Борис СПИСАРЕНКО

ВЕСЛЯРИК
Двоє юних теслярів
Човника довбали,
А ще двоє ковалів
Якорець кували,
У сопілку вигравав
Біля них дударик,
А веселечка стругав
Я, малий веслярик.

Ой ти, човнику-клене,
Добре денце смолене,
Ти на хвилях нас гойдай
І до моря поспішай!

ВЕСНА
Пливуть тумани над землею,
Над тихим гаєм, над ліском.
Із світанковою зорею
Виходить в поле агроном.

А там, напоєні дощами,
Зійшли рядочки буряків,
І в небі синім над полями
Лунає жайворонка спів:

Про те, що сонце тепло гріє,
Що вже розквітнули луги,
Що, наче килим, зеленіє
Широке поле навкруги.

МАШИНІСТ
Водить поїзд машиніст
До далеких синіх міст —
У Москву, Владивосток,
У Полтаву і Моздок.

Машиністе, постривай,
Покажи нам рідний край!
Ми зайшли в вагон — і вмить
Швидше вітру поїзд мчить!

НА ДНІПРІ
Теплий вечір настає,
Синя хвиля в берег б'є.
Бакенщик пливе в човні.
— Ну, сідай! — кричить мені.

На дніпровій бистрині
Ми засвічуєм вогні.
І до ранку кораблі
Не заблудяться в імлі.

СУНИЦІ
Червоніють суниці
Поміж трав у гаю.
Голос горлиці-птиці
Ще здаля впізнаю.

Скачуть сонячні зайчики
І збивають росу...
Рано з гаю суниці
Я додому несу.

ЛІТО
Яснооке видиво
Здалеку прийшло,
Видимо-невидимо
Квітів принесло.

Дітям стало весело —
Літечко прийшло
І намет над плесами
Голубий звело.

ЧАБАНЕЦЬ
Біжу з гори, підплигую,
Кочу обруч герлигою
По стежечці між травами
Й отарами білявими.

Блискуч обруч покотився
І на кручі зупинився.
 Я стою й дивуюсь — що це?
Чи обручик мій, чи сонце?

ПІСНІ РІДНОГО ГАЮ
Листя беріз шелестить,
Ніби летить у блакить.

Гомоном теплим вітрів
Сповнене листя дубів.

Сняться ночами мені
Рідного гаю пісні.

ОСІНЬ
Понад нашим гаєм
У височині
Осінь пропливає
В золотім човні.

Засинають равлики
В листі на землі,
І летять журавлики
У вечірній млі...

ЇЖАЧЕНЯ
Лежить каштан на піску
В колючому кожушку.
Підійшло їжаченя:
— Чи не ти моя рідня? —

Та й лягло, немов клубочок,

Біля нього на пісочок.

Лежать удвох під зорями,

Під вітами прозорими.
А дерева шелестять:
— Тихше, вітре, дітки сплять.