Для молодшого шкільного віку

Завтра в школу

Віршики "Щиглик", "Зимовий вечір", "Купка листя золотого", "Лісова колиска", "Іграшки", ""Морозенко", "Їжакова обнова" та інші.

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1988 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 36.


Фрагменти:

Вадим СКОМАРОВСЬКИЙ
ЗАВТРА В ШКОЛУ

ВІРНИЙ ДРУГ

Є у братика Іванка
Вірний друг — шкільний дзвінок.
Зійде сонце спозаранку —
Він дзвенить, немов струмок.

Вже  пора,  мовляв,  до  школи —
Дзень-дзелень та дзінь-дзілінь!
Ще ніколи, ще ніколи
Не запізнювався він.

І тому, коли, буває,
Брат загається на мить,
На порозі він стрічає
І докірливо дзвенить.

А перерва лиш наспіє —
Озивається дзвінок,
Дзеленчить, немов радіє,
Що закінчився урок.

Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

ЧЕРВОНИЙ БАНТ
Чудовий бант, святковий бант
Розквітнув на долоні,
Немов усміхнених троянд
Пелюсточки червоні.

Дивлюсь то зблизька, то здаля,
Затамувавши подих:
Мій бант горить і не згоря,
Як на будьонівці зоря,
Задимлена в походах.

Мій бант з ясного кумача,
Мов квітка у букеті.
Він схожий з тим, що в Ілліча
Зоріє на портреті.

СВЯТКОВІ КОЛЬОРИ
В небі стяг — неначе птах.
Сонце — ніби сонях.
З прапорцями у руках
Ми йдемо в колонах.

А обабіч — явори
В золотій обнові.
Листя падає згори,
І на кульках кольори
Виграють святкові.

ШКОЛЯРИК
Це не вигадка, не казка,
Що віднині я — школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка,
А в портфелику — букварик.

А в портфелі акварелі
Грають барвами м'якими.
Є і зошити в портфелі,
І щоденник поряд  ними.

Лиш оцінок ще немає,
Бо почав я вчитись тільки,
Хоч сестричка вже питає,
Чи носитиму п'ятірки.

ЗАВТРА В ШКОЛУ
— Завтра в школу! Завтра в школу! —
Тільки й чути у дворі.
Знову братика Миколу
Мама збудить на зорі.

А мене будить не треба
—Збудить сонечко мене.
Встану я, коли край неба
Перший промінь спалахне.

В школу стежечка знайома
Ген прослалась од воріт.
Я ж сидіти мушу вдома,
Бо мені ще мало літ.

І, звичайно, мама зранку
Знову скаже, як завжди:
— Не ходи на луг, Іванку,
І до лісу не ходи.

Що  там   в  лісі? Темінь, хащі.
В лузі мокро від роси...
Ти в садок біжи-но краще,
Груш солодких натруси.

Мовчки встану я поволі,
Мовчки кошика візьму.
Груші смачно їсти в школі,
А не вдома, одному.

НЕПОСИДЬКО-ПУСТУНЕЦЬ
Де не взявся вітерець,
Непосидько-пустунець,
Заходився коло хати
Жовте листя підмітати,
Листя те, що натрусив
Уночі з колючих слив.

ЇЖАКОВА ОБНОВА
Їжак до свят
Пошив халат
З листків цупких, дубових,
Приміряв  десять  раз підряд
І став як решето халат
Від голок їжакових.

КУПКА ЛИСТЯ ЗОЛОТОГО
Купка листя золотого,
Обминувши пень і хмиз,
Прямо з горбика крутого
Нишком сунеться униз.

А торкнеш її руками,
Відхиливши гілочки,—
І відчуєш під руками
Їжакові колючки.

ЩИГЛИК
Підборами порипує
Мороз-вусач,
А щиглику під липою
Хоч сядь та й плач.

Він мав зерняток з осені
Не жменьку — міх,
А віхоли морозяні
Сховали їх.

Вітрисько запорошує
Гілки ялиць.
А Гриць пташок запрошує
До годівниць.

Ген-ген вони розвішані
Між віт вгорі
На дубі, на горішині,
На яворі.

Засніжено, занесено
Зимовий гай,
А щиглику так весело,
Що хоч співай.

ПОВЗИК
У повзика взимку
Ні сну, ні спочинку,
Від гілки до гілки
Снує повсякчас.
Загляне в щілинку —
Дістане зернинку,
Смачну насінинку,
Що влітку припас.

ЖОЛУДІ
Неждано підморозило.
Змело листки руді.
Посипалися в озеро
Достиглі жолуді.

І на воді три цяточки —
Одна,
і дві.
і три —
Гойдаються три шапочки
Осінньої пори.

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН...
Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила тепла осінь
І дерева, і кущі.

І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки.
Зникли птахи перелітні —
Гуси, іволги, шпаки.

У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.

ЛІСОВА КОЛИСКА
Стежка, озеро, стіжок —
Все у падолисті.
Ліс нудьгує без пташок,
І в гнізді сухий листок
Спить, мов у колисці.

ІГРАШКИ
На ялинку біля плоту
Ронять клени позолоту,
І чіпляються листки
За гілки, за колючки,
Наче іграшки.

МОРОЗЕНКО
Височенько чи низенько,
В кожушку чи в шубі —
Умостився Морозенко
На столітнім дубі.

От, мовляв, побавлюсь де я
Листям лопотючим —
Та й дихнув собі знічев'я
Вітерцем колючим.

Раз дихнув — і облетіли
Жолуді доспілі,
Ще дмухнув — і задзвеніли
Віти посивілі.

Потім дмухав без угаву
І згори, і з долу,
Шарпав крону кучеряву,
Зовсім охололу.

Після хуги снігової
Голо в лісі й лузі.
Тільки дуб стоїть, як воїн,
В листяній кольчузі.

СПЛЯТЬ НАД ОЗЕРОМ ЯЛИНКИ
Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила,
Замела.

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Червоніють в небі зорі,
Наче вишні спілі.
Дід Мороз кладе узори
На шибки спітнілі.

Визирають сонні клени
3 білого замету.
Над оселями антени
Слухають планету.

СЛІДИ
На узгір'ї коло гаю,
Де в снігу пеньки старі,
Я сліди щодня читаю,
Як слова у букварі.

Тут ось ямочок мережка:
Дві, одна і знову дві...
Так і знай: це зайця стежка
Через хащі лісові.

А он там пройшла лисиця
Обережно, крадькома.
Слід її ледь-ледь іскриться,
Бо лисиця-витівниця
Замела його сама.

Спритна мишка-сіроспинка
Від нори шмигнула вбік.
В неї слід — як павутинка,
Непомітний віддалік.

А в кущах лижня глибока,
Поруч лосі йшли гуртом,
І сорока-білобока
Розписалася хвостом.

ПОГОНЯ
Наче вихор, вихор-злючка,
Із-за лип
Заєць вихопився рвучко —
Стриб та стриб.

А за ним, за ним лисиця
По сліду,
А за ним, за ним лисиця,
На біду.

В зайця шубка-хутряниця
Аж тремтить —
Хто від хитрої лисиці
Захистить?

Обізвався родовитий
Нелинь-дуб:
— А чому б не захистити?
А чому б?

Та й труснув гіллям добряче
Раз і два,
Та й сипнув сніжку, неначе
З рукава.

На калину, на шипшину,
На сліди...
Спробуй заячу стежину
Віднайди.

НЕ ТЕ ЩО ГУК...
Не те що гук — найслабший звук
У лісі ловить вухо:
То з хащ долине дятла стук,
То гілка трісне глухо.
То враз пахучу і важку
Шишкар упустить шишку,
Злякає зайця в сосняку,
І їжака, і мишку.
А  там  ступа  хтось крадькома —
Людина, звір чи птиця?
А може, зимонька-зима —
Холодна сніговиця?

ЗАЯЧІ КЛОПОТИ
Одному — жарти,
Другому — смішки,
А зайцю — лихо:
Сиди й тремти,
Бо тільки скочить
На довгі ніжки —
Шурхоче листя
На півверсти.

Ще сонце гріє,
Неначе грубка,
А заєць з горя
Ледь-ледь не зліг:
Надворі осінь,
А в нього шубка
Уже біліє,
Мов перший сніг.

СТЕПОВІ ДЗВІНОЧКИ
У степу
За селом
Цілий день
Передзвін:
Бом- бом-бом,
Бом-бом-бом,
Дзень-дзелень,
Дзінь-дзілінь.

Там отару
Овець
Випаса Дід Панас.
Там трава,
І чебрець,
І роса,
Як алмаз.

Там дзвіночки
В ягнят,
Баранів
І ягниць
На вервечках
Дзвенять
Від зірниць
До зірниць.

І тому
За селом
Цілий день
Передзвін:
Бом-бом-бом,
Бом-бом-бом,
Дзень-дзелень,
Дзінь-дзілінь.

ВЕСНЯНИЙ ПОЇЗД
...А дощ, як просо з лантуха,
Сійнув, сипнув навкіс,
І вигнулася райдуга,
Мов залізничний міст.
У вербах грім відлунює,
І нам здалось на мить:
За річкою-красунею
Десь поїзд гуркотить.
Ось він уже над плесами
Гукнув протяжно: ту-у-у!
І загримів колесами
По райдузі-мосту.
Звиваються пружинами
Вагонів ланцюжки,
В них їдуть пасажирами
І квіти, і пташки.

ОХ, ТОЙ МІСЯЦЬ-МОЛОДИК
Ох, той місяць-молодик —
Жартівник та й годі:
Тільки виглянув — і зник
Десь на небозводі.

А деркач — одразу в плач
Біля озеречка.
— Ой,— розбідкався  деркач,

Не знайду гніздечка.

Він додому біг та біг
Через луки пішки
І в кущах, немов на сміх,
Збився із доріжки.

Ох, той місяць-молодик,
Схожий на підкову,
Лиш почув пташиний крик.
Появився знову.

Усміхнувся крізь пітьму:
— Ей, деркаче, здрастуй! —

І прослав до ніг йому

Стежечку сріблясту.

ВОГНИК
Спить ріка, і риба спить
Десь на дні затоки,
Лиш на бакені блищить
Вогник одинокий.

Він то раптом спалахне,
Ніби ненароком,
То лукаво підморгне
Зеленавим оком.

Я, мовляв, не підведу
В темінь і в негоду,
Теплоходи проведу
На глибоку воду.

А як нічка промайне,
Наче птах, на крилах,
Вогник зблідне і засне
Нищечком на хвилях.

КОЗУБОК КОЛОБОК
Красень Червень через ліс
По вузькій стежинці
В козубку суниці ніс
Липню на гостинці.

З лісу вийшов на горбок,
На пеньку вмостився.
А кругленький козубок,
Мов бабусин колобок,
Стриб і покотився.

Покотивсь, помчав з гори
По крутому схилу
Повз високі явори,
Повз вербу похилу.

Покотився через луг
Аж до оболоні,
Розсіваючи навкруг
Ягоди червоні.

ПІСЕНЬКА
У дворі, де клен дріма,
Ходить пісенька сама
Крадькома.

Як мелодія струмка,
І грайлива, і легка
Пісенька

Я мерщій у двір майну,
Пісню там наздожену
Чарівну.

То зникає десь вона,
То бринить біля вікна,
Як струна.

ОКУНЦІ-СТРИБУНЦІ
Окунці-
Стрибунці,
Чом такі стурбовані?
Опинились окунці
В лузі після повені.

А вода
Все спада,
У ковбанях булькає.
Там травичка молода,
А тут жабка кумкає.

Лиш протрях
В лузі шлях,
Ми чкурнули з ґаночка.
В мене сіточка в руках,
А в сестрички — баночка.

Окунці-
Стрибунці
Стануть новоселами,
Заблискочуть у ріці
Райдужними перами.

ХТО ВОНА?
Не вервечка і не стрічка,
Не мережка-ланцюжок...
Хто  ж  привів  мене  до річки
На піщаний бережок?

Я у човен стриб, як білка,
А от їй у човен зась,
Бо вона — стежинка тільки,
А я — хлопчик, я — Івась!

КАЖЕШ, МОРЯ В НАС НЕМА?
Підкрутив дідусь Кузьма
Вуса довгі й пишні:
— Кажеш, моря в нас нема?
Як же? А Пшеничне?

Ну, а Житнє як назвеш?
А Ячмінне море?
І Гречане море теж
Біле, неозоре.

Вийдеш, станеш на горбі
Літньою порою —
І вчувається тобі
Тихий шум прибою.

ПШЕНИЧЕНЬКА
— Чий то, чий то колос?
Дивувались люди.
То звелась пшениченька
Над шляхом польовим
Татові — по пояс,
Братові — по груди,
А мені — ой лишенько! —
Вище голови.

ЛЮБИЙ ВІТРЕ-ВІТРОВІЮ
— Любий вітре-вітровію,—
Шелестить пшениця,—
Бачиш, я від спраги млію,
Дай води напиться.

Вітровій дмухнув щосили,
Стрепенувся птахом
І зненацька хмари сиві
Перейняв над шляхом.

А ті хмари буйногриві —
Хмари-водовози.
В них цілющі, гуркотливі
Причаїлись грози.

Ось метнулася по небу
Блискавка грайлива,
Вітер вщух,
І серед степу
Зашуміла злива.

ГОРІХОВИЙ ДОЩ
Ой, зачах,
Ох, заслаб
Подорожник.
А в кущах
Кап-кап-кап
Дрібен дощик.

Сто краплин
Бризь та бризь
На стежини
Не з хмарин-
Мандрівниць,
А з ліщини.

Сто краплин
Намистин,
Дивних трішки.
Сто краплин?
Не краплин,
А горішків!

ЛЬОДЯНИЦЯ
Із криниці-
Студениці,
Що під липами в яру,
Я водиці-
Льодяниці
У відерце наберу.

Дам напиться,
Освіжиться
Комбайнерам на току.
Їм водиця-
Льодяниця
В косовицю до смаку.

 


Дата внесення : 26.08.2013     Переглядів: 356     Популярність: 96.85%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky