СІЛА ХМАРА НА КОНЯ
Сіла
хмара
на коня:
хмара
хмару
доганя.
Вітер
збоку
як набіг
збив коня
відразу
з ніг.
Випустила
хмара
віжки
і пішла
за обрій
пішки.

ВТІК ЗЕЛЕНИЙ ОЛІВЕЦЬ
Ніс Івасику руці
різнобарвні олівці.
Біг Івась за дідом
слідом
і спіткнувсь на толоці.
Дід до внука повертає:
— Що тут сталося? —
питає.
А Івасик посмутнілий
олівці збира плачма:
— Є червоний, чорний, білий,

а зеленого — не-ма...—

А зелений олівець,

найпрудкіший стрибунець,

від Івася — скік та скік! —

у траву пірнув і втік.

А ТОЙ ЧОВЕН ДІТОК ПОВЕН
Молодик уводі весла мив золоті.
Весла вимив, сів на човен.
А той човен діток повен.
Човен плавав цілу ніч.
Сонце випливло навстріч.

ТАНОК СОРОК
На поляні
під сосною —
гарно-весело
весною.
Дві сороки-
білобокі
повпирали
крила в боки.
їм на скрипці
коник грає —
вниз і вгору
смик літає.
Чорний жук
з-під зелен листу
дме в трубу
у голосисту.
А дзвіночки голубенькі —
дзеньки-бреньки!
Дзеньки-бреньки!
Ну й таночок!
Ну й танок —
в білобочок,
у сорок!

НАД КУЩЕМ ЛІТАЄ ХРУЩ
На подвір'ї
зелен
кущ.
Над кущем
літає
хрущ.
Ми прибігли
до куща.
Над кущем
нема хруща.

ДИКИЙ МАК
Джміль ромашці
щось на вухо
пошептав
і — полетів...
Дикий мак
хотів послухать,
не розчув —
почервонів.

ЗВУКОВЕ ДЗЕРКАЛО
Жук-жученко —
сажотрус —
вгору крутить
чорний вус.
Підкрутив
і став питати:
— Де б це дзеркало
дістати?
Підліта
кмітлива муха
і дзенькоче
біля вуха:
— Жуче-друже,
не журись,
а навколо
роздивись.
Глянь: мов дзеркало
роса...—
Жук поглянув:
— Ну й краса!

БОЧКА МЕДУ
Ланкова — метка бджола —
бджіл у поле привела.

Одні бджоли
підставляють
до квіток драбини,
інші бджоли
мед черпають
з квіту конюшини.

Жодна бджілка
не дармує
від самого ранку:
в спільну бочку
до садочку
носить мед у дзбанку.

— Бочку меду
беріть, люди!
Друга бочка
завтра буде!

ГАРБУЗ
Вліз на пліт
гарбуз
без рук
й зачепився там
за сук.
Це б йому
на землю сісти,
та назад
не може
злізти.

КРІП В ОКРІП
Я несу
на кухню
кріп.
Кине мама
кріп
в окріп.
А до кропу
ще й петрушку,
смачно варить
мама
юшку.

КОНЮШИНУ ДЖМІЛЬ НОСИВ
Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив...

Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.
Ногу вмить перев'язала,
подає сап'янці:
— Я ж казала...
я ж просила
взутися уранці!

ЯК ЛЕЛЕКА ЗИМУВАВ
В теплий вирій
путь далека
пролягла
у сизій млі...
А поранений лелека
залишився на землі.
Повертала з поля мати,
принесла його до хати.

Кожен вечір
ми сиділи
з ним обидва за столом.
Разом спали,
разом їли,
разом гралися з котом.
Та прийшла весна здалека,
і крильми змахнув лелека...
— Линь у небо!
В добрий час!
Прилітай
гостить
до нас!

ДИВО У СТАВУ
Я сьогодні на човні
з мамою катався.
Я сьогодні на ставу
з дива дивувався.
Як погляну у вишінь —
хмари йдуть горою,
як погляну у глибінь —
хмари під водою...
А не вірите мені,
то спитайте мами,
що купаються хмарки
разом з коропами!

КОШИК ЯБЛУК НІС ЇЖАК
Із садка
в осінню пору
поспішав їжак
в комору.

Ніс їжак,
увесь зіпрілий,
стиглих яблук
кошик цілий,

Аж біжить навпроти
Друг:
— Я шукав тебе
навкруг!..

Біля саду на межі
їжаки присіли.
Довго друзі говорили
кошик яблук з'їли.

КІТ ЧИТАЄ КНИЖКУ
З книги кіт не зводить ока.
Кішці просто з ним морока:
мусить бігати у льох
і ловить мишей за двох.

Кіт муркоче:
— Ну й цікаво!
Вкрала мишка в діда сало.—
Сторінки гортає кіт —
що там далі?
Як там дід?

Окуляри протира
і гукає: — Гей, стара,
ти лови тихіше миші,
бо мені потрібно тиші!

ПІД КУЩЕМ
Під кущем у ступі вовк
на кулешу просо товк.
А вовчиця над коритом
просівала просо ситом.
Вовченятко біля тину
кличе одуда в гостину.
Одуд каже: — Ду-ду-ду!
Я до вовка не піду!

ГОРОБЧИК
Наш Івасик
по сніданку
сів на плоті
біля ґанку.
— Цінь-цірінь! —
гукає хлопчик,
а всі думають —
горобчик.