Для дошкільного віку

Бабусина пригода

П'єса про знайомство та дружбу бабусі і лісового ведмедя.
Всі наявні книжки серії:
Хоробрий Сашко
Бабусина пригода
Санчата діда Максима
Пшеничний колосок
Про маму і про мир
Їдальня для птахів
Хто як кричить?
Розумні рученята
Мої іграшки
Дядько Роман і золотокрилки
Ніколи не хвались
Неслухняний глечик
Пустуни на пароплаві
Вийди, вийди, Іванку
Птиці-зірниці
Пісенька весняної води
У нашому дворі
Ластівка біля вікна
Диво, диво, дивина
Весняні дзвіночки
Ластовенятко
Для тебе зорі сяють

Художники: Фролов Анатолій
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1993 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 27.


Фрагменти:


ДІЙОВІ ОСОБИ:
БАБУСЯ.
ВЕДМІДЬ.
ЛИС.
ПЕСИК.
КАЧЕНЯ.
КАЧЕНЯТА.


Гай, лука, за нею — річка. Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку і спиняється під деревом.
Бабуся:
Пасіться, любі каченятка,
Скубіть собі м'яку травичку,
Купайте в сонечку крилятка
Та поринайте у водичку.
Ловіть метелики та мушки,
Але наставте добре вушки:
Там, бачите, синіє ліс?!
Живе в тім лісі хитрий лис...
Вважайте, крихотки, вважайте!
Як лиса вгледите,— втікайте!
(До Песика.)
А ти, чорненький, не лежи:
Малих пильненько стережи!
Коли б десь лис чи вовк скакав,
Що ти робитимеш?
Песик:
Гав, Гав!
(Бабуся киває головою і гладить Песика.) Бабуся:
Гаразд! Дивись пильніш
Та гавкай дужче, голосніш!
Песик:
(весело скаче й голосно гавкає на Бабусю):
Гав-гав! гав-гав, гав-гав, гав-гав!
Бабуся:
Та я ж не лис,— чого пристав?
Песик біжить до каченят, які давно вже розсипались по луці й пасуться.
Бабуся:
Як любо, мило серед гаю!..
Спочину, ляжу задрімаю.
Лягає на траву і кладе клуночок під голову. Засинає. Виходить Ведмідь, розглядається навкруги і враз спиняється, побачивши Бабусю.
А хто це тут лежить та спить?
Хто смів ногою тут ступить?
Тут все моє: і луг, і гай.
Я з'їм тебе! Ану, вставай!
(Будить лапою Бабусю.)
Бабуся
(прокинувшись):
Ой лишенько! Ведмідь! Боюся...
Ведмідь: Ти хто така?
Бабуся:
Та я — Бабуся.
Там, під горою, в мене й хатка...
А тут пасу я каченятка.
Ведмідь: А що то в клуночку у тебе?..
Бабуся: Та це медку взяла для себе...
Ведмідь (облизуючись):
Медку?! Медку! Люблю медок
Але ненавиджу бджілок! (До Бабусі ніжно.)
Коли медку й мені даси,
Хоч і щодня качок паси.
Бабуся:
Чому ж Ведмедику не дати,
Коли він хоче ласувати...
На хліб намазати — чи так?..
Ведмідь: І сам не знаю, краще як...
Бабуся бере ложку й набирає меду. Ведмідь нетерпляче тупцює і похапливо їсть, облизуючи ложку й лапи. Здалека чується страшне гавкання Песика.
Песик:
Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав!..
Бабуся: Ой Боженьку, це ж Лис напав!
Ведмідь:
Не бійсь, Бабусю, захищу,
А Лиса хитрого провчу!
Біжать каченята, за ними женеться Лис і ловить каченя. Ведмідь забігає збоку і накидається на Лиса.
Ведмідь:
Ага! Попався! Не пручайсь!
Кажи всю правду, признавайсь!
Чого ти гнався за малими?
Лис:
Та я хотів погратись з ними...
Ведмідь:
Ой, будеш, Лисе, у мішку...
Твій ніс чого це у пушку?
Лис:
Це каченя мене напало
І якось в рот само попало...
Ведмідь:
Не вірю, Лисе... Ти збрехав?!
Він бреше, Песику?!
Песик (притакуючи):
Гав-гав!
Каченя (виступаючи перед Ведмедем):
Неправду каже Лис,
Що я його напало...
Чого б я в рот скакало?!
Щоб голову одгриз?
Каченята (гуртом):
Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках
Ведмідь: Кажи негайно, признавайся,
А коли ні, то в торбу пхайся.
Песик:
Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав!
Ведмідь (до Песика):
А може б, ти вже перестав?
(До Лиса.) Не сором гнатись за малими?
Лис:
Та я хотів погратись з ними...
Ведмідь: Бабусю, маєш ти лозину?
Ану, почухай Лису спину...
Бабуся, усміхаючись, бере лозину.
Песик (до Лиса):
Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав...
Лис (до Бабусі):
Скажіть, щоб він хоч не лякав.
(Стає на коліна.) Пустіть!.. У мене діточки...
Всі золоті, як зірочки...
Вони мене додому ждуть,
Без мене не їдять, не п'ють.
Я вже не буду, присягаю...
Бабуся (до Ведмедя):
Пустіть... І я вже вас благаю,
Він більш не буде...
Ведмідь (до Лиса):
Ну, дивись!..
А попадешся — не просись...
Пускає Лиса. Лис тікає. Песик кидається за Лисом і шалено гавкає. Песик:
Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав...
Всі стають навшпиньки і дивляться. Песик за хвилину вертається.
Ведмідь (до Песика):
Чому ж ти Лиса не піймав?
Песик винувато стає перед Ведмедем на задні лапки.
Бабуся (до каченят):

Напаслися? Наїлись?
На Лиса надивились?
Каченята (киваючи головами):
Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках.
Бабуся:
Ходімте вже до хатки.
Вже вечір... Час і спатки.
Подякуйте ж, маленькі,
Ведмедику гарненько...
Каченята (низько вклоняючись Ведмедю)
Так-так, ках-ках, так-так, ках-ках.
Ведмідь:
Коли б щось трапилось, кричіть
«Біжіть, Ведмедику, біжіть!»
Хай нападе чи вовк, чи лис,
Вже не сховається і в ліс.
Бабуся
(бере клуночок і лозинку):

Так ми вже підемо до хати...
(До Ведмедя.) Хотіла б я Вам щось сказати.
Ведмідь:
Кажіть, Бабусю: наперед
Я вам віддячуся за мед.
Бабуся:
Чи не могла б я вас просити
Колись до мене загостити?!
Зробіть цю ласку: завітайте!..
Ведмідь:
Чи є безпечно,— уважайте!..
Щоб там до лиха не прийшло...
Це ж вам не праліс, а село!
Бабуся: Та й близько там села немає!
Гора, а з неї ліс збігає,
Та десь потік шумить здалека —
Оце і вся вам небезпека.
Ведмідь:
А чи, буває, з-за куща
Не дасть з рушниці хтось ляща?
Бабуся:
Кого б стріляти із рушниці?
В нас горобці, шпаки, синиці,
Галки, сороки, деркачі,
Та сич десь крикне уночі.
Ведмідь:
Та що мені галки, сороки?!
Ступну — тікають на всі боки!
Бабуся:
Побачите мою хатинку, Таку (показує) з горішками торбинку...
Ведмідь: А ви горішків не їсте?
Бабуся: Зубів не маю, як на те!
Ведмідь:
А в мене зуби — подивіться! (Широко роззявляє рота.)
Бабуся: Ой лишенько! Та не трудіться
Ведмідь:
Та я одверто вам скажу,
Що я і камінь розкушу!
Бабуся:
А я... ось я стара Бабуся.
А вас і стільки (показує) не боюся.
Ведмідь (піднімаючи лапи і кидаючись на Бабусю):
Гам-гам!! А що, Бабусю, налякав?
Бабуся з переляку схопилась за серце. Песик, як м'яч, одскочив набік і визвірився на Ведмедя.
Песик:
Гав-гав, гав-гав, гав-гав, гав-гав!
Бабуся (отямившись):
Аж з переляку піт облив!..
Гаразд, що Песик захистив!
Ведмідь:
Простіть... Я тільки жартував,
А ти вже, Песику, «гав-гав»?!
Бабуся:
Так що ж... заглянете до хати?
Ведмідь:
Вже більш не буду жартувати.
Прийду! Кажу: прийду — і край!
Бабуся:
А я до вас!.. Такий звичай.
Ведмідь:
Та ви ж не втрапите до мене...
Там ліс, як море те зелене...
Бабуся: (показуючи на Песика):
Це що? Воно хоч молоде,
А має носа — й доведе!
Ведмідь:
Це може статись: добрі пси,
Ой, мають каторжні носи!..
Що ж... прийдуть, може, й каченятка?
Я покажу їм ведмедятка.
Вас не злякає довгий шлях?
Каченята: Так-так! Так-так, ках-ках, ках-ках..
Ведмідь:
Ох, я люблю таночки...
Ану, малі, хоч трошки...
Бабуся:
Беріться за крилятка...
Танцюйте, каченятка.
Каченята: Так-так, ках-ках, ках-ках...
Каченята танцюють, Ведмідь пританцьовує, запрошує Бабусю і з нею прилучається до танцю.


Дата внесення : 14.12.2011     Переглядів: 713     Популярність: 99.78%    
Належить до розділів:
Українські
П`єси
Віршовані твори
Казка у віршах



Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky