Павло МОВЧАН
ПОЛЬОВИЧОК
Вірші

ПОЛЬОВИЧОК
Польовик-польовичок,
золотий капелюшок,
золота борідка,
вуса — наче щітка.
Солом'яні постолці
топчуть землю звично.
В нього дзвоник у руці —
колосок пшеничний.
«Дзінь-дзелень,
дзінь-дзелень»,—
дзвонить дзвоник
всенький день.
Кличе він щоліта
косарів косити.

КУЧЕРЯВИЙ ОЛІВЕЦЬ
Кучерявий сад і стіл,
кучерява хата,
кучерявий тин довкіл,
кучерявий тато.
Кучерявий кіт несе
в кучерях хвостище,
посміхаючись тихцем
в вуса кучерища.
Кучерява хмарка ллє
дощик кучерявий.
Кучерявий  олівець
сонце кучерявить.

ЗЕЛЕНЕНЬКА ЖАБКА
Дрімоту свою дрімку
зелененька жабка
все колише на листку
у чотири лапки.
Поколише... Та й засне.
Уві сні достоту
бачить: ліс, листок, мене
ще й свою дрімоту.

ВЕСЕЛО НА МОРІЖКУ
Коники-цимбалюки грають,
грають в дві руки.
Жабенята — руки в боки —
під музику: скоки-скоки...
Весело на моріжку
жить під музику таку.

КОТИТЬСЯ КЛУБОЧОК
Котиться клубочок
через шлях в садочок.
Той клубочок
звитий не з ниточок —
на усі бочки
стирчать голочки.
Де яблуко стріне,
на голку надіне.
З ямки на горбочок
котиться клубочок.

ВІДГАДАЙ
А у нас на хату
сіло щось цибате.
Замість носа — стручок,
очі — як росини.
Шию вигне:
— Клок-клок-клок...—
лущить горошини.

СІЯВ ШПАК
Сіяв шпак чорний мак,
а вродило просо.
Здивувався: як це так?
Де воно взялося?
Як привіз його на тік,
вимолотив — жито...
— От так диво,— каже шпак,
Що воно за літо!