Микола ТОМЕНКО

КУЄ ЗОЗУЛЯ З ЛУГУ
Кує  зозуля з лугу —
Прокинулась земля.
Поволі йдуть за плугом
Лелеки у полях.
Ген сонечко мандрує
В безхмарній вишині.
Зозуленька рахує
Весняні, теплі дні,
Щоб їх не змарнувати,
Веде дбайливо лік:
Всім хоче нагадати,
Що день годує рік.

ВЕЧІР
Приходить вечір аж під хату,
Сіда спочити на поріг,
А разом з вечором і тато,
Що з польових вернувсь доріг.

Та й розмовляють вдвох про поле —
Чи завтра випадуть дощі? —
Від хмар темніє видноколо —
Світліє в тата на душі...

ДОЩИК
Дощ забув узути капці —
Босоніж пішов до бабці,
Що картоплю підгортала.
Бабця радісно сказала:
— Я давно тебе чекала,
Геть картопелька зів'яла...
— Я був трішки забарився —
З суховієм посварився,
А земля без мене, бачу,
Ледь не стогне, ледь не плаче...

І узявся дощ за діло —
Все довкіл зазеленіло...

ЗАСНІЖЕНИЙ САД
Ой, у саду завіяло,
Засипало сліди,
Де щойно наш Василько
Із котиком ходив.
Босоніж по стежині
Засніженій ідуть...
Для них кущі черемхові
На цілий світ цвітуть...

ДІДУСЬ ТУМАН
Дідусь Туман
Стеріг баштан,
Борода біла
Все поле вкрила...
Лежить старий
І позіхає,
Місяць згори
Йому гукає:

— Дідусю!
З неба
Зійду я нині,
Прийду до тебе
По стиглі дині!
Вони смачненькі,
Як я —
жовтенькі.
За ніч
У небі
Я натрудився.
Поглянь — до тебе
Я вже спустився.
Он світлий ранок
Прилине скоро.

Взяв Місяць
Диньок —
Пішов за гори...

ТОПОЛЯТКО
Якщо маленьке тополятко
Посадиш вранці за селом
Воно колись тобі віддячить
В спекотну пору
Холодком…

СТРУМОЧОК
Літечко гаряче.
Сонечко пече.
Чому ж ти, струмочку,
В тінь не утечеш?

А струмок іскриться —
Голосочок чуть:
— Дітлахи напитись
Прийдуть —
не знайдуть.

ЖУРАВЛИК
— Журавлик! Журавлик!
Кричить дітвора.—
У наш дитсадок
Прилетів він! Ура!

Стоїть у снігу,
Не тікає нікуди.
Іди до нас, любенький,
Жити в нас будеш! —

І звідки сюди прилетів?
Невідомо.
Дитячий садок йому
Рідним став домом.

Його обступили
Цікаві малята,
А він і не думає
В небо злітати.

ПОБІЖІМО ВДВОХ У ЛІС
— Тату, завтра розбуди
Вранці на зарядку!
Побіжімо вдвох у ліс,
Перейдемо кладку.
А там пташечка смішна
Пісеньку співає,
А там річечка ясна
Хвильками моргає.
А там білочка горішки
Лущить на ліщині...

Ось і ранок.
— Йдемо, сину?

— Ох, посплю іще хвилину.

ЯКІР
Висить якір — дві лапи,
Та ще вухо одне...
Як йому не накажеш —
Сам на дно не пірне.

А як тільки команду
Вловить він з корабля
Ланцюгом загуркоче,
Що почуєш здаля.

Та й зариється в мулі
Тільки вухо стримить.
Корабель він тримає,
Як у морі штормить.

ВУШКО І НІЖКИ
— Я посплю ще,— каже вушко
І припало до подушки.
— Ні, не спи, — сказали ніжки
Ми побігаємо трішки.

ЯКЕ СОНЕЧКО?
— А сонечко плескатеньке?
— Плескатеньке, синочку.
— А сонечко чубатеньке?
— Чубатеньке, синочку.
— А як лягає спатоньки?
— Бочком, як ти, синочку.

ЗЕЛЕНА КВАРТИРА
— Раз, два,
Три, чотири —

Ось вам ключик
Від квартири,

Від квартири
Не простої.

— А якої?
— Чарівної.

— Хто живе у ній,
Скажіть?

— Зайчик, олень
І ведмідь,

І лисиця,
І павук,

І, як нічка,
Темний жук.
Дятел,
Дрізд,
Сорокопуд —

Кожен має
Свій маршрут.

В кожного
Свої турботи,

Є в усіх
Своя робота.
І живуть
У цій
Квартирі

Всі у дружбі
І у мирі!