Сергій МУШНИК
ДІЛА ХЛОП'ЯЧІ

В КУЗНІ
В коваля, у ковалиська
Із-під брів усмішка блиска.
В коваля, у ковалиська
З горна полум'я аж приска.

Той коваль—мій старший брат,
В нього в кузні завше лад.

Я йому допомагаю:
Треба гайку—розшукаю,
Треба гвинт—я подаю,
А не треба—так стою.

Просто так стою й дивлюся,
Потихесеньку учуся,
Як підкови підбивать,
Як плуги ремонтувать.

В кузні молота розмова
Невгаває день за днем...
Підросту— обов'язково
Буду ковалем.

МИКОЛЧИН КІНЬ
Копитом об землю грюка,
Очима скажено блиска,—
Ну, просто не кінь—звірюка,
І не підходьте близько.

Сам конюх нічого не вдіє —
До стайні не може загнати...
— На тебе, Миколко, надія!
Іди, поможи-но, брате!

Миколка взяв хліба в жменю,
Покликав  „кось, кось" неспіхом,
І кінь, мов синок у нені,
Став зразу слухняним і тихим.

Злизнув язиком шершавим
З долоні крихти останні,
На хлопця зиркнув лукаво
І мирно пішов до стайні.

ПАЛИЦЯ
Йде Івасик, хвалиться:
— От у мене  палиця!
Палиця-стукалиця,
Стукалиця-палиця!

Я цю палицю зрізав
У густому лісі,
Де ніхто ще не бував,
Де вуж не пролізе!

Як ударить палиця—
Кропиві дістанеться!
А як свисне палиця —
Весь будяк повалиться!

Розмахнувся  наш Івась:
— От задам я бур'янам! —
А дрючок зненацька—хрясь! —
I зламався пополам.

Засміялись бур'яни:
— Палиця ж із бузини,
Що росте он на бугрі
У Івасевім дворі!

ІГОРЬОК
Я не просто Ігорьок,
Не якийсь там Ігорьок!
Звуть мене усі хлоп'ята:
„Ігорьок-слюсарьок".

Я у нашому сараї,
Обладнав собі куток.
Терпуга  іще немає,
Так зате є молоток.

Ось прибіг малий Данило,
Він зламав велосипед.
З колісьми погане діло —
Ні назад, ні уперед.

Ось везе каструлю Галя:
— Ігорьочку, виручай,
Ні в чім борщ варити лялі,
Швидше дірку заклепай.

Я з біди їх виручаю,
Я берусь за молоток...
Тим-то мене й називають:
„Ігорьок-слюсарьок".

НЕ ХОДИ ПО ХАТІ
Котику, по хаті
Не ходи.
Нашого татуся
Не збуди.

Він з нічної зміни
Ліг спочить.
Не нявчи, коточку,
Тихо! Цить!

Навіть воркотати
Кинь, коток.
Йди-но краще спати
У куток!

Хай на тебе, коте,
Сон-дрімота.
Хай тобі у тиші
Сняться миші!

ПІСЛЯ ДОЩУ
Де струмок кипить,
Вирує —
Греблю з глини
Я збудую.

Греблю з глини
Я збудую.
З дощечок млинок
Змайструю.

Щоб вода взялась
До діла —
Щоб млинок мені
Крутила!

КОНЮХИ
Зробим  четверо   коліс
І голоблі з соняха.
Федір буде вороним,
Ну, а я за конюха.

Тільки Федір каже: — Ні!
Сам іди у вороні.
А я вуса відпущу,
Буду Гнатом Савичем.
Помахаю батіжком,
Поводами правлячи.
У ставку тебе щодня
Буду я купати,
Вороні твої боки
Будуть аж блищати...

— Ні,—сказав я до Федька,—
Запряжем давай Рябка
У голоблі з соняха...
Будем разом конюхи!

КОЗА
Ішла коза через місток.
Копита цок, та цок, та цок.

Хвалилась на свою біду:
— А я із мосту не впаду!

Сказала тільки отаке —
Й шубовсть!..
— Рятуйте, ме-ке-ке!

Поблизу трапився цапок.
Подав козі мерщій ціпок...

На берег витяг, насваривсь:
— Ніколи, кізко, не хвались!

Коза сказала на таке:
— Це я навмисне, ме-ке-ке!

ЗЕРНО
Має наша Пріся
Книжечки нові.
Серед двору Пріся
Сіла на траві.

Півень глянув хитро:
— Що тут за смачне?..
Вибрав більшу літеру
Та як дзьобоне!

— Дурнику мій, півню,
Інше це зерно.
Придивися, півню:
Не просте воно!

Щоби зрозуміти,
Що у нім за смак,
Треба в школі вчитись
Цілий рік...
Отак!