Для молодшого шкільного віку

Чередничка

Віршики "Травень", "Рута", "Завірюха", "Листопад", "Осінь", "Зимній ранок" та інші.

Художники: Філонов І
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1959 рік, видавництво «Дитвидав». Кількість сторінок: 26.


Фрагменти:

ТРАВЕНЬ
... Глянь у поле: по коліна
Досяга трава;
Сонце жито і ярини
Яр'ю облива.

Подивись на прозір річки,
Як її вода,
Ллючи хвилі невеличкі,
Млоддю вигляда.

Хлопчик стиха коло броду
Тягне рогозу;
Дужий вітер хилить в воду
Вільху і лозу.

А ходім сюди зо мною
В чорностволий ліс,—
Він ще листвою густою
Не зовсім заріс.

Тут тобі остання пташка,
Кожен черв'ячок,
На стволині черепашка,
На траві жучок,—

Скажуть всі вони:
„З весною Інший світ настав,—
Полем, лісом і водою
Травень завладав!"

РУТА
Я рученьки мила
В холоднім  ставочку,
Як сіяла руту
В зеленім садочку.

На гілках калини
Пташки колихались;
Я пісню співала,
Вони озивались.

Вони озивались,
Неначе казали:
„І ми тобі руту
Саджать помагали".

ЛІТНІЙ РАНОК
Тепле сонце встало пишно;
Одягається розкішно
В яр і золото долина,—
Встань і ти, моя дитина!

Ранку тратити не треба;
Дочувайся: із-під неба
Пісня жайворонка ллється,
То привіт тобі несеться!

Вітерок на тебе дише,
Джерегелями* колише;
На ушко тобі шепоче,
Щоб вставала ти охоче.

* Джерегеля—заплетена коса.

ХАТА
Наша хата під горою, край долини,
У вишневому садочку та в калині;
Попід лісом млин подався у ставочок;
Через воду перекинувся місточок.
Наші ниви золотіють так, як сонце;
Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.
Нашу гору всі кругом далеко знають,
Добрі люди нашу хату привітають.

ЧЕРЕДНИЧКА
Гомонять, що я сирітка
І сиріткою зросла;
Що мене ще змалу тітка
В череднички оддала.

От від ранку і до нічки
Все пасу я теличок...
Гей телички, гей телички!
Час нам з вами у лісок!

Знаю я, що ви дрочені,
І що тільки задивись,
Зараз ви в чужі ячмені
Піднялись і подались.

Так з ячменів вас швиденько
На толоку проженуть;
А мене поб'ють любенько,
Ще й заплакать не дадуть.

Будуть лаяти й казати:
„П'ять рублів тобі на рік,
Годувати, одягати,
Ще й свитина й черевик!"

Де ж та свита й черевички?
Відкіля вони взялись?
Гей телички, гей телички!
Добре літечком пастись!

А поллє осіння хлюща
І посиплеться листок,—
Нам огидне гай і пуща,
Як промокнем до кісток.

Встань, матусю, з домовини,
Та на доню подивись;
Пригорнися до дитини,
Як горнулася колись.

А не схочеш, мамо, встати,
Так одна сирітці річ:
В чередничках пропадати
Літо й осінь, день і ніч.

Вечір хилиться до нічки,
Світ тікає від очей...
Гей телички, гей телички!
Час додому нам,—гей, гей!

СТЕП
Іду шляхом, сонце сяє,
Вітер з травами говоре;
Перед мною і за мною
Степ колишеться, як море;

А затихне вітер буйний,—
Степ, мов камінь,  не двигнеться
І, як килимом багатим,
Ввесь квітками убереться.

Он нагнулась тирса біла,
Звіробой скрутив стебельця,
Червоніє материнка,
Як зірки, горять козельці;

Крикнув перепел в ярочку,
Стрепет приснув над тернами;
По кущах між дерезою
Ходять дрохви табунами.

Тихо всюди, тільки де-де
Вітерочок пронесеться,
Та на землю із-під неба
Пісня жайворонка ллється...

ЛИСТОПАД
Звелося літо і не знать,
Як день за днем минув,
І серпень дав, що можна дать,
І вересень майнув...

Морозний вітер в гай і ліс
Подув з холодних міст
Й нещадно з дерева обніс
Червоножовтий лист.

ОСІНЬ
Висне небо синє,
Синє та не те!
Світить, та не гріє
Сонце золоте.

Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.

Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.

Хоч би де замріла
Квіточка одна,
Тільки й червоніє,
Що горобина.

Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.

ЗАВІРЮХА
Звечоріло; ніч заходе,
Місяць з хмари не виходе;
Ані зіроньки не мріє,
Тільки сніг кругом біліє.
Ось схопилась хуртовина,
Закурилася долина,
І кипить мороз у полі
На просторі та на волі.

ЗИМНІЙ РАНОК
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим пов'ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.
Школярі свої ґринджоли
З повіток подостають
І по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудуть.
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод допіка;
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека...

ЗАХИСТИ
Надворі мете хуртеча,
Ліпить сніг в вікно;
В нашій горниці захисній
Вистигло давно,

Я посипав  в клітку сім'я,
Воду наливав;
Але змерз маленький чижик
І співать не  став.

Дай лиш, хлопче, оберемок
Дров або хоч два:
Хай нам горницю потроху
Грубка нагріва.

І внесло хлоп'я моторне
Хмизу та скіпок;
От взяли ми й затопили
Теплий коминок.

Бачу—полум'я палає
І тріщать дрова;
Чую—горницю веселу
Грубка нагріва.

Самовар мій невеличкий
Парувать почав;
Стрепенувсь маленький чижик
І співати став!

НЯНЯ
В темний вечір зим холодних,
В парту кинувши книжки,
Ми збирались коло грубки
Слухать нянині  казки.

Надворі було хуртеча
Та метелиця мете;
За ворітьми коло вікон
Сніг горбами наросте;

По задвірках крутить  вітер,
Аж віконниці риплять;
А у нас у грубці дрова
І палають і тріщать.

От ми й кинемось на шию
Нашій няні, щоб вона,
Няня мила та хороша,
Розказала нам, що зна,

Про Івашечка, про відьму,
І про пекло, і про рай...
І почне писати казка,
Тільки слухай—не зівай!

 


Дата внесення : 21.12.2013     Переглядів: 175     Популярність: 81.94%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky