Для дошкільного віку
Стояла собі хатка
Автори: Забіла Наталя
Художники: Іванова Лариса
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1964 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 48.
Фрагменти:
АНДРІЙКО-ШКОЛЯР
Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
а в ньому зошити й букварик,
пенал, і пера, й олівці.
Андрійко добре вчить уроки,
бо хоче вміти й знати все.
Додому йде веселим кроком
і п'ять у зошиті несе!
ДВІ БІЛКИ
На гілці білка сердиться
і другу проганя:
— Не смій до мене дертися,
бо ця сосна моя!
Я тут з початку осені
збираю урожай.
Тікай з моєї сосонки,
мені не заважай!
Ой, білко, як не соромно!
Сваритися облиш!
Стрибати вниз і вгору вам
удвох ще веселіш.
А потім ви поскачете
до другої сосни.
І шишок, ось побачите,
вам стане й до весни!
ПО ГРИБИ
Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.
їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки образяться на тебе
і більш не схочуть тут рости.
Он-он з травиці визирає —
і тут грибок, і там грибок.
Андрійко ходить та збирає,
дивіться — повен козубок!
ЧЕРЕПАХА
На грядці, де росте редиска, с
идить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.
Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!
Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!..
А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесем усі гуртом.
І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи
НА НАШІМ ЛУЗІ
А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там, одна по одній
біліють купки піскові.
Рядочком тягнуться до річки..
Хто їх зробив— чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі — кроти.
Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.
Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції «Дніпро»!
МАСЛЮЧОК
Маслючок—малючок
в капелюшку темнім —
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м'якої глиці.
Ось цвіте в ясній красі
квіточка осіння,
скаче зайчик в соснячок,
лізе жук яскравий...
Ось відбилось у росі
сонячне проміння...
Все це бачить маслючок,
все йому цікаво!
ЛІСОВІ ЗАГАДКИ
КЛУБОЧОК
По лісі стежинкою дівчинка йшла
і раптом клубочок на стежці знайшла.
Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах!
Цей сірий клубочок увесь в колючках!
Дівча від клубочка відскочило вбік,
а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!..
Ну, хто догадається що ж то було?
Який це клубочок дівчатко знайшло?
ТУКИ-ТУК!
Хто на дереві над нами
— туки-туки-тук?
Прибиває щось гвіздками
— туки-туки-тук!
Наполегливо працює
— туки-туки-тук!
Хоч нічого й не майструє,
— туки-туки-тук!
Робить він корисну справу
— туки-туки-тук!
Ще й одягнений яскраво,
— туки-туки-тук!
Вертольотики
Над водою вертольотики
все літають взад-вперед,
і від їх легкого дотику
не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотики —
не гуркочуть, не гудуть
і самі себе, без льотчиків,
понад озером ведуть?!
ВОДЯНА КРАСУНЯ
Глянь, яка красунечка
посеред ріки
розпустила весело
білі пелюстки.
А над нею сонечко
й синява ясна,
пурхають метелики
білі, як вона.
Може, їй з метеликом
високо в блакить
теж злетіти хочеться —
та не полетить!..
Бо її не випустить
чорна глибина!
Бо вона прив'язана
коренем до дна...
Синичка
Синичка сіла на поміст —
цвірінь, цвірінь, цвірінь! —
і заспівала жартома:
цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Насипать солі б їй на хвіст!..
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Підкравсь —
а пташки вже нема!,
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ
Очеретяна хатина
біля річечки була,
і жила у ній родина
не велика, не мала:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Так би жити й поживати,
та чомусь одного дня
почала вередувати
дружна жаб'яча сім'я:
— Тут вода занадто чиста!
— Комарі якісь дрібні!
— На лататті ніде й сісти! —
буркотіли цілі дні
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Десь вони почули мову
про якийсь недальній край:
там калюжа є чудова,
а навколо — справжній рай!
Що ж тут думати-гадати?!
Швидко все забрали з хати,
в хуру коника впрягли,
хто що може потягли.
Йдуть і йдуть...
Стомились дуже,
та скінчилась довга путь:
ось нарешті й та калюжа!
Оселилися й живуть:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Ще до осені далеко,
час минає спроквола.
Тільки враз жахлива спека
дошкуляти почала.
Стала сохнути калюжа,
менша й меншає щодня...
Гірко плачеться і тужить
бідна жаб'яча сім'я:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
— Ой, рятуйте! Ми загинем!
Що робити без води?!
— Й надала ж лиха година
переїхати сюди!
Геть звідсіль!.. —
І в тую ж нічку,
тільки спека уляглась,
швидше знов на рідну річку
вся сімейка потяглась:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Цілу ніч ішли невпинно
на ранок прибрели
в очеретяну хатину,
де колись вони жили.
Річка весело іскриться,
і комарики гудуть,
і тепер нікуди звідси
мандрувати вже не йдуть
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня!
ВІВЧАРИК
Вівчарику-дударику! Заграй у свій ріжок! —
Бредуть овечки гречкою, теля скубе стіжок...
А де ж отой вівчарик, що вівці тут пасе?
В травиці під копицею заснув собі та й все!
А хто його будитиме? — Не я, не я, не я!
Не хочу я, щоб плакало розбуркане хлоп'я!
Два хлопчики
Два хлопчики, два хлопчики
несли відро води.
Зустріли звіра сірого
розбіглись хто куди!
Відерце перекинулось,
і витекла вода.
А сірий звір з-під кущика
лякливо вигляда.
мій коник
Я мав колись-то коника,
що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
поїхать на товчок.
Вона шмагала коника
ще й била батіжком,
вона ганяла коника
болотяним лужком...
Навіщо дав їй коника! —
я дуже шкодував,
і вже ніколи коника
дівчаткам не давав!
горобчик і котик
Горобчик-Молодчик сидів на дубку,
а Котик-Вуркотик лежав в холодку.
Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз,
а той як побачив, то й пурхнув униз!
Коли ж і Вуркотик додолу стрибнув,
Горобчик-Молодчик угору майнув!
Образився Кіт на Горобчика вкрай,
а той йому каже: — Ану лиш, впіймай!
Горобчик-Молодчик злетів на паркан,
а Котик за ним, та й упав у бур'ян!
Горобчик на сміх бідолаху підняв,
а Котик-Вуркотик сказав йому: — Няв!
стояла собі хатка
Стояла собі хатка —
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.
Така була сімеєчка,
сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
бабуся не могла.
Пішла бабуся на город
по моркву й буряки,
пішла вона до пекаря
по хліб та пиріжки.
А сто дітей — не ледарі,
пішли збирати хмиз.
Усі взяли по гілочці
й набрали цілий віз!
Води взяли по крапельці
і повний казанок!
І наварили борщику
бабуся й сто діток.
А потім сто цеглинок
вони принесли вмить,
і склали з них будинок,
і стали в ньому жить.
А потім сто зернинок
поклали в землю в ряд.
І виросли з них квіти,
і став квітучий сад!
А якби та бабуся
не мала сто діток,
була б і досі хатка —
дірявий чобіток!
Золотокудра дівчинка
Золотокудра дівчинко,
ходімо разом жить.
Ніколи не посваримось,
а будемо дружить.
Я в лузі вівці пастиму
і гратиму в ріжок.
А ти пектимеш на обід
солодкий пиріжок.
А потім вишиватимеш
шовкові сорочки
і їстимеш медяники,
цукерки та вершки.
кораблик
Приплив до нас кораблик,
з чужих країв приплив.
У трюмі — повно яблук,
в каютах — повно слив.
І все на нім казкове,
небачене в житті:
і паруси шовкові,
і щогли золоті.
Овечка
Овечка в дівчинки була
найкраща на весь світ!
І де б та дівчинка не йшла,
овечка бігла вслід.
бабусин песик
Жила собі бабуся
і з нею песик жив.
Вона дружила з песиком
і з нею він дружив.
Бабуся якось ввечері
спекла смачний пиріг
і песика покликати
побігла за поріг.
Прийшла назад — ой лишечко
подівся десь пиріг!..
І бідний, бідний песик
голодний спати ліг.
Пішла бабуся кашку
варити з молоком.
Прийшла назад — а песик
воює з гусаком!
Пішла бабуся рибки купити в рибака.
Прийшла назад, а песик
танцює гопака!
Пішла бабуся в зелен сад
нарвати там грушок.
Прийшла назад, а песик
одягся в кожушок!
Пішла вона до кравчика
замовити штанці.
Прийшла назад, а песик
пече собі млинці!
Пішла вона до шевчика
купити чобітки.
Прийшла назад,
а песик розмотує нитки!
Пішла вона купити
солодкі пиріжки.
Прийшла назад,
а песик подер усі книжки!
Бабуся до книгарні
пішла купить нові.
Прийшла назад, а песик
стоїть на голові!
Ніхто ніколи песика
не лаяв, не шмагав.
Бабуся каже: — Не пустуй!
А песик каже: — Гав!
СИДІЛА РАЗ БАБУСЯ
(Жарт)
Сиділа раз бабуся
в хатинці край вікна.
Якщо нікуди не пішла,
то й досі там вона.
Сиділа раз бабуся
на лавочці сама.
Якщо ж вона пішла звідтіль,
то там її нема!
загадка
З села до міста йде мій брат.
Назустріч — семеро дівчат,
і кожна має сім торбин,
в торбині кожній — сім хлібин,
гризуть той хліб сім мишенят,
і ловлять їх сім кошенят,
і в кожного є двоє вух,
на кожнім вусі — десять мух,
кожна має два крила...
То скільки ж всіх іде з села?
дбайлива бабуся
Була собі бабуся,
що в кошику з лози
злетіла аж до місяця,
ще й вище в три рази!
Й коли вона летіла
з пташками пліч-о-пліч,
надворі стало поночі,
надворі стала ніч.
Й коли вона летіла
до неба напрямці,
побачили ми віника
в бабусиній руці.
— Куди, куди злетіла ти?
Чому, чому, чому?!
— Із неба павутиннячко
я віником зніму!
Зніму я павутиннячко
та розжену хмарки,
щоб завтра вранці сонечко
світило залюбки!
КРИВОЮ СТЕЖКОЮ
(Жарт)
Колись кривою стежкою
ішов кривий хлопчак.
І під кривими вербами
знайшов кривий п'ятак.
Купив кривого котика
ловить криву мишву.
спати всі вони пішли
в хатиночку криву.
три мисливці
Ішли раз три мисливці
на влови в темний бір.
Про що б не розмовляли,
то все наперекір!
Весь день вони блукали
й нічого не знайшли,
й побачили кораблики,
що в морі попливли.
Один сказав: — Кораблики!
А другий: — От і ні!
А третій: — Це будиночки
біліють вдалині!
І цілу ніч ішли вони
й нічого не знайшли,
коли це — місяць світиться
у небі серед мли.
Один сказав: — Це місяць!
А другий: — Ще чого!
А третій: — Це голландський сир
і хтось над'їв його!
І цілий день ішли вони
й нічого не знайшли,
зустріли тільки зайчика
і спірку почали.
Один сказав: — Це зайчик!
А другий: — Отаке!
А третій: — Це мале теля,
що каже «ме-ке-ке»!
І цілу ніч ішли вони
й нічого не знайшли.
Лиш дикобраз їм стрівся враз,
де ягоди росли.
Один сказав: — Це дикобраз!
А другий: — Ні, не те!
А третій каже: — Це мітла,
що сміття скрізь мете!
І цілий день ішли вони
й нічого не знайшли,
лише сосну й на ній сову,—
і знову загули:
Один говорить: — Це сова!
А другий каже: — Ні!
А третій каже: — Це дідусь,
старий дідусь, який чомусь
вмостився на сосні!
ЖОРЖИК-КОРЖИК
Жоржик-коржик
пиріжок
як прискочить
на лужок!
Всіх дівчаток налякав
і п'ятами накивав!
КОТИК-ВОРКОТИК
Котику-Воркотику,
йдеш ти звідкіля?
— У палаці був я, бачив короля!
Котику-Воркотику,
що ж ти там робив?
— Я під ліжком мишку мало не схопив!
НОЧАНКА ТА ДИТЯНКА
Ночанка та Дитянка
у мороку нічному
все ходять, ходять сходами
від дому і до дому,
тихенько прокрадаються
до кожного двора,
крізь вікна придивляються,
крізь двері прислухаються:
Чи всі вже діти в ліжечках?
Дата внесення :
28.11.2011
Переглядів: 816
Популярність: 99.91%
Список коментарів | |
Відправник : | наталія |
Час відправлення : | 2017-01-19 09:37:29 |
Віршики дуже цікаві,та ще й з гумором. Була б рада придбати таку книжку для свого малюка, якби вона перевидавалася. |
|
Відправник : | Андрій |
Час відправлення : | 2016-02-10 09:19:52 |
Просто чудові вірші. Може хтось має цю книгу в МР-3 форматі.
Опублікуйте. |
|
2 коментарів знайдено
Сторінки : [1] |