Володимир СОРОКА
ТОПОЛЯТА
Вірші

БІЛЕНЬКА ХАТА
У голубки біла хата,
Наче квітка білувата.
Білі стіни, біла стеля,
Бла вся н оселя.
А в оселі всі кутки
Прикрашають рушники.

ВЕСЕЛИКИ
Пролітали веселики
Річку невідому
І несли весну на крилах
До рідного дому.

Ой річенько синесенька —
Цілюща водиця,
Ой  дай же ти веселикам
Водиці напиться.

Напилися веселики,
На лузі спочили,
Підняли весну на крила
Й далі полетіли.

ДОЩИК
Ходить дощик по городу,
Ходить.
Носить воду у відерці,
Носить.

Поливає він рядочки,
Поливає.
Сповиває огірочки
І співає:

«Пийте мою срібну воду,
Пийте.
Лийте, хмари, їм водиці,
Лийте».

Напилися огірочки.
Напилися.
Огірочками хорошими
Вдалися.

СОНЕЧКО
Сонечко прокинулось
В променях рум'яних.
Встало, в морі вмилося,
В бризках полум'яних.

Піднялось жар-птицею,
Степ зазолотило.
«Добрий ранок»,— мовило
Й далі полетіло.

В променях ласкавих
Зашуміли віти...
Вже давно прокинулись,
Щебетливі діти.

«Добрий день»,— сказали
Сонечку ясному.
Вибігли погратись
На лужку м'якому.

БДЖОЛИ
— Де були ви, бджоли?
— Ми були на полі.
— Що ви там робили?
— Ми пилок носили.
— Де ви ще бували?
— Степом мандрували.
Там з казкових квітів,
Квітів-самоцвітів,
Мед збирали.

ВЕДМЕДЯЧЕ ВУХО
На пасіку якось
Ведмеді напали,
Було б, усі вулики
З медом покрали.

Та їх відігнали
Кудлаті собаки,
Ведмеді до лісу
Втекли з переляку.

Дали їм собаки
Добрячого духу,—
Одного злодюгу
Схопили за вухо.

В рудого ведмедя
Його відірвали.
І вухо між трави
На землю упало.

Росте серед степу
Ведмедяче вухо,—

Ведмідь той і досі
Потилицю чуха.

ПТАШКА
Сіла якось пташка
На мої долоні,
Потім полетіла
У маки червоні.
Як її побачать
Хлопці-забіяки,
Видеруть гніздечко,
Потолочать маки.
Я про цю пташину
Не скажу нікому,
Доплету віночок
І піду додому.

ЯК ВОВК У ЛАПУ КОЛЮЧКУ ЗАГНАВ
У зайців капусту вовк топтав? Топтав!
Він колючку у лапу загнав? Загнав!
Як завиє вовк: — Ова-ва-вай!
Ой вовчице! Ой сестрице, колючку витягай! —
А зайці сміються: — Покричи, покричи
І капусту більше не топчи, не топчи.

ВЕДМІДЬ
Ведмідь гупає по лісу —
Гуп-гуп-гуп.
Він іде на гору Лису —
Гуп-гуп-гуп.

На горі його хатина —
Гуп-гуп-гуп.
Там чека його дружина —
Гуп-гуп-гуп.

Вийшла з хати ведмедиха
Бу-бу-бу.
Запитала в нього тихо:
— Де ж ти був?

— Був у лісі, на галяві —
Бу-бу-бу.
Слухав казочки цікаві —
Гу-гу-гу.

МЯТА
На світанку у садку
Вчора біля хати
Запашіла, зацвіла
Кучерява м'ята.

Фіолетовим вогнем
Почала палати.
Пахне свіжим холодком
У дворі від м'яти.

ТОПОЛЯТА
Тополята, тополята
Простягають рученята,
Хочуть сонечко дістати,
Щоб на полі з ним пограти,
Як малята.

КАЧЕНЯТА
Каченята-пустунята
Йшли попід млиночком,
Покупалися, погрались
В теплому ставочку
Й загорають, мов хлоп'ята,
На сухім пісочку.

КОНІ
Срібні коні заіржали,
Срібні коні з неба впали.
Коні мають срібні гриви,
Срібні сідла-переливи.
Табуни в метіль мандрують,
Табуни дітей дивують.
Копитами землю крешуть,
Їм завії гриви чешуть.
Хуртовинами лютують.
Заверюхами вирують.
Це було в степах весною,
Ще холодною порою.