Для дошкільного віку

Загадки та вигадки

Віршики да віршовані загадки для малят.

Художники: Невідомий
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1959 рік, видавництво «Державне видавництво дитячої літератури УРСР». Кількість сторінок: 34.


Фрагменти:

ЗАГАДКИ

Якось ішла я гаєм,
аж зайчик вибігає.
З лукавими очима,
з мішечком за плечима,
прудкий, мов колобок, —
по стежці скок та скок.
Побачив він мене,
та в ліс як дремене!
Як зайчик налякався —
мішечок розв'язався,
і загадки  в травиці
розсипав між ялиці.
А я їх позбирала
і діткам загадала.  
Ану лиш, маленята,
ви, знаю, молодці,—
хто зможе відгадати
всі загадки оці?

Що за гостя в нас така —
і зелена, і струнка,
сяє зірка угорі,
на гіллячках—ліхтарі,
і ростуть на ній не шишки,
а цукерки  та горішки?
(Ялинка)

І великі і малі
повдягалися в брилі,
і дощу ці одноніжки
не бояться  анітрішки;
ліс — улюблений їх край.
А як звуться — відгадай.
(Гриби)

Спереду — рогач,
а на хвості квач;
огрядна,  боката,
молоком багата.
(Корова)

А що це за хитрунець
сплів химерний ятірець,
ятірець легкий, як пух,
не для рибок, а для мух?
(Павук)

Місили, місили,
ліпили, ліпили,
а тоді — хіп
та в окріп!
А вже наостанку —
в  масло та сметанку.
Хто зуміє відгадати,
того будем частувати.
(Вареники )

Одвіте на городі —

барильце та й годі.

В ньому зернят сила
ласунам поспіла.

З меду, зернят та муки

приготують шулики.

Відгадати зможе всяк —

це городній, діти    
(Мак)

Добре в лісі, в глупині
мати хатоньку мені:
затишненьку, тиху, просту,
без віконець, без помосту.
Застелив сухеньким листом

і в хатинці тепло й чисто.

Вдень я сплю, а зайде ніч,

отоді вже інша річ,

я виходжу полювати —

стережись, мишва хвостата!

Не злічу вже, скільки штук

за життя я з'їв гадюк.

Я —колючий, мов будяк,

здавна звуть мене    
(Їжак)

У воді сидить охоче,
та не риба і не рак,
вистромля булькаті очі
і співає:  „Кум-квак!"
(Жаба)

СКІЛЬКИ БУДЕ?
По дорозі цуцик біг.
Скільки цуцик має ніг?
Почали усі лічити.
Десять вийшло у Микити,
а Федько сказав усім:
— Цуцик ніжок має сім.—
Ще лічила довго Люда:
Дві та дві — це ж скільки буде?

ХТО ЮРАСИКА ВКУСИВ?
Проти сонечка квітник —
тут Юрась  гуляти звик,
Зазирав у квітку кожну:
— Чи тебе понюхать можна?
— Нюхай, нюхай, та гляди,
щоб не скоїлось біди,—
шелестить увесь квітник.
Раптом наш Юрась у крик:
— Ой, ой, ой! —біжить щосили,-

мамо, квітка укусила. —
Мама каже: — Укусити
аж ніяк не можуть квіти.
Хто ж ,тоді, — Юрась питає, —

укусив мене? Не знаю.

Чи не можете, малята,
ви Юрасеві сказати?

ЗАЖУРИЛАСЬ БІЛОЧКА
Зажурилась білочка,
аж нагнулась гілочка:
— Пішла б по опеньки
нема козубеньки.
Пішла б до ліщинки —
немає торбинки.
Саме на ту пору
діти йшли до бору,
дали козубеньку
й торбинку маленьку.
Звеселилась білочка,
аж хитнулась гілочка:
— Дякую вам
виручили вчасно.
І майнула пішки
по гриби й горішки.

МИШЕНЯТА-КУХАРЯТА
Мишенята-кухарята
почали хазяйнувати.
У новому горщику
наварили борщику.
Поки борщик їли—
горщика розбили.
Ой горщику, горщику,
не наїлись борщику.
Отакі-то мишенята,
Отакі-то кухарята.

СИДИТЬ КОТИК ПА ПРИПІЧКУ
Сидить котик на припічку
тилилика на скрипочку.
Тилилика, виграва,
муркотить такі слова:
— Вчора на світанку
хтось поїв сметанку,
а  тоді ще з ласки
з'їв кільце ковбаски.
Ой моя ти нене,
думають на мене.
Все те з'їла мишка
і сусідська кішка.
Я лише в кладовку
простромив   головку.

РУКАВИЦІ
Жвавий коник-стрибунець
неабиякий кравець:
він із листя і травиці
шиє зайцю рукавиці.
Заєць хвалиться у просі:
— Вже не будуть лапки босії

Коник крає, коник ріже
на стеблині листя свіже.
Заєць хвалиться в пшениці:
— Вийдуть гарні рукавиці!—

Коник радий: ще в суботу

закінчив свою роботу.
А в неділю заєць в житі
рукавиці з'їв пошиті.

КОНИКИ-МУЗИКА
Грають коники завзято,
чи робочі дні, чи свято.
Витинають скрипалі
на зеленому стеблі.
— Чурги-чурги, чоки-чок,
грає весело смичок.
Зразу вийшли у танець
горобчиха й горобець,
а за ними жабенята
почали й собі стрибати.
Всі танцюють у травиці,
аж травиця веселиться.
Поблизу зітхнули важко
в білім платтячку ромашки
— Ми б потанцювали трішки
та вросли у землю ніжки.
Погойдає вітерець,
Оце й буде наш танець.

ПАНЧІШКИ
Ой журба, журба у мишки,
ще й яка!
З чого вив'язать панчішки
для синка?
Мишка засмутилася:
— Ох, ох, ох. —
Сльози покотилися,
як горох.
Де не взявся, нагодився павучок:
— Я ось ниток, не журися,
дам  пучок.—
Узяла з охотою,
і синок
нитки вже намотує
на клубок.
Сіла мишка на дивані
й ну в'язать!
Ой панчішки вийдуть славні,
що й казать.
Мишка постаралася, бо панчіх
зроду не стрічалося ще таких.

НОВОСІЛЛЯ
Новосілля Шпак справляє,
частування замовляє.
По-весняному, як слід,
був зготовлений обід.
Тут було доволі страв:
вінегрет із різних трав,
три полумиски жуків,
дві макітри шуликів,
мухи, коники, хрущі,
жирні та пісні борщі,
дощове було ситро —
аж повнісіньке відро,
а вишнівочка яка
із хазяйського садка!
Назліталось в гості птиці
Горобці, Граки, Синиці
і Посмітюшки чубаті,
що аж тісно стало в хаті.
Вже так здавна повелось —
дарувати треба щось.
Дарували Горобці
етажерку та стільці,
А Посмітюшки — сервіз,
 а Сороки — пір'я віз.
Дві Синиці — килимок
і новісінький замок.
Від Граків одержав Шпак
крісло, ковдру І гамак.
І пішло життя Шпачине,
тільки з хати пісня лине.
Як захочеш, друже, й ти
до Шпака коли зайти —
я адресу, далебі,
дам з охотою тобі.
Слухай і запам'ятай:
Виярок, Зелений Гай,
вулиця Крислата,
а на вербі хата.

 


Дата внесення : 10.08.2014     Переглядів: 382     Популярність: 97.72%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят
Народна мудрість
Загадки



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky