Для молодшого шкільного віку

Наша мати пшениченька

Збірка віршів українських поетів про працю хліборобів.

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1981 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 16.


Фрагменти:

Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.
Наша мати пшениченька
золоту сорочку тче.
А в тій золотій сорочечці, як маля,
Буде красуватися,
буде усміхатися вся земля.
Дмитро Павличко

Ще задивлялись зорі у ріку,
А тато вже на поле поспішав.
Вітався півник з ним: — Ку-ку-рі-ку!
Чи я  не пізно,  дядьку,  вас підняв? —
Для мене зовсім це не дивина.
Я хоч малий, а знаю:  батько мій
Під зорями встає і засина,
Щоб хліб зростить, як сонечко, ясний.
Юрій Набока

Шумлять на вітрі явори,
із полем розмовляють.
Піснями жайвори згори
вже землю засівають.
За тракторами йде весна,
у сонці променіє.
А прийде літо — далина
колоссям зажовтіє.
Василь Грінчак

Руки в серпня пахнуть полем,
сонцем, житечком доспілим,
бо багато, як ніколи,
на жнивах у нього діла.
Там, де ниви урожайні,
де дорідний колос гнеться,
він жнивує на комбайні,
хоч і досі серпнем зветься.
Тамара Коломіець

Стоїть на пагорбі вітряк,
де поле неокрає.
Хотів би він літати так,
як вертоліт літає.
Такі ж у нього крила є,
як мають вертольоти.
Але йому робить своє —
на хліб зерно молоти...
Дмитро Павличко

Солодким хлібом пахнуть стерні,
рипить шляхами ключ підвід,
і чуйно соняшник поверне
пожовклу голову на схід.
Йому не віриться, що літо
лягло спочити серед кіп
і сонце, хмарами повите,
скотилось в даль, неначе сніп...
Михайло Стельмах

Сяє проміння, мов тисяча струн,
Вбирає його зеленастий кавун,
Смугастий, кулястий лежить кавунець,
Йому ти не застуй, стебло, полинець.
Ввібрати багато потрібно тепла,
Тоді середина його запала
Солодким, але не пекучим, вогнем,
Що ми покуштуємо, не проминем!
Олександр Ющенко

Там, де суха верба стоїть
на полі серед проса,
сова в дуплі собі сидить
і світить оком косо.
А тільки день дзвінкий мине,
вона кричить-голосить,
та не злякати їй мене,
бо я — уже дорослий!
Анатолій Костецький

В садку старому, що над ставом синім,
її щодня ви можете зустріти.
Живе вона у затишній хатині
І дуже любить поливати квіти.
Коли стихають на деревах птахи
Й  туман  вечірній  котиться в долину,
До ставу йде по воду черепаха,
А з нею — черепашина хатина.
Юрій Набока

Ще ніженька твоя
Не знає далини,
Щасливий мак
Цвіте біля криниці,
І ти, як мак,
Про щастя бачиш сни,
На них ніяк
Не можеш надивиться.
Микола Вінграновський

 


Дата внесення : 08.04.2014     Переглядів: 294     Популярність: 94.55%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Класичні вірші



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky