Кузьма ЖУРБА
ПЕРШИЙ ГРІМ

ПЕРШИЙ ГРІМ
Вже   верба сережками
Розцвіла
І  дзвенить над стежкою
Край села.

Знов   гайстрі   клопочуться
Коло гнізд.
Позбігались хлопчики
Та й на міст.

І  в  ставку  корабликів,
Мов качат.
А  у  лозах  зяблики
Не мовчать.

Хмарка  сонце  застує.
Перший грім:
— Здрра-а-стуйте! —
Каже всім.

В ГАЮ
На сучку гніздечко,
А у нім яєчко,
І  синиця на осиці
Тут   же   недалечко.
А внизу лисиця —
Вовкова сестриця
Під дубочком, за пеньочком
Щулиться в травиці.
Тихо скрізь у гаї.
І вона чекає,—
Цілий  ранок  про сніданок,
Знай, руда гадає.
Думає лисиця:
Це б оту синицю
І яєчко із гніздечка
Та сюди, в травицю.
Але в гай од хати
Вже ідуть хлоп'ята,—
Доведеться од  кубельця
Швидше їй тікати.

ЗОЛОТА КВІТКА
По ворині,  по лозині
Повилося гарбузиння,
Піднялося на той в'яз,
Що в городі
Біля нас.
Піднялося, розрослося,
Серед літа зацвіло
Так, що бачить все село.
А одну велику квітку
Навіть з поля добре видко.
Золота вона, росиста,
Так і світиться
Вся чисто.
Якось  дітки  припинились,
На  ту квітку задивились.
Кожен став і дивувався:
Звідки квітка та взялася?
Може,  то у  сонечка
Народилась донечка?

ПРО СИНИЦЮ-ТРУДІВНИЦЮ ТА  СОРОКУ-БІЛОБОКУ
Що  синиця — гарна   птиця,
До душі мені.
А сорока-білобока —
Ні.

Та синиця-трудівниця
Нищить  гусінь у  садку.
А сорока-білобока
Байдикує на кілку.

Для синиці-трудівниці
Я змайструю годівницю
У зимові дні.
А сороці-білобоці —
Ні.

ХТО КРАЩЕ СПІВАЄ
Ходить  півень  по  двору,
Піє   пісеньку   стару:
— Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рі-ку!

— Ну, який же ти співак? —
Це горобчик мовив так.—
Ось  послухай  справжній  спів:
Ців-пів-пів! —

Обізвався тут Рябко:
— Слід  співати  отако:
Гав! Гав! Гав! —
І усіх перелякав.

ВІЗОК
На світанку
Коло ґанку
Стукіт-грюкіт   не   змовка.
Дід мудрує,
Дід майструє
Віз-візочок для Васька.

І Василько
Ходить близько,
Він у діда помічник:
—  Я травички
Для телички
Привезу  на  погрібник.—

Поправляє дід бриля:
Буде віз у Василя.
Є ручиці,
Є вже й спиці
Для четвірки коліщат,

І полудрабки кленові
Так обстругані чудово,
Що на сонечку блищать.

Ще година,
Ще хвилина —
І візок уже стоїть.
— Запрягай, Васильку, коней,
По травицю їдь!

НА РІЦІ
Де клени і тополі,
Ще й верб сім'я рясна,
Тече собі поволі
Ріка моя Десна.

Пливуть у небі синім
Хмарини де-не-де.
Хороший день осінній
Левадами іде.

Щось листячко лозове
Шепоче до трави.
А я сідаю в човен:
— Кораблику, пливи!

Легенький  змах  весельця,
Срібляться бурунці.
І човник мій несеться,
Як вітер, по ріці.

ОСІНЬ
За моря далекі,
 Та й  за три землі
Журавлі й лелеки
Літо понесли.

В голубих долинах
Скошена трава.
Плахти на калинах
Вітер обрива.

Листя жовто-яре
Сиплеться в саду.
І чубаті хмари
Плачуть на ходу.

Гомонять про кригу
Ріки й ручаї.
І вже просять снігу
Ниви і гаї.