Марія ПОЗНАНСЬКА
АСКАНІЯ-НОВА

Степ! А де йому кінець?
Він кінця не має.
В цім степу, мов острівець,
Зелен-гай зростає.

Це—„Перлина степова",
Звуть його так люди,
Це — Асканія-Нова
Перед вами буде.

У Херсоні в легкову
Ти сідай машину —
І в Асканії-Новій! —
Будеш за годину...

Із усіх кінців землі,
З кожної країни
І великі, і малі
Тут живуть тварини.

Не за ґратами вони,
А на вільній волі:
Ходять їхні табуни
В степовім роздоллі.

Про Асканію-Нову
Слава лине всюди:
Про Асканію-Нову
Книги пишуть люди,—

Це учені. Ми від нас
Шлем привіт їм нині!
Не малий вділяють час
Вчені для тварини —

Щоб тварини всі росли
І міцні, й здорові,
Щоб хороші їм були
Для життя умови;

Щоб усе у нас було:
Шерсть, і масло, й сало,
Щоб і місто, і село
Заможнішим стало.

Пише вчений, не один,
У книжках великих,
Як домашніми тварин
Нам зробити з диких.

В нас в Асканії-Новій
Є тварин породи,
Що на кулі всій земній
Не було їх зроду.

То ж Асканія-Нова —
Чарівна, мов казка...
Хто у ній ще не бував —
Приїздіть, будь ласка!

ОЛЕНЯТА
Ось маленькі оленята,    
Молоком їх поїть Ната:    
Щоб були їх ніжки в силі,        
Щоб, як вітер, їх носили
По степах, по лугах  —
І узимку по снігах.

КАННА
Подавайте нам стакани,
Подавайте цілих сім:
Молоко поп'єм від канни,
Вистачить його усім!

Молоко це — не просте:
І солодке, І густе.    
Пиймо, поправляймося,
Сили набираймося!

ЗЕБРИ
Хто не бачив зебрів з вас?
Я в степу їх навіть пас.
Гарні вони, Ситі,
В смужечку розшиті,

Ходять табунами,
Подружились з нами.
Навіть я зебриці
3 рук давав травиці!

ЗЕБУ-БИК
Подивіться тут, малята,    
Зебу-бик лежить горбатий.    
Він із Індії прибув,
Та про це уже й забув.    

Зараз цей індійський бик
Жить в Асканії привик.    
Добре тут йому живеться,
і хороший він: не б'ється

ЯК
Із Тібетських гір високих
Він приїхав в край степів;
Відтоді пройшло три роки,
Він підріс, поздоровів;

Як не хоче більше в гори,
Це помітив добре я...
В степовім ґуля просторі
Ціла якова сім'я.

Сильна ця тварина зроду:
В дощ, у сніг, у непогоду
Як вагу нестиме вам
В сто і більше кілограм.

САЙГАК
Не олень І не вівця,
А сайгак — тварина ця.
В сайгака кумедний ніс,
Він у хобот переріс.

Сайгаку ж про це байдуже:
В нього шуба гарна дуже!
Хоч і дикі ці тварини,
Та привикли до людини.

БІЗОН
Ви його не ображайте,
Не дражніть його страшним.
Ви бізона поважайте,
Познайомтесь краще з ним.

Бик цей справді некрасивий:
Не стриже своєї гриви,
Тонкі ноги, куций хвіст,
Голова пудів на шість...

Та в бігу він — як рисак,
Швидко бігає отак,
І широку, хоч яку,
Враз перепливе ріку.

МЕРИНОСИ
Тут їх вивели, зростили,
Тут чесали: їх і мили.
Це — відомі мериноси,
Рівних їм овець —нема!

З шерсті їх пальто ми носим,
Як настане вже зима,
Куртку теплу і штани, —
Все це нам дали вони.

КІНЬ ПРЖЕВАЛЬСЬКОГО
Коник цей — один лиш, друзі,    
У Радянському Союзі.
Він ні з ким собі не дружить,
Та веселий і не тужить:

Степ для нього —рідний дім,    
Коник бігає по нім.    
Вдосталь тут йому трави,—
Тільки, конику, живи!

СТРАУСИ
А тепер сюди погляньте!
Тут стоять птахи-гіганти:
Страуси і страусята —
Батько, мати і малята.

Привітаймо їх усіх,
Попасемо трохи їх...
Страусиха ж хай за це
Нам знесе своє яйце.

З нього зробимо смаженю —
Будуть їсти Коля, Женя,
Гриць, Петрусь, Марійка, Ната,
Наїдяться всі малята!