ЮСІКЕ І ЙОГО СЕМЕРО ДРУЗІВ
Був собі маленький Юсіке. І найбільше він полюбляв Неділю. Адже в Неділю не треба працювати. Від ранку до вечора гуляєш, розважаєшся. І захотілося йому, щоб завжди була Неділя. Та як це зробити?
А зробить він так: піде до країни Неділя і попросить її щодня бути з ним. Юсіке, бачте, гадав, ніби країни усіх днів лежать за тим лісом, куди ховається щовечора сонце, бо коли він прокидався, сонце завжди приносило з собою новий день.
Надумав і вирушив разом із сонцем у дорогу. Незабаром прибув він до великого лісу. Сонця тут не було видно, і Юсіке побіг швидко-швидко, аби наздогнати його. Та ліс не кінчався, і Юсіке не побачив, де ж сховалося сонце.
Дорога привела його до великого мурашника. Саме смеркало, і мурашки зачиняли на ніч двері своєї оселі.
— Любі комахи! — звернувся до них Юсіке. — Чи ви часом не   знаєте,   де   країна   Неділя?
— Ми пройшли багато доріг, але такої країни не бачили, — відповіли комахи.— Піди до синички, може, вона покаже тобі дорогу.
Юсіке пішов до синички. Вона саме співала своїм діткам колискову.
— Здрастуй, синичко!— привітався Юсіке.— Чи не знаєш ти, де країна Неділя?
— Не знаю,— відповіла синиця.— Хоч я цілий день літала, шукала поживу своїм пташенятам, але такої країни не зустрічала. Піди до великого дуба спитай сову. Вона вночі все бачить і чує, можливо, знає.
Прийшов Юсіке до сови.
— Здрастуй, сово! Чи не скажеш мені, де лежить країна Неділя?
Сова цілий день спала. Вона щойно прокинулася.
— Країна Неділя звідси далеко,— відповіла хлопчикові.— Але ти не бійся, йди далі. Незабаром прийдеш до країни Понеділок. Понеділок роботящий і добрий, він напевне покаже тобі дорогу.
І прийшов Юсіке до країни Понеділок.
— Здрастуй, Понеділку! — привітався.— Чи можеш ти показати мені дорогу до країни Неділя?
— Здоров будь, Юсіке! — відповів Понеділок. — Країна Неділя лежить звідси на відстані шести днів. Я охоче покажу тобі дорогу, але перш допоможи мені скласти сіно.
Юсіке погодився.
Вони працювали старанно. До вечора склали багато копиць сухого сіна.
Понеділок похвалив Юсіке за хорошу роботу і показав дорогу до країни Вівторок.
Вівторок саме збирався на будівництво — аж бачить, іде хлопчик.
— Здрастуй, Вівторку!—сказав Юсіке.— Чи не показав би ти мені дорогу до країни Неділя?
— Країна Неділя лежить звідси на відстані п'яти днів. Коли хочеш швидко потрапити туди, допоможи мені побудувати дитячий садок.
Юсіке погодився. Працювали добре. В нагороду Вівторок показав Юсіке дорогу до країни Середа.
— Здрастуй, Середо! Будь ласкава, покажи мені дорогу до країни Неділя.
Середа займалася невідкладною справою: ловила маленьке телятко, яке втекло з обори.
— Допоможи мені загнати телятко до обори,— мовила   Середа.— Тоді я матиму час з тобою розмовляти.
Удвох вони зловили маленького втікача.
Середа похвалила Юсіке за спритність і сказала:
— До країни Неділя звідси ще чотири дні. Іди до Четверга, він краще знає дорогу.
Країна Четвер була недалеко. Сам Четвер стояв біля своєї хати й ніби чекав на Юсіке.
— Здрастуй, Юсіке!—привітався.— Чув я, що ти дуже меткий хлопчик, охоче всім допомагаєш. Ходи й мені поможи: грядки  полоти,  квіти  поливати.
Працювати в садку Юсіке не дуже подобалось. Та коли побачив, як квіти вдячно схиляють свої голівки, і ця робота його зацікавила.
Четвер радів: таки гарний трапився йому помічник. Він сказав, що до країни Неділя ще йти три дні, і провів Юсіке далі.
Так Юсіке дістався до країни П'ятниця.
П'ятниця прала білизну. Юсіке подобалось крутити ручку в машині, він сам узявся до цієї роботи. Прання пішло куди швидше.
Від П'ятниці Юсіке дізнався, що до країни Неділя ще йти два дні, і пішов далі.
В країні Субота Юсіке помітив страшенну метушню.
— Здрастуй, Субото! — привітався Юсіке. — Скажи, будь ласка, як мені потрапити до країни Неділя?
— До країни Неділя лише один день, — швидко відповіла Субота.— Якщо ти допоможеш мені прибрати в кімнатах, витрусити килими, наносити дров для лазні, тоді раніш впораємося з ділом і можемо разом вирушити.
Цього разу Юсіке був особливо проворним. Робота горіла в його руках. Після роботи хлопчик помився в лазні, щоб мати пристойніший вигляд, ідучи до країни Неділя.
У країні Неділя було дуже гарно, а сама Неділя — найкраща. Згодом Юсіке побачив, що вона запросила в гостину всі інші дні, з якими він познайомився раніше. Неділя вихваляла їх за хорошу роботу і сказала, що в країні Неділя живеться добре лише тим, хто працює. Але дні в один голос заявили, що вони не були б такі проворні, коли б їм не допомагав Юсіке.
Це лестило хлопчикові. Він танцював разом з усіма і, танцюючи, забув, що прийшов просити Неділю бути завжди з ним. А може й передумав: адже тепер усі дні були його друзями.