Для дошкільного віку

Осел і Лев

Казка Івана Франка зі збірки "Коли ще звірі говорили".

Автори: Франко Іван
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1983 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 18.


Фрагменти:

Іван ФРАНКО
ОСЕЛ І ЛЕВ


Весела гостросюжетна казка

Був собі Осел. Багато було йому праці у господаря.
«Давай,— думає,— втечу у ліс і буду жити на волі! Буду  собі  пастися  в  лісі,  і  хто  мені  що  зробить?»
І, не довго думавши, втік від господаря у ліс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, нічого не робить, ніхто його не б'є,— відколи живе, ще такого добра не зазнавав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшний-престрашний, та просто на нього.
«Ну,— думає собі Осел,:—аж тепер кінець мені буде!»
Але поки Лев дійшов до нього, він якось трохи отямився й подумав собі:
«Ану, може, я його як-небудь обдурю?»
Та як стояв — бух на землю, ліг собі й лежить. Підходить Лев і кричить уже здалека:
— Ей, ти, хто ти там? Як ти смієш лежати? Чому не встанеш і не поклонишся мені?
А Осел мов і не чує. Лежить собі та тільки довгими вухами клапає.
Підійшов Лев і знову кричить:
— Зараз устань і поклонися мені!
— А хто ж ти такий? — питає Осел.
— Ти ще й питаєшся? — кричить грізно Лев.— Хіба ти не знаєш, що я Лев, над усіма звірами цар?
Осел, не встаючи, підвів голову й витріщив на нього очі.
— І що ти за дурниці говориш? — промовив він.— Ти цар над усіма звірами? Хто тобі це сказав? Де це написано? Хто обирав тебе на царя? Ну, говори!
Лев стояв, мов лобом об стіну стукнувся.
— Хто мені це сказав? Та всі мені кажуть, що я над звірами цар. Хіба ж це неправда?
— Звичайно, що неправда! Не може бути правда, бо цар над усіма звірами не ти, а я.
— Ти? — здивувався Лев.— А де це написано?
— А йди подивися ось тут!
І він устав на ноги й, обернувшись задом до Лева, показав йому заднє копито, на якім була прибита новісінька блискуча підкова.
— Бачиш? Це моя царська печатка. Якби ти був цар, то й ти б мав таку.
— Ото диво! — промовив Лев.— А я про те й не подумав ніколи. Мабуть, твоя правда. Але стій! Давай будемо змагатись. Ходімо в ліс, хто за годину наловить більше звірів, той буде справжній цар.
— Добре, нехай і так буде,— промовив Осел, і з тим розійшлися.
Лев побіг по лісі; бігав, бігав: тут зловив сарну, там зайчика, там знов якогось звіра — за годину мав уже п'ять чи шість штук. Бере те все і тягне до Осла.
А Осел тим часом що робить? Пішов собі на широку поляну, де сонечко ясно світило, й посеред лугу кинувся на землю, ноги геть відкинув, очі зажмурив, язик висолопив—кожен сказав би: згинув та й згинув. А понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки, всяка погана птиця. Бачать вони, лежить неживий Осел, та й усі гуртом до нього. Спочатку здалека заскакували, а там бачать, що не рухається, то й почали по ньому скакати, дзьобати йому язик та очі. А Осел нічого, тільки коли якийсь птах дуже близько підлізе, він клац його зубами або стук його ногою, вб'є та й сховає під себе, та так хитро, що інші й не бачать. Не минуло й години, а він уже надушив їх з півкопи. Тоді схопився на ноги та як зареве, а птахи всі врозтіч. Осел забрав усю побиту пташню та й несе на те місце, де мали зійтися з Левом.
Приходить, а Лев уже там.
— Ну, що,— каже до Осла і показує йому свою здобич,— бачиш, скільки я наполював?
— Ну, та й дурний же ти, Леве,—каже Осел і лягнув його звірів ногою.— Таких звірів міг би наловити зо дві копи. Та чого вони варті! А ти подивись на моїх! Я тільки таких ловив, що в повітрі літають. Ану, спробуй ти!
—Ні, я такої штуки не втну,— відповів Лев.— Аж тепер бачу насправді, що ти над звірами цар, а не я! Вибачай   мені,   що   я   так   нечемно   говорив   з   тобою!
—А бачиш, — промовив гордо Осел.— Завжди треба бути чемним, бо як наскочиш на старшого від себе, то що тоді буде? От і тепер я міг би тебе покарати на смерть, але вибачаю, бо ти це зробив з дурного розуму, а не зі злої волі. Йди ж тепер і шануйся на другий раз!
І Лев пішов, похнюпившись та підібгавши хвіст, немовби хто вилив на нього бочку холодної-прехолодної води. Чи близько, чи далеко, зустрічає в Лісі Вовчика-братика.
— Здорові були, найясніший царю! — каже Вовк і кланяється низенько.
— Ет, іди, не смійся з мене! — каже сумно Лев.— Який я тобі цар?
— Як-то ні? — скрикнув Вовк.— Хто ж би посмів інакше сказати?
— Мовчи, братику,— пошепки говорить до нього Лев.— Тут недалеко є справжній цар. Як почує, біда буде і тобі й мені.
— Справжній цар? — здивувався Вовк.— Що за диво? Який же тут є справжній цар, крім тебе?
— Є, є! — перелякано шепотів Лев.— Я сам його бачив. Там такий страшний! А що за сила! Навіть тих звірів ловить, що в повітрі літають. Я радий, що хоч мене живим відпустив.
— Ну, що ти говориш? — здивувався Вовк.— Диво дивне! Знаю Цей ліс давно, але ніяк не придумаю, хто б то міг бути. Який же на вигляд той новий цар?
— Одне     слово — страшний! — каже     Лев.— Вуха на   задній  нозі царська отакі,   голова — як  цеберко,   а печатка.
— Ніяк не вгадаю, хто це може бути,— клопотався Вовк.— Знаєш що, ходім, покажи мені його!
— Я? Нізащо в світі! — скрикнув Лев.— Досить уже раз страху наївся.
— Та ходімо! Чого боятися? — заохочував Вовк.— От знаєш що, прив'яжи себе своїм хвостом до мого, сміліше нам буде йти.
— Про    мене,— каже    Лев,— нехай    і    так    буде.
Зв'язалися обоє хвостами докупи та й пішли. Вийшли на горбок над полянкою, що на ній пасся Осел. Лев зупинився та й шепче до Вовка:
— Ось він! Ось він! Подивися!
Обертається Вовк, поглянув та як крикне:
— Дурний Леве, та це ж Ослисько! — А Левові почулося, що то новий цар уже близько, як злякається, та ходу! Біг, біг, далі втомився, став та й озирнувся.
— А   що,   Вовче,   близько   вже   той   новий   цар?
Але Вовк тільки язик висолопив. Як був прив'язаний до    левового    хвоста,    так    і    волікся    за    ним    усю дорогу і давно вже й дух випустив.
— А бачиш,— каже до нього Лев,— ти казав, що новий цар не страшний, а як побачив його зблизька, то від самого страху помер!


Дата внесення : 07.04.2009     Переглядів: 420     Популярність: 98.29%    
Належить до розділів:
Українські
Казки
Авторські



Список коментарів

  Відправник :
  Час відправлення : 2009-07-22 22:24:06
люблю цю казку

1 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :