Для дошкільного віку

На твоїй вулиці

Книжка-картинка для малят, яка познайомить їх з оточуючим світом.

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1992 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 26.


Фрагменти:

КНИЖКА-КАРТИНКА

ДО БАТЬКІВ І ВИХОВАТЕЛІВ
Цю книжку можна використовувати для занять з дітьми 3—5 років. Спосіб для цього кожному належить обрати свій, найбільш, прийнятний для конкретної дитини, її здібностей, потреб, але такий, щоб вона одночасно і розважалась, і збагачувалася знаннями.
Мета книжки — допомогти набути найперші, але необхідні малюкові навички і вміння, правильно скерувати естетичні і моральні потреби, задовольнити   природне   прагнення   дитини   до   самопізнання.


У СЕБЕ ВДОМА ти вже все наче освоїв, усі закутки обнишпорив, і тепер у ньому невідомих місць майже немає. Ось і хочеться тобі знову чогось новенького, цікавого, несподіваного. Тут саме хтось дзвонить у двері.
- А   Сашко   (Миколка,    Ігор,   Тарас.)   піде   гуляти?
- Піде, піде, звичайно, піде! — каже мама.
- Ма, я на вулицю! — кажеш ти.

ВУЛИЦЯ — чарівне слово!
Тут на кожному кроці тебе підстерігають усякі події і пригоди. Вулиця — це вічний рух. І починається вона з двору. А двір — це такий майданчик, який розміщений біля будинку чи будинків, де залюбки граються хлопчики й дівчатка саме з цих будинків і де поруч неодмінно сидять бабусі, наче вартові, і пильно стежать, що відбувається навколо. З багатьма у дворі ти добре знайомий — з дітьми, з бабусями і, без сумніву, з усіма дворовими собаками й котами.
У дворі пісочниця і гойдалки — тут граються дітлахи, а ще всякі лави — на них сидять твої знайомі бабусі, а ще кущі й дерева — під ними гуляють собаки й проходжаються коти.
От сьогодні давай почнемо екскурсію з будинку, який зветься? МУЗЕЙ. Там стільки цікавого, що ніякий іграшковий магазин з ним і порівняти не можна! Між іншим, там є іграшки, але ті, якими гралися твої прадідусь і прабабуся, а ще старовинний одяг, посуд, карети і картини, на яких зображено життя людей далекого минулого. Які вони там кумедні: плаття — довгі, штани — короткі, а на голові... Хіба можна таке носити на голові? Але ти не посміхайся: мине років сто — сто п'ятдесят, і твої джинсові брюки також комусь видаватимуться смішними. Загалом, якщо на них уважно подивитися, то вони і справді потерті й втратили вигляд.
«Давай купимо тобі інші», — каже мама, і ви йдете до магазину, де торгують брюками, сорочками, шкарпетками та іншим одягом.

У цьому МАГАЗИНІ ти також можеш побачити чимало цікавого. Ось бар'єр, що розділяє дві «держави» — покупців і продавців. Там, за бар'єром,— продавці, їх мало, а тут покупці, їх багато. Та спритні продавці швидко обслуговують покупців: один, два, три — тане черга барвистих сорочок і кофт, у які вдягнені покупці. Ти й не помітив, як з пішохода, пасажира, водія, глядача ти перетворився на покупця. «Хто останній?», «Покажіть, будь ласка», «Скільки це коштує?», «Платіть у касу», «Дякуємо за покупку» — ось слова покупців і продавців.
Тепер ти вже в нових штанях.
А на екскурсії можна трохи поїсти? Якщо хочеться цукерок або ще чогось їстівного, наприклад, ковбаси чи сиру, — тоді слід завітати до продовольчого магазину.

Якщо по дорозі тобі зустрінеться ЗООМАГАЗИН, не обминай його. Там може здійснитися твоя мрія — мати вдома папужку чи канарку, хом'ячка чи рибок.   Не   забудь   придбати   для свого підопічного спеціальний корм.

Що це там намальовано — келих і довкола нього змія? Тут продаються змії? Ні, змій можна побачити в зоопарку. Ця змія — якась таємниця: поганюча страшнюча змія, а всередині продаються корисні ліки, й наазивається це — АПТЕКА.
Ніяких таємниць! Корисні ліки виготовляють з отрути змій. Секрет лише в тому, скільки взяти цієї отрути. Коли її візьмуть небагато, зовсім-зовсім трішечки відважать на спеціальних аптечних вагах — тоді ця отрута принесе величезну користь.
Загалом,  як ти помітив, будівель на вулиці є чимало. Одні  приємні, інші — не дуже.
Приємна будівля - КІНО. Яких тільки мультківв там не побачиш!
А ось ПОЛІКЛІНІКА — зовсім інша справа... Д-д-д — це стукотять мої зуби! А ти не боїшся? Ні уколів, ні рентген. Тобі навіть це подобається? Дивно! Мабуть, весь секрет у тому, як до чого ставитись.
Бувають діти, які при слові ДИТСАДОК рюмсають, а по-моєму, це так чудово — там на тебе чекають близькі. Он вони граються на майданчику.
— Привіт! — вітаюся зі своїм приятелем. — А в мене сьогодні екскурсія. Он там далі - будинок,
про    який    ти, мабуть, мрієш, — ШКОЛА.     «От би на хвильку побачити себе    учнем,    з    новим портфелем, у гарній шкільній формі. Але ні! Нехай  пізніше.   Адже в дитсадку ще стільки недороблених      важливих справ», — міркуєш  ти.

Мазйже у кожного є ще друзі далекі, бо живуть вони в іншому місті, селі, країні. 3 такими друзями ти бачишся зрідка, а з ними теж хочеться спілкуватися. Тоді ти пишеш листа. Сам? Ну, звичайно, не сам, а просиш це зробити маму, свого листа ти заклеюєш у конверт, на конверті — адреса товариша, у кутку — марка. До речі, марка — це залізничний чи авіаційний квиток твого листа. Потім листа ти кидаєш у поштову скриньку. З поштової скриньки він потрапить ось сюди, на ПОШТУ.
Тут усі листи, які адресовані в одне й те ж саме місто, село чи країну, зберуть докупи і відправлять на вокзал. ВОКЗАЛ — це світ подорожей. Там цілодобово приїжджають і від'їжджають поїзди. Це місце зустрічей і прощань. Ось помандрує і твій лист далеко-далеко.

А ми подорожуємо далі. Он стоїть величезний будинок. Зветься він БУДИНКОМ ПОБУТУ. Побут — це щось просте, звичайне, буденне. Це каструльки, одяг, взуття, всілякі телевізори, приймачі, магнітофони, меблі, крани, телефони, годинники. У цьому будинку вміють робити багато корисного: шити одяг, ремонтувати взуття, телевізори, холодильники, праски та інші необхідні у господарстві побутові речі.

А в кінці вулиці — річка. Праворуч — міст, ліворуч — НАБЕРЕЖНА, і якщо спуститися сходинками униз, потрапиш на пляж. Ех, шкода, забув ти взяти відерце і совок, щоб покопатися в піску! Мабуть, треба заздалегідь обмірковувати, що з собою брати на вулицю. А найголовніше — слід   не забувати потрібні слова.

Пригадай, вдома до рідних ти звертаєшся на «ти», навіть якщо це й прабабуся. На вулиці — зовсім інша справа: усі сторонні, а до них слід звертатися лише на «ви» і вживати ще багато добре відомих тобі спеціальних шанобливих, ввічливих слів: «вибачте», «будь ласка», «дозвольте», «скажіть, будь ласка», «дякую».

— ПРИВІТ! А В МЕНЕ СЬОГОДНІ ЕКСКУРСІЯ!
— Вибачте, будь ласка, дуже прошу, скажіть! вітаєшся ти до горобця — Де ви живете?

Горобець, сповнений гідності, набрав у дзьобик повітря - зараз він тобі все про себе розповість... А краще це зробити в наступній книжц| — про горобців, ластівок, синичок, котиків, мурашок, піро всіх тварин, що мешкають з тобою на одній планеті,— може, не на одній вулиці, хоча кому відомо, на якій вулиці ти житимеш, коли виростеш?
 


Дата внесення : 25.12.2011     Переглядів: 215     Популярність: 88.23%    
Належить до розділів:
Українські
Пізнавальна література
Правила поведінки
Комікси, картинки



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky