Галина ГРИНЕНКО
ЛИСТОНОША

КАТЯ
Хто Каті нашої не знає?
В червонім платтячку дівча.
Вона в артілі доглядає
із мамою удвох качат.

Ходімо глянемо на плавні,
які качата в Каті славні.

КАЧАТА
Вийшла качка на лужок.
З нею діток ланцюжок.

Будуть каченята
плавати, пірнати.

— Кря, кря, кря, кря, кря, кря.
Сонце в небі догоря.

Всі пливіть за мною,
нумо, бистриною!

Наловили і жучків,
черепашок і мальків.

— Ну, ходім до хати.
Час лягати спати.

НА ГРЕБЛІ
Чорногуз, чорногуз
полетів через шлюз.
Тихо сів на греблі,
на камені теплі.
І навколо погляда,
наше море догляда.

СПІВАНОЧКА
Дрібу, дрібу, дрібушечки,
насіяли петрушечки.
Петрушечка зійде,
доня наша вийде.

— А що отут сходить? —
спита щебетушка.
— А тут сходить дрібнесенько
зелена петрушка.

— А для чого, а для чого
петрушка зелена?
— Для супчику запашного,
для тебе, для мене.

КУЛЬБАБА
Як припустить теплий дощик,
я згорнусь в зелений кошик.
Придивись.

А коли година гожа,
я на сонце в небі схожа.
Усміхнись.

Одцвіту я жовтим цвітом,
одягну на себе літом
капелюх.

Набіжить вітрець, повіє,
капелюшок мій розвіє,
наче пух.

МОРЯКИ
Погляньте,— кораблик
хороший у нас.
На палубі щогла
над нами знялась.

На весла ми сіли
і рушили в світ.
Землі своїй рідній
послали привіт.

ПРО ОМЕЛЬКА І МОРЕЛЬКУ
Навесні малий Омелько
посадив в саду морельку
та й на другий день питає:
— Чом морельочок немає? —
Засміялись мама й тато:
— Треба, синку, почекати.
Хай морелька підросте,
Білим цвітом зацвіте.
Воду лий під деревце,
Бо водички корінь просить,
А тоді воно за це
Вродить нам морельок досить.

НАШІ ЯБЛУНЬКИ
Повели у двір гулять
нас уранці няні.
Наші яблуньки стоять
в білому убранні.

Рівно йдуть за рядом ряд,
зайняли всю грядку,
ніби наш дитячий сад
вийшов на зарядку.

ХОРОША ГОДИНА
У небі хмарина,
як парус у морі.
Хороша година
сьогодні надворі.

У росах навколо
травичка шовкова:
і кличе пас поле,
і кличе діброва.

ЛЕСЯ І ЯБЛУНЬКА
День зимовий хмариться,
падає сніжок
на розлогу яблуньку
і на моріжок.

Захотілось Лесі
змалювати яблуньку,
з олівцями сіла
зручно край вікна.

Змалювала стовбур,
гілочки брунатні:
— Ой, чого ж ти, яблунько,
отака смутна?

На тобі ні листя,
ні червоних яблук.
Сіються сніжинки
з неба голубі.

Домалюю листя
олівцем зеленим
і розвішу яблука
на гілках тобі.

ВЕСНА
Ми прийшли до річки, —
вітер аж гуде.
В котиках вербичка,
крига ще іде.

Даль голубувата
і така ясна.
Будем разом з татом
шпаклювать човна.

ДОЩИК
З непомітної хмарини
серед сонячної днини —
дощик.

Пострибав він по городу,
у ставку побрижив воду
дощик.

Парасольками розкрився
і раптово десь подівся
дощик.

Засміялось все навколо:
Берег, річка, луг і поле —
дощик.

ЗАГАДКИ

Глянь: блискучий і гарячий
в небі котиться плескачик.
Усміхається усім,
прямо котиться у дім.

Він червоний колір має,
наче в полі мак, палає.
З ним на вулицях малята
зустрічають рідні свята.

Через скло моє прозоре
видно рибок у воді.
Не ріка я і не море,
а для рибок гарний дім.

КОНИК
— Но, лозовий коник мій,
грива конопляна.
Швидко їдьмо, вороний,
бо уже не рано.
Он, дивися, біля хати
запрягає коні тато.
Нині в нас гарячі дні:
треба хліб возити.—
Я під'їхав на коні,
тата став просити:
— Запряжи і вороного,
бач, який він бистрий.

Засміявся тато з того:
— Дуже норовистий.

ЛИСТОНОША
А маленький хлопчик Троша
в дитсадочку — листоноша.
Він розносить пошту вчасно,
Троші дякують всі красно.

— Ось вам лист,— говорить Троша.
Пише дівчинка хороша.
Гарні літери вам пише,
дайте відповідь скоріше.

БРАТ
Брат мій служить на кордоні
В нього служба не мала.
Ясна зірочка червона
на кашкеті аж пала.

Все йому навколо видно,
всю заставу у бору.
Береже він землю рідну.
Береже свою сестру.

ЧАЙКА
Де річка в сонці виграва
і плине срібно-біла,
на хвилі чайка спочива,
сіренькі склавши крила.

В хмарках рожевих далина,
пливе ріка поволі,
гойдає чаєчку вона,
як човник на приколі.