Для молодшого шкільного віку

Кіт-музика

Збірка віршиків: "Крілик", "Коник-стрибунець", "Павучок", "У зоопарку", "Ми козацького родку діти" та інші.

Автори: Діма
Художники: Козак Едвард
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1971 рік, видавництво «Видання Союзу українок Америки». Кількість сторінок: 30.


Фрагменти:

КІТ-МУЗИКА
Чудо сталося велике,
Появився Кіт-Музика.
Здивувався цілий світ:
— Де він є? Який той Кіт?

Він в сіренькому кожусі,
Біла плямка є на вусі,
Інша є ще й на хвості,
Як буває у котів.
Мальована спинка,
Де ж дістав ти ниточок?
Він зі скрипочкою ходить,
Дивну музику виводить
І дивує цілий світ
Ось такий Музика-Кіт.

БІПЯ РІЧКИ
У кота зепені очі
І біленькі лапки.
Ходить нотик біля річки,
Дивиться на жабку.

Що за чудо? Що за диво?
Зрозуміть не може.
У воді так добре ппава
І на мишку схоже.

Нахилився над водою
Наш цікавий котик.
Замочив біпенькі лапки
Вусики і ротик.

— Ква! - гукнупа йому жабка
Якнайгопосніше.
— Не збирайсь мене повити,
Я тобі не миша!

І під воду . . . Тільки хвипі
Розійшпися колом.
Ходить котик біпя річки,
Дивиться довкола.

КРІЛИК
У садочку з кпітки
Втік мапенький крілик.
Там гупяпи дітки
І його зустріли.

Почапи ловити
Позбивапи ноги.
Бігає, як вітер
Крілик прудконогий.

Під кущами швидко
Бігає-стрибає,
Знову йти до клітки
Кріпик не бажає.

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ
Плигнув на віконечко
Коник-стрибунець.
Ми ж йому не кажемо:
— Тут тобі й кінець!

Ми його у кошику
Несемо в садок,
Хай собі, малесенький,
Плига між квіток.

Наш садок заквітчаний,
Пишна в нім трава.
Коник, мов на скрипочці,
Грає-виграва.

ПАВУЧОК
— Павучок, павучок,
Мапьована спинка,
Що це в тебе з ниточок?
— Хатка - павутинка.

— Павучок, павучок,

Мальована спинка,
Де ж дістав ти ниточок?

— Все це моя спинка.

Гурт цікавих діточок
Кущик розгпядає.
Напякався павучок,
Заховавсь між гіпочок,
Мов його немає.

В ЗООПАРКУ
Ми прийшли до зоопарку
В пообідню літню пору
І помітипи здалека
Щось таке ... неначе гору.

Підійшли до неї ближче,
Зупинились, придивились,
А вона у воду поруч
Цілим тілом повалилась.

Ну й сміялися ж ми потім,
Що горою здався нам
Вепичезний,
Товстелезний
ГІПОПОТАМ.

РОЗМОВА
Сидіпи дві жабки
Біпя ставка,
Бупа в них розмова
Така:

— Ква? - питапа перша жабка
Стривожено дуже.
— Ква-ква-ква ... - відповідапа
Друга їй байдуже.

— Ква-ква-ква? - перепитала
Перша жабка знову
І на тому закінчили
Жаб'ячу розмову.

МИ РОДУ КОЗАЦЬКОГО ДІТИ
Ми любимо сонце і квіти,
І сонце нам шле свій привіт.
Ми роду козацького діти,
Землі української цвіт.

В яку б не пішли ми дорогу,
Ти, пісне, над нами злітай!
Крокуючи гордо і вногу,
Ми славимо рідний наш край.

Наш приятель - сміливий вітер,
Відвага - це наш заповіт.
Ми роду козацького діти,
Землі української цвіт.

ПІСЛЯ ДОЩУ
Вчора я ходив із братом
Аж у ліс гриби збирати.

Проходипи ціпий день,
Та, немов на зло,
Тих грибів ніде - ніде
Не було.

Натомились ми із братом
І сумні лягали спати.

А як вранці пробудипись
І у вікна подивились,
То в садочку, біпя хати,
Ми побачили із братом

Тих грибів - неначе маку,
В шапочках біленьних.
— Ну і що то за ознака? —
Запитапи неньку.

— Це тому, — вона сказапа —
Там грибів без ліку,
Що вночі, коли ви спали,
Падав дощ великий.

КОНВАЛІЇ
На гапявині, в пісочку,
Що за дивні там дзвіночки
Про весінні дзвонять дні?

То конвапії розквітпі,
Сніжно-білі, ніжно-світлі,
Ще до того й запашні.

Як почув весінній вітер,
Що у лісі дзвонять квіти
Взяв на крила ніжний спів.

Про конвалії розквітлі,
Сніжно-білі, ніжно-світлі
Нам сьогодні розповів.

СОНЕЧКО
Сонце ніби в піжмурки
З нами грається,
То з-за хмарни вигляне,
То сховається.

Ми прийшли на озеро
Покупатися,
Попросили сонечко
Не ховатися.

— Ти світи нам, сонечку,
В небі чистому,
Обдаруй проміннями
Золотистими.

ШОКОЛЯДНИИ ЗАЙЧИК
У крамниці, на вітрині,
Шоколядний зайчик жив
I на свято тато Ніні
Зайчика того купив.

Він приніс його додому,
Ніна плигає, рада,
Каже: "Я тебе нікому
Любий зайчику, не дам!"

Навіть моркву червоненьку
Їсти зайчику дапа.
Ніна зовсім ще маленька,
До стола не доросла.

Їй здається, що зайчатко
Хоче в ліс тікать густий.
І сміються мама й татко,
Кажуть: "Зайчик не живий.

Покуштуй його, побачиш,
Що солодкий зайчик цей".
А Нінуся бідна плаче,
Все в спьозах її лице.

Каже дівчинка мапенька:
— Як же зайчика вкусить?
Адже буде він, бідненький,
Гірко плакати: „бопить".

Та ласкаві мама й татко
Заспокоїли дівча. —
Це звичайна шоколядка,
Тільки схожа на зайча.

РАНОК
Вранці діти йшли до школи,
А ноги дійшпи ДО РОГУ,
Сіра вивірка-пустунка
Перебігпа їм ДОРОГУ.

Марусинка трохи змерзпа,
Плечі хусткою НАКРИЛА.
Діти пісню заспівапи,
Вітер пісню взяв НА КРИЛА.

На ріці немов проснувся
Пароппав, - почав ГУСТИ Й
Знову рушив у дорогу,
Дим пускаючи ГУСТИЙ.

ВІТЕРЕЦЬ
Вітер - вітер - вітерець
Залетів під комірець,
Комірець Минопи,
Як ішов до шкопи.

Вітер - вітер - вітерець,
Жартівливий пустунець,
Шапку збив на вуха
І сміється, дмуха.

Вітер - вітер - вітерець
Скинув з даху папірець
І полинув далі,
Причепивсь до Галі.

Віє просто їй в лице,
Не пита, чи любо це,
Смикає за стрічки
Кісок невеличких.

Хустку зняв із голови,
Крикнув Галі: „Гей, лови!"  
І подавсь до пісу
Вітерець-гупьвіса.

НЕБЕЛИЦІ
Понад пісом черепаха
Пролетіла швидкокрила,
А малесенька комаха
Проковтнупа крокодипа.

І гірська бурхлива річка
Потекла із моря вгору
І синичка невеличка
Підняла на крилах гору.

ОСІНЬ
Тихо й повільно
На землю промоклу
Падає мрійне
Листя пожовкпе.

Сонця проміння
Поблідло неначе,
Вітер осінній
Жалібно плаче.

Радісні співи
Пташині замовкпи.
Землю вкриває
Листя пожовкпе.

БІПОЧКА
— Білочко, білочко.
Хвостику пухнатий,
Не спіши ховатися
До своєї хати.

Білочко, білочко,
Кожушну сіренький,
Ми прийшпи з дарунками,
До тебе, мапенька.

Подивись ми маємо
У руці горішки
Озирнулась біпочна,
Зупинились ніжки.
Оченята весело
Почали блищати,
Повернулась білочка
Подарунки взяти.

ЗАЙЧИКОВА  ПРИГОДА
Довгоногий, довговухий,
Зайчик-Зай у пісі жив.
Тата й маму завжди слухав,
Зоа нікому не робив.
Зайчин-Зай був дуже чемний,
Умивався у росі
І пюбипи недаремне
В пісі зайчина усі.

Раз у піс прийшов миспивець.
Зайчик-Зай того не знав.
Безтурботний і щасливий
По траві собі стрибав.

Та підкрався пес, підслухав.
Миттю зайчика спіймав,
Потягнув його за вуха
І мисливцеві віддав.

А мисливець взяв зайчатко,
Ніжно пестити почав. —
Десь у лісі мама й татко
Виглядають дитинча.

Бідний зайчик аж зігнувся,
Був наляканий до сліз.
Та мисливець посміхнувся
І пустив його у піс.

ПІНГВІН
Подивіться - ось пінгвін.
А який кумедний він!

Походжає гордо так,
Як відомий всім співак.

Ще й одягнений до того
В концертовий чорний фрак

МАЛИЙ  МАЙСТЕР
Снігу випало багато,
В руки я узяв лопату
І почав ліпить-качати
Бабу снігову.

Працював - аж піт котився.
Саме добре сніг ліпився,
Як ніколи я втомився —
Стільки труду мав.

Снігова гора зростала,
Снігу ж випало немапо
Все гарнішою ставала
Баба снігова.

Я з усіх дивився боків,
Мружив ліве, праве око,
І сказав, узявшись в боки:
— Це великий твір!

Бабу я скінчив ліпити
Вже як стало вечоріти.
Саме тут знайомі діти
Надійшли у двір

Довго бабу розглядали,
Вгору брови підіймали
І таке мене спитали:
— Що це ти зпіпив?

ПО СНІЖКУ
Цілу ніч, кружпяючи,
Падав сніг згори.
Замело-завіяло
Вулиці й двори.

Вийшла з дому дівчинка
На сніжок, на лід,
А за нею вибігло
Цуценятко вслід.

Зовсім ще малесеньке,
Ноги неміцні,
Що не крок - то падає
У глибокий сніг.

Та йому не боляче,
Бо сніжок м'який,
Бо сніжок пухкесенький,
Наче подушки.

ВИПАВ СНІГ
Випав сніг, випав сніг,
А на ньому спід від ніг
Від моїх
І від твоїх,
Від усіх,
Усіх,
Усіх.

І від котина малого,
І від песика рудого,
І горобчика прудкого,
Що стрибає під кущем.

Сніг іде, сніг іде,
Сніг кружляє цілий день
І по білому
Сніжку
Ми гуляємо
В садку

Разом з котиком маленьким,
Разом з песиком руденьким
І горобчиком сіреньким,
Що стрибає під кущем.

ЗИМОВА ПІСНЯ
Вже давно зима настала,
Лютий вітер віє.
А що там,
А що там,
У садку сіріє?

Це прибіг маленький зайчик
З лісу через поле.
— Ти ж бо нас,
Ти ж бо нас
Не лякайсь ніколи!

Ми тебе запросим в хату,
Нагодуєм смачно,
Зайчику,
Зайчику,
Не дивись так лячно!

Поїси у нас і буде
Знов тобі тепленьно,
Зайчику,
Зайчику,
Друже наш сіренький.

УКРАЇНУ  ПАМ'ЯТАЙ
У всьому світі — кожен зна —
Є батьківщина пиш одна.
І в нас вона одна-єдина:
Це наша спавна Унраїна.

Про Україну, рідний край,
Ти завжди пам'ятай!

Хоча зросли ми в чужині,
Та рідні любимо пісні.
Співаймо ж їх, хай знову й знову
Бринить між нами рідне спово.

Про Україну, рідний край,

Ти завжди пам'ятай!

Не забувай Шевченка спів,
Про горду славу козаків,
Не забувай, що ти дитина Землі,
що зветься Україна.

Про Україну, рідний край,
Ти завжди пам'ятай!

СНІЖИНОЧКИ-ІСКРИНОЧКИ
Сніжиночки - іскриночки
Кружляють угорі,
А дівчинка Мариночка
Гуляє у дворі.

Все бігає з санчатами
І возить по сніжку
Ведмедика пухнатого
І лялю в кожушку.

Вкривають білим килимом
Дороги і стежки
Сніжиночки - іскриночки,
Біленькі зірочки.


Дата внесення : 24.11.2013     Переглядів: 217     Популярність: 88.35%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :