Щастя-долю, світлі дні.
— Навіншуйте ще про сина!..

По щоці тече сльозина: —

Ждать мені його чи ні?..
Ми співали біля хати:
— Треба вірити
Й чекати!..—

І душив нам груди плач.

Потім ті листи читали,

Потім їли-поминали

Пересолений калач...

КОЛЯДА В ДИТБУДИНКУ
Завіншуймо від воріт,
Посіваймо край порога,
Що в цім домі сто сиріт
Без отцівської підмоги.

Сяє зірка угорі,
В душах зерна проростають.
Може, є десь матері,
Може, десь батьки блукають..

Побажаймо, щоб вони
Пригадали, подобріли...
Чути дзвони з далини,
На долоні птахи сіли.

Тож не треба про біду,
Загадаймо про хороше!
Та й лишім тут коляду,
Що надбали міхоноші.

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР У РОЗДОЛІ
Щедрий вечір у Роздолі!
Загула хуртеча в полі,
Лиш зоря на видноколі
То далека, то близька.
Там чекає хресна мати,
Виглядає сина з хати:
Щось нема її дитяти,
Чи в хуртечі не блука?..

Що за постать на стежині?
Чи не страшно йти хлопчині,
Щоб засіяти родині,
Побажати всім добра?

Побажати щастя-долі
У веселому Роздолі! —
Хай росте, як жито в полі,
Сили-вроди набира.

Щедрий вечір, добрий вечір! —
Чути голос із хуртечі:
«І дорослим, і малечі
Долі щедрої повік!
Щастя-долі, хліба-солі
І пісень усім доволі!»

Щедрий вечір у Роздолі
Провістив нам Новий рік!..

ПОЛОВИНКА КОЛЯДИ
А на горі на Мочарній
Живуть звірі незвичайні:

З одним вухом, з одним рогом,
Смичуть сіно там під стогом.

А у тих, на полонині,
Не хвости, лиш половини.

А ще далі, за потоком,
Хижі звірі одноокі.

З одним оком — а все видно,
Тільки, може, трішки стидно.

Ми ходили з колядою
До гори і під горою,

Проспівали півколядки —
Та й втікали без оглядки

Поза звором, поза плаєм,
Та однак дарунки маєм!

Ті дарунки дивні трішки:
Півкопійки, півгорішка,

Півпампушки, півіриски,
Ще й вареників півмиски.

Півтарані з одним оком...
Всіх вітаєм з Новим роком!

КОЛЯДА ДЛЯ ВЕДМЕДЯ
Ми ходили з колядою
До родини в Лісове.
А у зворі за горою
Там старий ведмідь живе.

Там, у хащі, у барлозі
Він почує пісню, сміх,
Перестріне на дорозі,
Та й відніме повний міх!..

Із отим ведмедем лихо,
Щоб в халепу хто не влип...
Ми йдемо повз нього тихо,
Тільки чоботи рип-рип.

А коли уже минали
Небезпечний той барліг,
Ми на камені поклали
Кілька яблук і пиріг!

ВЕРТЕПНИЙ ЧОРТ
Чути, чути, чути дзвін
За сто сім далеких гін.

То з високих гір сюди
Іде свято коляди.

Ми на тую коляду
Налаштуємо звізду,

Ще й Маланку вберемо,
І козу приведемо,

Ще із нами буде чорт,
Просто це такий ескорт.

Ви не бійтеся чортів,
Чорт із нами подобрів.

Та й не справжній він у нас!
Придивіться — це Івась,

Колядує край воріт:
— Хай щасливим буде світ!

КОЛЯДА ДЛЯ КОЗИ
Йшли від хати і до хати
Прикарпатського села
Хлопчаки колядувати,
І коза між ними йшла.

Хлопчаки бажали щиро,
Щоб родина трудова
Проживала в щасті-мирі,
Як на вигоні трава.

Щоб родила щедро нива,
Щоб у хаті все як слід,
Щоб повіки був щасливий
Український славний рід.

Щоб нещастя анітрішки
Не принесли вороги!..—
І несли для нас горішки,
І цукерки, й пироги,

І любов, і щедру ласку,
І з родзинками калач,
Ще й маленьку сіна в'язку —
Нашій кізоньці на харч.

А коза тупу ногою,
Наставляє гострий ріг:
— Де торбина з колядою?
Я візьму собі пиріг!..

ВИКОЛЯДОВАНЕ ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ
А де живе Господар гір?
Напевно, на Говерлі,—
Де дикий птах,
де хижий звір,
Де хмари боки стерли.

А як добратися туди,
До ґаздівського двору?
Щоб запросить до коляди
У цю колядну пору.

Щоб горам всім завіншувать —
Хай зеленіють гори,
Дзвінкі потоки жебонять,
Пливе добро в комори.

Господар хмари розмете
Густою бородою.
Господар скаже:
— Те-те-те!..—
Він радий колядою.

— Що ж дати вам —
чи те, чи це?
Ви оновили свято!..
А я скажу:
— Яйце-райце,
У тебе їх багато!..

А вже у тім яйці-райці
Ще стародавні чари:
Корови, вівці-баранці,
І череди, й отари.

Там вірний коник мій ірже,
Моя трембіта грає!..
— Невже це все тобі, невже? — 

Господар гір спитає.

А я скажу, що це для всіх,
Хто чесно потрудився:
— Кладіть яйце-райце у міх,

Рік Новий народився.

СВЯТО РІДНОЇ МОВИ
Це з чиєї намови
Свято рідної мови
В нашій школі було?
Цитьте, сови та круки,
Це було не з принуки,
Не комусь там на зло.

Ми прокажемо гідно:
Мова, кожному рідна,
В нашім серці цвіте!
Мова давня-прадавня,
Пребагата, преславна —
Всім відомо про те.

Свято рідної мови —
Не байдужі промови,
Не пусті балачки,
А пісні величаві
Віри, доблесті, слави,
Що плекали віки.

Це надія і ласка,
Це бабусина казка,
Це для хворого лік.
Свято рідної мови —
Це Тарасове слово,
Що не змовкне повік!