Для молодшого шкільного віку

Яся - славна робітниця

— Чи у вас на дачі Яся?
— В нас, —  відказує привітно
Жінка в білому халаті, —
Ось ходімо в ліс,
Я кликну
Ясю з батьком погуляти...

Художники: Соболєва Ірина
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1959 рік, видавництво «Книжково-журнальне видавництво». Кількість сторінок: 20.


Фрагменти:

Антон ШМИГЕЛЬСЬКИЙ
ЯСЯ — СЛАВНА РОБІТНИЦЯ

У ЛІСІ

— Чи у вас на дачі Яся?
— В нас, —  відказує привітно
Жінка в білому халаті, —
Ось ходімо в ліс,
Я кликну
Ясю з батьком погуляти.

А лісів навколо скільки!
Все крайнебо обступили.
Щільно гілочка до гілки,
Глянеш здалеку — мов килим.

Тож ходім...
Пісок іскриться,
В  ноги в'язне,  ніби злий,
І пече і ворушиться,
Як живий,

В бір зайшли, немов  у хату,
Круглу, світлу, запашну.
Сосни віттям волохатим
Заступили вишину.

Дивні пахощі!
Здається:
Квітка дихає згори.
То — живиця,
Що сочиться
З-під кори.

Сонце сіється крізь віти,
Долі золотіють плями...
Гляньте:
Ген, між деревами —
Діти.

Мабуть, наші...
Так і є,
Голоси знайомі.
Батько Ясю пізнає
Крізь дитячий гомін.

А засмагли всі дочиста,
Тільки трусики на тілі —
Сині,
Жовті,
Чорні,
Білі, —
А вся шкіра золотиста.

Нас не бачать.
Стільки діла:
Той жуків пасе рогатих,
Ця — метелика зловила
І не знає, де сховати.

Ці під коренем утрьох
Роблять шахту для метро.

Інші, сівши на гілляку,
Одчайдушно мчать в атаку
„Ворог", здоланий кругом,
Йде здаватися в полон.

Трохи осторонь, де хатка
Лісникова на горбі,
Щось визбирують дівчатка
Попід соснами в траві.

Серед них найперша Яся.

Ось вона з чубком на лобі,
З золотими, як у мами,
Подовгастими очима,
З округлілими щоками
І смаглявими плечима
Поміж сосон,
На погоді
Розцвілася ...

Вихователька гукає:
— Яся, Яся!

На хвилину

Кинь роботу,

Йди в долину.
Ой, яка-бо ти завзята!
Подивися, хто це?
— Тато?!
Тату, тату, ти  приїхав
На автобусі зі Львова?

— Я привіз тобі горіхів.
Ось тут книжечка чудова.
— 3 малюнками?
— Неодмінно!
— Як живеш тут?
— На відмінно!

— Що це в тебе за робота?
Все шукаєш безугавно,
Щось визбируєш у лісі?!

— А ти, тату, з нас  не смійся,...

Бо робота   в нас —

Державна

Бачив — шишечки соснові?
Ми зібрали їх багато.
Відвезем, здамо у Львові
Для держави від дівчаток.

Там зерняток намолотять
І посіють їх на полі,
Де засуха і жарота,
Де піски безлісні, голі.

Хай ростуть ліси хороші
У пустелях,  над  річками,
Як отут, на Черемоші
Над крутими берегами...

Пригорнув дівчатко тато,
Потиснув сердечно руку
Жінці в білому халаті
За любов і за науку.

ПЕРШОТРАВНЕВЕ СВЯТО
У ліжко зайчик золотий
Просунув теплу лапку,
— Ой, сонечко, це ти? —

Прокинулось хлоп'ятко.

Славко стрибнув і до вікна.
Знадвору  чути галас.
Поглянув хлопчик:
— Мамо, ма...

Як гарно все прибралось!

Дивись — на дереві оцім
Вже є зелене листя.
На ньому купка горобців,
Весела, голосиста.

А он у нашому садку
Від клумби до моріжка
Нова із жовтого піску
Насипана доріжка.

А що я бачу крізь гілки?
Отам, де біла стінка,
Висить малюнок отакий
На всю стіну будинку.

На ньому Ленін між людьми
Стоїть посередині, —
Здається, мамо,  що і ми
Там є на  цій  картині.

У синє небо догори,
Немов крилаті квіти,
Знялись червоні  прапори
На вітрі майоріти.

Ось чути музику здаля.
Дивися, мамо, військо!
Двигтить під танками земля,
Коли проходять близько.

А ген, на площу від ріки,
Що аж будинкам тісно,
З квітками  йдуть робітники
І в лад співають пісню...

Гукає з двору дітвора:
— Славко! Вдягнися славно
Бо вже нам їхати пора
На свято Перше травня!

ПІВНИК
На мотив латвійської народної пісні
Рано, як зірниця сходить золота,
Півник голосисто ясний день віта.

Півню,  пій на всі лади,
На зорі мене збуди!

Жде на косовицю буйний травостій,
Завтра йде на луки ледь не вся артіль

Півню, пій на всі лади,
На зорі мене збуди!

Нумо разом завтра станьмо на зорі.
Хай дорослі скажуть: Чим не  косарі?!

Півню, пій на всі лади,
На зорі мене збуди!

КУПАННЯ
Дощ як рине...
Я — до ринви:
— Ринво, дощовицю лий!
Два  відерця
Аж по вінця,
Свіжу воду-дощовицю, —
Сина викупаю в ній.
І синок рости  візьметься
До грудей  мені,
До серця,
До плеча
І до щоки,
Аж до неба він дістане,
Якщо син коханий стане
Митись милом залюбки.

 


Дата внесення : 21.12.2013     Переглядів: 105     Популярність: 64.39%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky