БЕРЕЗЕНЬ
Граки з'явилися в селі
Погожої пори.
Невтомний жайвір угорі
Виспівує:—Юл-лі!
— Юлі-юлі, юлі-юлі...—
Луна вже кілька діб,
І пахне чорний клин ріллі,
Мов свіжий житній хліб.

ШПАЧОК
У дуплі між гілочок
Поселивсь малий шпачок.

Всі зраділи у садку
Голосистому шпаку.

Він із сонечком встає,
Їсть жучків і росу п'є.

Потім—шапку набакир
Й веселить наш сад і двір.

ПО СТЕЖИНІ В ЧИСТІМ ПОЛІ
По стежині  в чистім полі
Я ходжу до брата Колі —
Колин трактор кожен день
За левадою гуде.

Я ношу завжди з собою
Гайки, гвинтики з різьбою.
Може трактор  зіпсуваться—
От вони і знадобляться.

КІННОТНИК
У руці шаблюка гостра
І гвинтівка за плечима.
Я—кіннотник, а не просто
З дитсадка малий хлопчина.

Коник гарний піді  мною—
Карий сам, а  грива—біла.
Це його мені весною
Мама в Києві  купила.

Кінь ірже, не хоче пастись:
Певно, чує крок ворожий.
Хай лиш спробують напасти
Я щомиті насторожі

ЛИНУТЬ В НЕБІ ЛІТАКИ
Швидко,  наче ластівки,
Линуть  в небі   літаки.

Їх літає там багато—
На якому ж то мій тато?

Чи  на тім, що біля  хмар?
Чи на тім, що вище хмар?.

Он на тому,  що  найвище,
Що до сонечка  найближче!

У САДОЧКУ, НА ЛУЖКУ
У садочку,   на лужку,
Де трава  та квіти,
Радо  пісеньку дзвінку
Заспівали діти.

Стали в круг,  рука в руці
Мов віночок звито.
Наче маки, прапорці
Майорять між  віток.

Лине пісня голосна
По садочку зрання...
Здрастуй, сонце  і  весна,
Здрастуй, Перше травня!

«ЧОРНОГУЗ»
Гляньте—хто це на тім боці
Йде поважно по затоці?
Зупинився—мов загруз
Серед броду чорногуз.

То ж бо ноги миє  Толя.
Просо він полов у полі...
Нині Толя через брід
Поспішає на обід.

НА ЗЕЛЕНОМУ РОЗДОЛЛІ
Голубіє льон у  полі
На зеленому роздоллі.

А моя мала сестричка
Мовить:—То синіє  річка.

Я кажу їй:—Знать би треба—
То льонок, мов клапоть неба,

То ж бо дослідна ділянка,
Де трудилась наша  ланка.

КОТИК-НЕЧЕПУРА
Кіт у дощ город дивився —
Заросився, забруднився.
Ніг не встиг повитирати,
А мерщій побіг до хати.

Ми  кота причепурили,
Потім добре насварили,
Ще й  нам'яли  вуха трішки
Витирати треба   ніжки.

РИБАЛКА
В рівчаку, як пас  корів,
Клим побачив пічкурів.

І одразу ж,  мов   на  сміх,
Став  штаньми  ловити  їх.

Та пішли  на дно   штанці,
Бо не вдержав у руці.

Клим метнувсь туди,  сюди—
Як дістать штанці з води?  

Він шукав їх в рогозі,
В очереті і  в лозі...

Ледве виліз, сів  на пень...
Пічкури ж і по  цей день,

Мабуть, десь по камінцях
Ходять в Климових штанцях

ДОВГОНОГІ КОСАРІ
Косить в лузі журавель
Конюшину та щавель,
А журавлики  малі
Узялися за граблі
Сушать  сіно  і  складають
Та матусю виглядають.
Хоч журавка і не косить,
Так джерельну воду носить,
Носить воду ще й обід,
Щоб косилося як слід.

ЧАПАВ БУСОЛ ПО БОЛОТУ
Чапав бусол по болоту—
Всіх гукав він на  роботу.

Гуси йшли овес полоти,
Качечки—ячмінь молоти,

А чирки,  маленькі, браві,—
В луг збирать їстівні трави.

Тільки жаби —„кум"  та „кум" —
Підняли в болоті шум:

Ми не хочем працювати!
Будем гратись, спочивати!

Йди,   буслище,   сам   працюй,
По болоті не тупцюй...

І провчив їх бусол тут же—
Він поснідав смачно дуже.

З того часу, мов на злість,
Бусол жаб щоденно їсть.

ЛОШАЧОК
Лошачок, лошачок,
Ковані копитця.
Як біжить лошачок—
Не вженеться й птиця.

В  нього зубки такі,
Мов разки намиста,
В нього ніжки стрункі,
Гривка  золотиста.

На лужку, де ріка
Та м'яка  травиця,
Пасемо лошачка,
Ковані   копитця.

ГУСИ
Ходять гуси та ґелґочуть,
Бо води напитись хочуть.
А на вигоні  в травиці
Ані річки, ні криниці,

Гуси, ви не ґелґотіть,
До Мар'янки полетіть,
У Мар'янки є криниця,
І холодная водиця
Вже налита у коритця.

ПРО ДУРНЕНЬКУ ЧАПЛЮ
Два джмелі та  бджола,
Взявши меду краплю,
На лужку край села
Напоїли чаплю.

А вона ж не пила
Того меду зроду—
Поплелась, побрела
До ріки по воду.

Мов лоза, до землі
В чаплі крила гнуться...
А бджола та  джмелі
На лужку сміються.

ГРИБОК
Біля дуба зріс грибок —
В капелюшку колобок.
Вмився, усміхнувся,
У листок вдягнувся.

Став під квіткою   і  жде...
День мина—ніхто не йде.
Гай стоїть—дрімає...
А дітей немає.

Увірвавсь в грибка терпець,
Звівся  він на корінець,
Звівся та й гукає:
— Хто грибів шукає?!

ПАЛЯНИЦЯ
У жнива, у день жаркий,
Після косовиці,
Ми збирали колоски
Стиглої пшениці.

Похвалили нас батьки:
— Добре потрудились!
То ж не просто колоски—
Булки погубились...

Потім ми на тік прийшли
Й принесли пшеницю.
Кажуть, в полі ми знайшли
Цілу паляницю.

ЧОБОТАР
Кую, кую чобіток.
Дай, бабуню, молоток.
Приб'ю срібні підківки,
Щоб кресати іскорки,
Щоб бродити   в   чобітках
По долинах, по горбках,
По зелених моріжках,
Щоб в осінній ранній час
В них ходити в перший клас.

МИ З КОТОМ ТАРІЛКУ МИЛИ
Ми з котом  тарілку мили,
Упустили і розбили.

Я дивлюсь в усі  куточки
Та збираю черепочки.

Ну, а  кіт собі муркоче—
Черепків збирать не хоче.

ОСІНЬ
Вже давно пройшли  жнива
З теплими ночами.
По кущах густа трава
В'яне під дощами.

Вітер гне очерети,
Рве листки багряні...
Вітре, вітре,  прилети
У гаї духмяні!

Поспішай сюди чимдуж
Лугом мимо ставу,
Натруси нам  дичок-груш
На траву жовтаву.

ПОГАНІ САНИ
У неділю для Оксани
Привезли із міста сани.

Білі, ковані, нові—
Мчать із гірки, мов   живі!

А проте ті гарні сани,
Хоч хорошіла погані.

Бо   вони ж   безперестану
Возять лиш одну Оксану.

ЛЮТИЙ
Лиш  з'явився місяць лютий
Запитав, чи Льоня  взутий,
Чи  пухова хустка в Олі,
Чи пальто на ваті в Колі,
А чи тепло у кожусі
Нашій Тані-щебетусі...
Поки він до всіх чіплявся,
Поморозить нахвалявся,
Скло на вікнах попотіло,
Із дахів закапотіло,
Сніг на пагорбках розтав—
Місяць березень настав.

ВІНИК ЧАРІВНИЙ
Як з роботи прийде мати—
Упізнать не може хати.
Скрізь погляне—та ніде
І смітини  не знайде.

Хоч для неї все це звично,
Нас пригорне міцно-міцно,
Усміхнеться та й пита:
— Хто ж нам хату заміта?

Ми  розводим лиш руками,
Посміхаємось до мами:
— Певно,  віник   наш    рясний

Не простий, а   чарівний.