ДЕНЬ АНГЕЛА

Світ добра і любові до всього, що оточує малюка, світ посмішок і співу, світ, де «немає сліз печалі», розкриває сучасний український поет в своїй першій дитячій книжечці.

РАНОК
(Етюд)
Розтулило очі Сонце, мов дитина. Глянуло на Землю: тихо всюди, чисто... Вдалині лиш тоне білий-білий голос.
— Треба, мій малюче, посмішки і співу, і тепла живого,— ніби люба мати, так Земля до Сонця.
Вмилося росою Сонечко послушне, мимохідь всміхнулось і побігло радо по стежині хмарній навстріч усім людям.
Бігло втішне Сонце — сколихнулись дзвони. Сколихнулись дзвони на блакитних вежах. Сонечко спинилось — що за диво дивне?..
І замилувалось   вежами   Поета.

ПОРАДА
Люби та плекай
кожну квіточку в полі,
і кожне деревце, і пташку в гаю.
На рушничкові
блакитної долі
пізнай і послухай свою зорю.

БОЖЕ НАДХНЕННЯ
Коли ти послушний
та чемний повсюди,
вклоняєшся матері та солов'ю,
коли із добром
ідеш поміж люди —
се Бог надихає душу твою.

Боже надхнення
у чесному слові,
що світиться ясно, мов зоряний сніг.
Боже надхнення
у теплій любові,
що ллється промінням
до ближніх усіх.

ЧАРІВНІ КАЗКОВІ МАЛЬВИ
До маленького хлоп'ятка
завітали ангелятка.
На вікні намалювали
чарівні казкові мальви.
Синя квітка розквітає
в хаті скрипочка лунає.
Жовта квітка розквітає
в хаті казочка витає.
Біла квітка розквітає
хтось молитву промовляє

МУРАВЛИКОВА МОЛИТВА
Листя спадає
з калинових віт,
а муравлик читає
книгу-Завіт...

Молися, травинко,
молися, росинко,
братику рідний —
дощику срібний.

Моліться, озерця,
від щирого серця,
люба сестричко —
буйна пшеничко.

Моліться щоднини,
райські пташини,
зорі небесні —
душі воскреслі...

І поки читає
муравлик Завіт,
нам ясно світає
оновлений світ.

КАЗОЧКА ЖОВТОЇ КВІТКИ
У ставочку плавала рибка. На березі з вудочкою сидів хлопчик. Закинув вудочку і зловив рибку. А вона питається:
— Що ти будеш зі мною робити?
— Юшку варити,— відповів хлопчик.
— Хіба ти голодний?— запитала рибка.
— Так, голодний,— знову відповів хлопчик.
— Що, мама тобі борщику не зварила?
— Ні, не зварила,— сумно промовив хлопчик.— Моя  мама  лежить   у  ліжку   слабенька.
— Хлопчику, а ти хочеш, щоб твоя мама виздоровіла?    
— Дуже хочу, рибко! Дуже!
І рибка дала хлопчикові лікарство.
— На, віднеси своїй мамі.
І скоренько побіг хлопчик додому. Мама  випила  рибчине лікарство і  відразу встала з ліжка.
А хлопчик кинув рибку в ставочок і сказав:
— Дякую, рибко. Тепер я не буду голодний. Мама зварить мені борщику.
(Записано з уст п'ятирічної донечки Мар'янки)

ВЕЛИКОДНЯ ЗГАДКА
Голубі заграли дзвони
у воскреслій висоті.
Одягнувся білий коник
у підківки золоті.

При місточку мати стала
з тихим поглядом ясним.
Наче мрія золотава,
стежка стелеться за ним.

На світанні, пам'ятаю,
на лани і хвилі плес
впала вісточка із раю:

— Христос воскрес!

СВІТ МАЛОГО ПОЕТА
Із крилатими думками
Йду літати у гаї
Мов дивак, змахну руками
Засміються солов'ї.

Звеселюся разом з ними.
Запечалюся до сліз
І стежками надземними
Полечу в небесний ліс.

Із пшеничних соломинок
На лелечій ворожбі
З глини, сонця і хвилинок
Ліплю власний світ собі.

Там немає сліз печалі.
І розбита чаша зла.
Там при білому роялі
Грає ангел в два крила.

КОЛИСКОВА РОЖЕВОГО СОНЦЯ
Понад вечір у віконце
глянуло рожеве сонце.
Посміхнулося і мовить:
— Засинають вже діброви
І гаї росою вмились,
на ніч зорям помолились...
І ви, діточки гарненькі,
вмийте личенька біленькі,
повклякайте на колінця
і душею помоліться
біля тата, біля неньки,
щоб були всі здоровенькі.
На добраніч вам, малята,
затуляйте оченята.
Я також іду вже спатки
до своєї в небі хатки.