Для молодшого шкільного віку

Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько (книги 1 та 2)

В першій книзі маленькі мандрівники визволяють місто від котів. А в другій їм доведеться повернути котів у місто. А ще один мій приятель дав гарне пояснення: "Це та книга, де вони ворону розкуркулювали."

Автори: Рауд Ено
Художники: Вальтер Едгар
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1983 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 128.


Фрагменти:

Фургончик мчав звивистою стрічкою шосе, і настрій У друзів був чудовий. Ось уже кілька днів вони вільні і квапляться виконати свою урочисту обіцянку. Крім того, холодильник у машині був напхом напханий банками а варенням, якого вдячна господиня надавала їм на дорогу.

Вдалині забовваніли міські вежі. Так, це було те саме місто, де вони познайомилися, де вперше зустрілися біля морозивної ятки і вирішили помандрувати разом. Раптом Муфтик нахилився до вітрового скла, примружився, пильно вдивляючись, і збавив швидкість.

— Поки нас не було, обіч шляху з'явилася якась будка,— сказав він.— Коли ми тут проїздили останнього разу, вона ще не стояла.

Муфтикове зауваження Мохобородько і Півчеревичок пропустили повз вуха. Адже скрізь будують, то тут, то там з'являються якісь будки або навіть великі споруди. І в цьому немає нічого дивного. Та коли мандрівники невдовзі під'їхали до будки, вони побачили шлагбаум і плакат, на якому великими літерами було написано:

КОНТРОЛЬНИЙ ПУНКТ ЗУПИНКА ОБОВ'ЯЗКОВА

— Такий контрольний пункт я бачу вперше в житті,— здивувався Муфтик.— Цікаво, що тут перевіряють?

— Головне, щоб не варення,— забідкався Півчеревичок.

Часу на роздуми уже не було, та й без цього все вияснилося. Коли фургончик зупинився перед шлагбаумом, із будки один за одним вийшли троє чоловіків. Перший був у кашкеті і в костюмі із золотими ґудзиками, другий — у потертому і досить-таки брудному комбінезоні, а третій — у білому халаті.

Чоловік у кашкеті, скоріше всього начальник контрольного пункту, ступив до машини й пильно поглянув на Муфтика.

— Добридень,— сказав він і взяв під козирок.— Проти-пацючі засоби маєте?

— У чому річ? — витріщився Муфтик.— Які ще засоби?

Начальник контрольного пункту докірливо похитав головою.

— Ви що, з Місяця впали? — пробурчав він.— Чи не знаєте, що вчора пацюки напали на місто? Оголошена протипацюча тривога, і в зв'язку з цим усі машини мають запастися відповідними засобами.

— Вперше чуємо,— сказав Муфтик. Проте начальник контрольного пункту не став менш суворим. Він звелів трійці вийти із фургончика і вів далі: — Якщо ми хочемо здолати пацюків,— сказав він,— то жоден з нас не сміє недооцінювати значення протипацю-чих засобів. На щастя, у мене для таких, як ви, є ще кілька пасток, і я вам дам дві під розписку. Одну поставите під капот, а другу — в багажник, так передбачено інструкцією. Він поважно шморгнув носом, тоді повернувся до чоловіка у білому халаті й пробубонів:

— До речі, я анітрохи не здивуюся, якщо оці мандрівнички досі без щеплення.

Серйозний чоловік у білому халаті підійшов ближче.

— Я — медичний працівник,— назвався він,— і повинен дбати про те, щоб усі зробили щеплення. Пацюки можуть нести з собою всілякі пошесті, від яких краще застерегтися, ніж захворіти.

— Стару погудку, та на нову дудку,— зухвало кинув Півчеревичок.— Уже чули таке. В дитинстві мене штрикали — ого-го, а тепер я порозумнішав і не дозволю впорскувати собі казна-що. Не подумайте, що я боюся уколів. Про сто я вважаю, що од хвороб найліпше допомагає чай із оленячого моху.

— Але ж постривайте,— пожвавішав медик.— Я ніскілечки не нехтую цілющими властивостями всіляких трав. Але ж ми маємо справу з пацючим нашестям! Не варто забувати, як вони, скажімо, в середньовіччя розносили чуму. Цю хворобу у ті часи люди називали чорною смертю, і від неї чай з оленячого моху допомагає так само, як кама або капусняк.

Півчеревичок криво посміхнувся:

— Ви медик, а верзете таку нісенітницю. Сьогодні чумою уже нікого не злякаєш.

Начальник контрольного пункту, зачувши цю «медичну» розмову, спохмурнів.

— Годі теревенити,— суворо кинув він і осудливо глипнув на трійцю.— Якщо ви не виконаєте розпорядження про щеплення, повертайте назад і поганяйте, як на мене, хоч прямісінько на цвинтар. А без щеплення через контрольний пункт не прослизне навіть хлопчик-мізинчик. Вибору не було, і Мохобородько примирливо поплескав Півчеревичка по плечу.

— Хай уже впорскують, якщо це так важливо,— сказав він.— Адже не помремо.

— Оце чоловіча розмова, — кивнув начальник контрольного пункту.— Здається, бородань абсолютно правильно все розуміє.

Він пішов до будки, і друзі разом із медичним працівником почалапали за ним. Меблі у приміщенні були скромні — звичайний стіл, кілька стільців та полиця, на якій замість книжок стояли пастки на пацюків. Начальник контрольного пункту витяг із купи дві, подав Муфтикові і попрохав засвідчити підписом, що протипацючі засоби отримано. Тим часом медик готував шприц. Він виявився чудовим фахівцем, бо не минуло й п'яти хвилин, як усій трійці зробив уколи.

— От і все,— сказав він, сідаючи до столу.— Тепер я випишу вам довідки про щеплення, щоб на наступному контрольному пункті вас більше не турбували.

Півчеревичок і Мохобородько, чекаючи довідки, розглядали плакат на стіні, на якому, наче живий, був намальований величезний рудий пацюк. А Муфтик підійшов до вікна і знічев'я дивився на дорогу.

Начальник контрольного пункту став трохи приязніший.

— Взагалі становище надзвичайно серйозне,— заклопотано сказав він.— Неабияке зухвальство пацюків і їхня надзвичайна плодючість дуже ускладнюють боротьбу з ними. Та найважливіше те, що в місті немає котів, ще до навали пацюків вони хтозна-де поділися.

Кепські справи, бо тільки коти — найвірніші наші помічники в боротьбі проти пацюків.

Останнім часом трапляється, що за кота пропонують ціну хорошого скакуна.

— Невже? — нашорошив вуха Півчеревичок.

— Слово честі, — запевнив начальник контрольного пункту.— Просто неймовірно, еге ж?

Він хотів щось додати, та несподівано од вікна почувся обурений вигук.

— Ви тільки уявіть собі! — тремтячим від обурення голосом вигукнув Муфтик.— Цей тип у комбінезоні забрався у нашу машину!

Він метнувся до дверей, щоб вибігти з будки, проте начальник контрольного пункту заступив йому дорогу.

— Заспокойтеся,— сказав він.— Це лише невеличкий обшук.

— А хто вам дав на це право? — розсердився Муфтик.

— Ми отримали розпорядження обшукувати всі машини,— начальник контрольного пункту взяв зі столу папку з документами й почав їх перегортати.— Одну хвилинку, зараз я вам прочитаю.

Він пошелестів аркушами, знайшов потрібну інструкцію і пробубонів:

— На контрольних пунктах по боротьбі з пацюками треба ретельно оглядати всі транспортні засоби, знешкоджувати спійманих у транспортних засобах пацюків і вилучати з транспортних засобів усе пацюкоподібне...

— Зрозуміло, — урвав Муфтик начальника контрольного пункту.— Тоді вже хай!

Він скрушно зітхнув і знову став дивитися у вікно. Певний час у приміщенні панувала тиша, доки в дверях не з'явився чоловік у комбінезоні.

— Ну, — спитав начальник контрольного пункту.— Щось знайшов?

Обшукувач глузливо усміхнувся.

— По-перше, в машині повно золотих і срібних монет,— сказав він.— Дуже підозріло...

— Щодо грошей у нас немає вказівок,— буркнув начальник.— А по-друге?

— По-друге, я знайшов там ось що.

Він ступив два кроки вперед і поклав на стіл Півчере-вичкову іграшкову мишку.

— Чудово,— вдоволено засопів начальник.— Нарешті ми виявили хоч одного пацюка у транспортному засобі.

— Послухайте-но! — розгублено вигукнув Мохобородько.— Адже це не пацюк, а звичайнісінька іграшка! Подивіться уважніше — під нею навіть коліщата!

— Мені цілком підходять пацюки й на коліщатах,— гугняво мовив начальник.— В інструкції ніде не сказано, що пацюки не можуть мати коліщат.

Муфтик пильно дивився на начальника сповненим презирства поглядом.

— Яка дріб'язковість! — сказав він нарешті.— Та якщо ви вже такий причепа, то зарубайте собі на носі, що це взагалі не пацюк. Це — крихітне безвинне мишеня!

— Гм,— спохмурнів начальник.— Таке вже й безвинне! А раптом воно заводне? Звідки я знаю?

— Правильно! — підпрягся обшукувач.

— О батечку! — Мохобородько намагався зберегти витримку. — Й дитина зрозуміє, що це іграшка не заводна, а просто на коліщатах. І, зрештою, яке це має значення!

Начальник переможно всміхнувся. — От бачите! Самі зізналися, що це не має ніякого значення. Отже...

Він багатозначно замовк, узяв іграшкове мишеня і став порівнювати його з пацюком на плакаті.

І тоді ухвалив:

— Якщо це мишеня, як ви запевняєте, то воно, самі бачите, пацюкоподібне. А все пацюкоподібне, як сказано в інструкції, неодмінно треба вилучати із транспортних засобів.

Досі Півчеревичок мовчки слухав сварку. А тут його мов хтось шпигонув. Умить опинився біля начальника, простягнув руку й загорлав:

— Віддайте мишеня!

Той від подиву аж очі витріщив — таке поводження просто приголомшило його.

— Ну! — Півчеревичок гримнув знову.— Довго я чекатиму?

І коли начальник усе ще, як бовван, стояв незрушно, некліпно втупившись у нього, Півчеревичок лунко постукав себе кулаком у груди.

— Ви довбеха! — репетував він.— Хіба не бачите, що я кавалер золотої медалі. Чи ви серйозно вважаєте, що я можу так просто віддати мою іграшку?!

Начальник лише тепер помітив, що у всіх трьох на грудях поблискують медалі.

— Та я ж...— промимрив він.— Я тільки виконую наказ.

Він простягнув Півчеревичкові іграшкове мишеня і додав:

— Звичайно, цю справу можна витлумачити і так, що мишеня не буде пацюком ніколи, безумовно...

Півчеревичок на це ні гу-гу. Крутнувся на п'ятах, взяв у медика довідку про щеплення і промарширував за двері. Інші зробили те саме.

— Щасливої дороги,— сказав начальник контрольного пункту і козирнув.


Дата внесення : 08.04.2009     Переглядів: 1373     Популярність: 99.94%    
Належить до розділів:
Зарубіжні
прибалтійські
Казки
Авторські



Список коментарів

  Відправник : Руслана
  Час відправлення : 2013-03-19 14:54:02
Це одна з моїх улюблених дитячих книг! Дуже дякую за можливість повернутися в дитинство!!!!!!!!!!!

  Відправник : Ірина
  Час відправлення : 2012-09-20 19:25:04
В дитинстві читала неодноразово.Дуже люблю.Сьогодні чомусь згадала.Випадково потрапила сюди.

  Відправник : Ірина Шевченко
  Час відправлення : 2012-02-07 20:23:22
Дякуємо за такі книжки,у мене у дитинстві було таких декілька. Може ви знаєте де дістати :Іван Кирій "П,ята осінь"1974р. для середнього шкільного віку? Буду дуже вдячна!

  Відправник : Ігор
  Час відправлення : 2011-03-07 09:56:46
Мій меіл є rutkov2000@yahoo.com

  Відправник : Ігор
  Час відправлення : 2011-03-07 09:53:27
Вмене незнаю чому але нехочить відкривати ніяка програма цієї книги, будьласка як що можна вишліть мені всі серії цієї книги на мії меіл.

  Відправник : fish
  Час відправлення : 2009-11-19 18:27:36
посилання працює. відіслала на мейл.

  Відправник : Анна
  Час відправлення : 2009-11-18 23:42:28
Супер! Дякую Вам! Але хотіла скачати для малят, а посилання не працює. Підкажіть, що треба зробити! Я так зраділа, що знайшла такий суперський сайт дитячої літератури!!!!

  Відправник : Вадим
  Час відправлення : 2009-06-16 23:47:50
Дякую! У дитинстві прочтав її разів 10, якщо не більше =) (і кожного разу так не хотілось повертати до бібліотеки...)

  Відправник : Olena
  Час відправлення : 2009-06-12 13:43:22
Uljublena knyzhka mogo dytynstva :)

9 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky