Петро МОСТОВИЙ
ЯК ПОБИЛИСЬ ГАРБУЗИ

ВЕСНА
Курликання і клекіт
Лунає в далині.
То журавлі й лелеки
Несуть весняні дні.

Недарма у берізки
Солодкий сік кипить,
Закапає, мов слізки,—
Лиш дірочку пробить.

У лісі перші квіти,
Мов небо, голубі...
Це шле весна  привіти
Із квітами тобі.

КВАСОЛИНА
Я весною коло тину
Посадила квасолину,
Навіть ямки не копала —
В землю пальчиком запхала.

Розрослася квасолина,
Поплелась по всьому тину,
Зацвіла біленьким цвітом,
А стручки з'явились літом.

У стручках, що виснуть  з тину,
Дозрівають квасолини —
Всі біленькі, круглолиці
І похожі, мов сестриці.

ДІМ
Носим цеглу, носим глину.
У пісочку ми сидим
І високі зводим стіни,—
Дуже гарний вийшов дім.

По каналу пустим воду,
ГЕС збудуєм на ріці.
Йтиме тато із заводу,
Скаже: — Хлопці—молодці.!

ГОСТИНЦІ
Яблука дозрілі
Налилися соком,
Стали жовто-білі
І червонобокі.

Ми  взяли  корзини,
Яблука збираєм,
На автомашини
В ящики  вкладаєм.

Пошлемо  гостинці
Від усього серця
Друзям до столиці,
Що Москвою  зветься.

В  НАС  ЕЛЕКТРИКА  ГОРИТЬ
Гей, виходьте, хлопці, з хати,
Треба греблю будувати,
Щоб електрика була
Для колгоспного села!

Вийшли дружно всі хлоп'ята—
У руках у них лопати.
Де  струмок з  гори  біжить,
Гребля стала тут за мить.

Вже турбіну змайстрували
І динамо приладнали.
Ген стовпи пішли селом,
Грають проводом-сріблом

Ніч підходить, наступає,
Спати сонечко лягає.
Хай воно спокійно спить —
В нас електрика горить.

ВУЛИК
Сонечко весняне пригріва,
Зеленіє травка-мурава,
Вишні у садочку зацвіли,
Бджілки-трудівниці загули.

Пахне медом вулик дощаний
І гуде від бджілок, мов  живий.

БДЖІЛКА
Вранці бджілка  воду  брала,
У коритечко упала.
Я приніс її до хати,
Треба крила лікувати.

Ясне  сонце  вдень  пригріло,
Обсушило ніжні крила.
Бджілка дзизнула, знялася,—
В гай за медом подалася.

СОНЕЧКО
Два сонечка я знаю:
Мов куля золота,
Одно у небі сяє,
А друге ось літа.

За сонечком маленьким
Біжу я навпростець.
Ловлю його у жменьку,
Мов сонця промінець.

— Боятися не треба,
Лети собі у світ,
І сонечку на небі
Мій передай привіт.

Я ЗБУДУЮ  ЛІТАКА
Стану біля верстака
І збудую літака.
Хай несуть  його  мотори
У повітряні простори.

Там, де сонце і зірки
З неба світять нам  віки,
Буде він щодня літати,
Мир Вітчизни  зберігати.

ЯК ПОБИЛИСЬ  ГАРБУЗИ
На курінь заліз гарбуз,
Став  рости — в солому  вгруз.
Далі місяців за два
Став, як добра голова.

Проти сонця спину грів,
Від рум'янцю аж горів.
Раз проснувся в темну ніч
І побачив дивну річ:

До гнізда, де спав гарбуз,
Тягся братик-карапуз...
— Потіснитися я рад,—
Каже тихо старший брат,—
Та нема мені куди—
Недалеко й до біди.

Менший братик вгору ліз,
Старший пхав його униз,—
Потім впали в час грози
Та й побились гарбузи...

МЛИН
З жовтих житніх соломин
Змайстрував Кіндратик млин.
Лиш на ґанку встановив —
Млин заграв, загуркотів.

Просто чудо, а не млин —
І гуде, і грає він...
От ще б жорна вітряку,
То молов би він муку.

ПИРІЖОК  З  КАЛИНОЮ
Пиріжок в руках Марини,
В ньому начинка з калини.
Ой, який він солоденький,
Зарум'янений, пухкенький.

Мама каже:—Доню мила,
Я в колгоспі заробила
Гречки, проса і пшениці —
Буде каша й паляниці.
Ти ж, Марино, працювала
І калини наламала...

Тож тепер я цілу зиму
Пиріжки такі пектиму,
Щоб моя мала Марина
Розцвіла, немов калина,

МОРО3И-КОВАЛІ
Б'ють морози-ковалі
По ковадлу—по землі.
Молот в кожного в руках:
Бах-бах, бах-бах!

Закували ковалі
Бистрі води на Сулі,
Лід тріщить у берегах:
Ах-ах, ах-ах!