У грудні і після

Російські і українські вірші, написані на той час дев"ятирічною дівчинкою, надзвичайно талановитою, маленькою літературною зіркою початку 90-х.

Художники: Лисенко Ольга
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1990 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 48.


Фрагменти:

Диктант

Ой, що було сьогодні вранці!
Писав диктант четвертий «А».
Чіплялись помилки за пальці
і лізли з ручки у слова.
Я там такого написала —
сама злякалася на мить!
Я руку підняла й сказала:
— У мене голова болить! —
За мною двері зачинились.
Вже не схоплю ні два, ні три.
А голова все ж розболілась
у кабінеті медсестри.


На Подолі

На Подолі, під Татарською горою,
вітер спить вечірньою порою,
ніби кіт, пригрівся до тепла.
А зима чомусь і не прийшла.
Зачепилась за Дніпровські кручі,
розтопилась в променях блискучих
і загралась, ніби немовля.
А за нею так скуча земля!
Без зими так сіро і печально!
Плачуть в трубах Либідь і Почайна,
що про них співали кобзарі.
Забруднили небо димарі,
зіпсували воду і погоду.
Поржавіли ковзани без льоду.
І чекати снігу будем
ми знов аж до наступної зими.


Дельфіненя

Я встала ранком і мерщій
поглянула на море.
На березі дельфіненя
вмирало хворе.
На хвилях плавали давно
бензину плями.
Як залишилося воно
одне, без мами?
Ой, як хотілося мені
узять його на руки
й відвезти швидше на човні
подалі від багнюки!
Дідусь нагримав: «Не чіпай!
Дельфіни мруть, бо хворі».
Невже ж немає лікарів
дельфінячих у морі?


На риболовлі

Раз впіймався на гачок
необачливий бичок.
Це не той бичок, що в полі
скаче, хвіст задравши вгору.
А це той бичок, що в морі
виростає на просторі.
Подивилась я на нього:
голова — і більш нічого!
Відкриває рот-квадрат
і ковтає все підряд.
З тим бичком мені лиш горе!
Рішення було просте:
відпущу його у море,
хай ще трішки підросте!


Полювання

Сонячний зайчик стрибає по ліжку.
Пильно слідкує за ним наша кішка.
Зайчик не бачить, тому й не тіка.
Шкура пухнаста крадеться з кутка.
Раптом — стрибок.
І у ту ж саму мить
сонячний зайчик на кішці сидить.


Журавлі

Летить по небу журавлиний клин —
посланець із минулого століття.
Де взявся він серед димів і сміття,
мов сирота, у просині один?
Старий вожак минає наш масив
і повертає в бік Пущі-Водиці...
Невже не знає бідолашна птиця,
що там реактор трави оросив?
І ми злітаєм, мовби журавлі,
хоч вже давно відбилися від клину,
безсилі врятувати Батьківщину —
найкрасивішу часточку землі.


У Москві

Поверталися під вечір до готелю.
Розстеляли в нашім номері постелі.
Грав оркестр у ресторані нанизу.
Магістраль зітхала тяжко поблизу.

Та із мамою на ліжечку тіснім
у два голоси співали ми пісні.
Як дівчина йшла по воду у садок,
їхав-їхав козаченько за місток.

Чумакам світили вікна у імлі,
і вклонялася тополя до землі...
Той оркестр усе ще грав мені у сні,
та звучали в серці мамині пісні.

І хилилася калина у полі.
І журилась Україна без долі.

Дата внесення : 17.12.2011     Переглядів: 142     Популярність: 75.66%    
Належить до розділів:
Українські
Пізнавальна література
Мови
Віршовані твори
Класичні вірші



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :