Валентина ТКАЧЕНКО
МАМУ ДУЖЕ Я ЛЮБЛЮ
Перший промінь засвітився
У віконечку у нас.
Мама встала, брат підвівся,
І мені вставати час.

Застилаю ліжко вміло,
Підбиваю подушки.
Узяла пахуче мило
І вмиваюсь залюбки.

Ну, а де це мій гребінчик?
Зараз  кіску розчешу
І на самий її кінчик
Туго стрічку пов'яжу.

Мама бант в'язать навчила.
Маму дуже я люблю.
Мама ніжна, мама мила...
Я для неї все зроблю.

В плаття я нове вберуся,
У дворі нарву квіток:
«До побачення, матусю,
Я побігла в дитсадок!»

Мама теж виходить з двору
І на поле поверта.
Жде її в ранкову пору
В росах нива золота.

* * *
Вийшли люди вранці радо
В степ без краю і без меж
На ділянці вся бригада
І моя матуся теж.

Урожай великий нині.
Вистиг добре від тепла,
І здається, всі машини
Надійшли сюди з села.

Починається   робота:
Йде комбайн із краю в край,
Він одразу жне й молотить,
Тільки зерно забирай.

А від шляху їде жатка,
Нею брат керує мій.
Раннє сонце світить жарко,
Повіва вітрець легкий.

Ряд у ряд жита лягають,
Глянь — покоси навкруги.
Мама в'яже, ледь встигають
Полічить снопи тугі.

Оберемками стеблини
На перевесла кладе.
Добре в'яже—і зернини
Із колосся не впаде.

Мама працею своєю
Людям приклад подає.
Всі жінки спішать за нею
І ніхто не відстає.

На току он молотарки
Хмару куряви зняли.
Он машини і безтарки
Хліб державі повезли.

Будуть повними стодоли,
Як прийде кінець жнивам.
За врожай, за працю в полі
Честь і шана трударям!

Горда я, що мама рідна
Хліб вирощує рясний,
Що її робота видна
Всій країні дорогій!

* * *
Сонцем сріблиться травичка,
І блищить в лугах ріка.
Ось уже прийшла до річки
Старша група дитсадка.

Ми з Орисею з розгону
Бух! — пливемо на спині.
Я від спеки охолону,
Буде хороше мені.

А якраз перерва в мами,
Відпочинку в полі час.
І прийшла вона з жінками
Подивитися на нас.

Розпитали, що ми їли,
Як ми грались, де були,
Ноги хвилькою помили,
До жниварок знов пішли.

* * *
Скрізь електрики вогні.
Видно все село мені.
У ромашковім віночку
Я прибігла з дитсадочка.

В нас новий просторий дім,
Світло й затишно у нім.
Ні пилиночки немає —
Мама в домі прибирає.

Ось ганчіркою в руці
Витира диван, стільці,
І столи, і табурети,
І дверцяточка буфета.
Розклада книжки стовпцями
Все цікаві, з  малюнками.

Потім   синьку  розведе,
Піч рівненько підведе.
Мамі  я допомагаю —
Хатні квіти поливаю.

На помості чистім, білім
Простелю доріжку-килим.

У саду нарву букет,
Заквітчаю васильками,
І льонком, і нагідками
В   рамці Леніна  портрет.

Чисто й затишно у нас.
Ви зайдіть, як буде час!

* * *
Я давно абетку знаю
І умію рахувать.
Та погано ще читаю,
Та не вмію слів писать.

Тож за стіл сьогодні сіла
І пишу так довго я.
Тільки й досі не зуміла
Написать своє ім'я.

Вийшло «О» якесь бокате...
«Л» і «Я» злились в одне...
І мені говорить мати:
— Це писання неясне.

Ось рукою вже моєю
Мама вміло повела.
Стільки слів разом із нею
Написати я змогла.

Букви виструнчились прямо,
І милуюсь ними я...
Ой, хороша ж моя мама —
Перша вчителька моя!

* * *
Жовтолиста осінь скоро,
Журавлі кричать «курли».
Он до нашої комори
Дві підводи підійшли.

Надіслали їх з артілі,
Тут чого тільки нема!
Жовтобокі груші спілі
Мама в кошики прийма.

В лантухах пшениця чиста,
І квасоля, і горох,
Кукурудза качаниста,
Масло є в бідонах двох.

Сало білими шматками,
Соти з медом запашні...
Все оце авансом мамі
Привезли на трудодні.

* * *
Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, червоні зорі,
Виноград, рожевий мак.

Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»

І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.

Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!

* * *
Осінь світла, не холодна
Завітала до села.
Я із мамою сьогодні
На прогулянку пішла.

Спершу ми зайшли до клубу,
Там кіно для нас, дітей,—
Я Москву впізнала любу,
Красну площу, Мавзолей...

А тепер ідемо в поле
По леваді навпрямки.
Бачу я — на видноколі
Пролітають літаки.

Від села і прямо в місто
Асфальтоване шосе.
Дошки стругані смолисті
Грузовик по нім везе.

Скрізь сьогодні ми побудем,
По гриби зайдем в дубняк.
Мама каже:  «Гарно всюди,
І красиво, й світло як!

Це твоє село довкола —
Рідні луки, і ліси,
І колгоспне орне поле,
І сади, і ферми всі.

Добре, радісно нам жити
Чи то осінь, чи весна,—
Найщасливіша на світі
Наша вільна сторона!

Доню, ти рости велика,
І усе на світі знай,
І люби, люби довіку
Наш  Радянський рідний край!»