Для дошкільного віку
Оповідання про Трійну й Тааві
Фрагменти:
ТРІЙНУ Й TAABI
Трійну й Тааві — близнята. У них один на двох день народження, одна, мама, один тато, одна домівка і одне прізвище. Прізвищем вони пишаються чи не найбільше. Прізвище таки гарне, а їм здається,— найкраще в світі: Таммик (Таммик — дуб). Ні в кого немає такого прізвища. Влітку прізвище нагадує про зелені дуби, а восени про багато жолудів.
БЛИЗНЯТА
Трійну й Тааві — сестричка і братик. Іноді вони граються разом, іноді — нарізно, хто як хоче. Усе залежить від настрою. Буває так, що й шкоду роблять нарізно — коли одіїу, а коли й дві підряд. Тоді в хаті одразу чотири шкоди. Бо два та два —чотири. Правда ж, чотири?
ДІДУСІ ТА БАБУСІ ТРІЙНУ Й ТААВІ
У близнят Трійну й Тааві дві бабусі й два дідусі. Але бабусі і дідусі — не близнята, вони й не рідня навіть. І живуть, і ходять нарізно. Один дідусь — з одною бабусею, другий — із другою. І звуть їх по-різному. Мамину маму звуть бабуня, татову маму — бабуся. Маминого тата звуть дідунь, татового тата— дідусь.
Інакше, мабуть, і не можна, інакше — переплутали б їх: дідуся з дідунем, бабусю — з бабунею, а бабуню й дідуня — з бабусею і дідусем.
СІМ'Я ТРІЙНУ Й ТААВІ
Мама і тато Трійну й Тааві — найкращі в усьому світі. Через те їх ніколи не сплутаєш з іншими. Братик Теет, дарма що малий, а й той впізнає їх здалеку й кличе: «Ма-мо! Та-ту!»
Дома їх часто беруть на руки. Тато саджає Трійну на одне коліно, Тааві — на друге, а Теета бере на руки мама, бо він зовсім маленький.
Тоді їх цілий гурт:
Каарель Таммик,
Карін Таммик,
Трійну Таммик,
Тааві Таммик,
Теет Таммик.
Правда, смішно: і маленький Теет має прізвіще.
КОЛИ БАБУСЯ БУЛА МАЛЕНЬКА
Коли бабуся була маленька, вона мала довгу товсту косу, носила довгу сукню з мереживним комірцем і черевики на чорних гузиках. На одній фотокартці вона так і сфотографувалася.
Коли бабуся була маленька, її не називали бабусею. Тоді її називали Лійза і вона бавилась, як і всі дівчатка, ляльками. Тільки своїх ляльок звали лялечками.
Але дивно: коли бабуся була маленька, вона, виявляється, зовсім не знала дідуся.
Дідусь також був маленький. Його звалі тоді Юку. Влітку він пас череду й вирізував із дерева маленьких корівок. Їх у нього було так багато, що виходила ціла іграшкова череда. Взимку дідунь разом із братами робив на льоду каруселі.
ЦУЦЕНЯ
Трійну й Тааві принесли від сусідського хлопчика Калле цуценя. Цуценя було маленьке, як гудзик, і навіть гавкати не вміло.
Дзяв-дзяв-дзяв,— дзявуліло воно й плазувало по підлозі. У нього м'які короткі лапи і куценький хвостик. Трійну налила в мисочку молока, піднесла до неї цуценя і тицьнула носиком у молоко.
Цуценя пирхнуло раз, удруге, боязко заскімлило, та, розсмакувавши, почало хлиськати:
— Киць, киць! — кликав маленький Теет.
— Це не кйщя,— повчав Тави. — Це цуцик, це маленьке гав-гав!
Теет ще зовсім малий, а малі можуть сплутати собаку з котом. А надто тоді, коли вони теж маленькі.
ТЕЕТ
Теет уміє гладити по голові бабуню, приносити капці дідуню. А ще він уміє сидіти у мами на руках, смикати за чуприну тата, а то й сказати йотикові «коту» чи цуценяті «гав». Та найкраще він уміє лазити з Трійну й Тааві по підлозі. Так навіть тато й мама не вміють лазити, а про дідуня, дідуся та бабусю годі й говорити.
ЙОСУ
В кімнаті Трійну й Тааві живе Йосу. В нього довгі вуха, ще довші лапи, м'якісінька шуба, а очі — чорні.
Це їхній веселий, зайчик.
Один день Йосу сидить на ліжку в Трійну, другий — на ліжку в Тааві; одну ніч спить із Трійну, другу —з Тааві.
Він пішов би і ними й до школи, та ба, зайчиків у школу брати не дозволяють.
СОН
Учора Трійну вві сні літала. Крил у неї не було, літала так, без крил. І дуже просто. Тіло здавалось легеньким, мов пір'їна чи пушок кульбаби.
Спершу Трійну літала низько по кімнаті й подвір'ю, згодом — перелетіла через вулиці й сади — аж до шкільного двору. А вже потім разом із Теетом летіла високо над містом. Вона попереду. Теет — за нею.
Як гарно- мерехтіло внизу море! Якими зеленими здавалися з висоти дерева! А дахи червоні-червоні! А сонце світить яскраво-яскраво!
Коли Теет стомився, Трійну взяла його собі на плечі і вони удвох полетіли додому.
ТОХВЕЛЬМАН
Тохвельман — не хлопчик. Тохвельман — дядько, але то дарма, це не заважає йому дружити з Тааві, бути добрим товаришем.
У Тохвельмана золоті ґудзики на бушлаті, гарна борода. Він уміє побудуваати у пляшці пароплав, якого потім ніхто не може витягти звідти. Тохвельман подарує такий пароплав і Тааві на день народження. Половина того пароплава вже в пляшці.
Тохвельман — моряк. Він бував і в Австралії, і в Америці, і в Африці. Взагалі він скрізь бував.
Якось Тохвельмар сказав, що коли б він зумів засунути в пляшку і Теета — так, щоб той не міг одразу вилізти звідти,— отоді він був би справді майстром на всі руки.
СУСІДКА ПО ПАРТІ
Сусідка по парті у Трійну — Хелле. Хелле світлі кіски і сірі очі. Хелле — добра дівчинка, не вередлива і не вперта. Під час перерви Трійну грається тільки з Хелле. Вчора Xeлле принесла горошок. Вона поділилася ним з Трійну, а Трійну—з Тааві.
— Ой, де ти взяла? — запитав Тааві.
— Хелле дала,— відпорла Трійну.—Вона добра дівчинка, моя краща подруга.
ВРЕДНИЙ РІЖОК
Дзень-дзень — дзвонить дзвінок. Тааві ганяв з Тармо по коридору. Навіщо ж так? Можна вдаритись. Ударишся носом об ріжок стіни. Бух!
Ора побачив і побіг скаржитися.
— Вчителько, вчителько, Тааві й Тармо ззнову ганяють по коридору. Тааві вдарився носом об ріжок стіни.
— Та ну? — сказала вчителька. — І ріжок послав тебе скаржитись?
ТААВІ ПИШЕ
Тааві викликали до дошки. Ай-ай, Тааві! Хто ж пише «кит» «кіт»? Адже в кота чотири лапки, довгий хвіст, круглі очі. А кит величезний, плаває в морі. Різниця велика, треба правильно писати.
ЗАГОТІВЛЯ ДРОВ
— Бабусі і дідусеві привезли сьогодні цілу хуру березових дров,— сказала мама.
— Доведеться послати Тааві дідові на допомогу,—вирішив тато.— Він уже школяр.
— Якщо Тфві можна носити дрова, то і мені теж можна, — зауважила Трійну.
— Хай буде так,—погодилася мама.— Удвох веселіше працюватиметься.
І вона мала рацію. Дідусь порубав дрова на тоненькі полінця. Tаві й Трійну носили їх у сарах, а сусідськйй хлопець Калле складав у стіс. Тим часом бабуся смажила млинці.
Дідусеві десять,
Калле десять,
Тааві десять,
Трійну десять.
І ще кілька десятків про всякий випадок. Хто може знати наперед, який апетит буде у її робітників.
ТАЄМНИІІЯ ТРІЙНУ Й ТААВІ
У Трійну і Тааві якась таємниця, Трійну весь час шепоче щось Тааві на вухо. Ця таємниця, мабуть, така велика, що не вміщається в ушку Тааві, і частинка її падає й розсипається по підлозі. Підходить котеня і лиже таємницю теплим рожевим язичком.
«Це солодка таємниця»,— думає про себе.
Приходить цуценя і нюхає ту таємницю чорним холодним носом.
«Дуже приємна таємниця»,—міркує воно.
І малий Теет простягнув до таємниці маленьку ручку.
Спасибі, спасибі, — каже Теет. Йому подобаються таємниця Трійну й Тааві.
Тут такі пахощі, — каже мама.— Що це так приємно пахне?
Мабуть, таємниця Тріїру й Тааві,—усміхається бабуся.—Що ж іще може бути таким солодким, м'яким і так приємно пахнути? По-моєму, таємниця — оцей чудовий пиріг, який вони з бабунею спекли до дня народження тата.
— Тихо! — сказав Тааві.
— Тихо! — сказала Трійну.
— Тихо! — застерегли Трійну й Тааві.
Це таємниця, а її це можна розголошувати.
РУКАВИЧКИ ТРїЙНУ Й ТААВІ
Бабуся сплела Трійну гарні червоні рукавички. Вони були дуже м'якенькі, з візерунками.
Де ж узяти Тааві такі рукавички — гарні, сині, м'якенькі і з такими ж візерунками? Хто виплете?
— Мабуть, дідусь,— сказала бабуся.
— Мабуть, дідунь,— сказала бабуня.
— Мабуть, тато,—сказала мама.
— Мабуть, Теет,— сказала Трійну.
— А може, котеня?— ж сказало цуценя.
— Бабусю, рідненька,— сказав Тааві, виплети ти адже наш котик не вміє плести.
ПЕРШИЙ СНІГ
Як гарно, коли йде перший сніг! У повітрі сріблястими зірочками кружляють сніжинки, а земля вкрита білим мереживом.
Від гумових чобітків Тааві на снігу залишаються дивні чорні сліди. Отже, саночки виносити ще рано, кучугури поки що десь на небі, ковзанок немає, снігу замало, щоб кататися. Та все-таки зима вже близько.
Трійну відшукала свою теплу зимову шапочку з китицею, мама обмотала шию Теета білим пухнастим шарфиком. У цю мить прийшов тато, а за ним і Тааві. Гляньте... Гляньте, як сніг розмалював їхні пальта!
БАРАБАН ТААВІ
У Тааві є барабан. У барабані щось тарабанить.
Там, тара-рам!—тарабанить барабан.
Бум, бум, бум! — гуде барабан.
Гучно гримить барабан, коли Тааві стукає по ньому паличками
Теет хочеться відкрити барабан і побачити, що в ньому тарабанить. Та барабан не розкривається, і не видно, що там гуде й тарабанить.
ДОМОВИК
У кухонній шафі поселився домовик. І поїдає нишком варення, ізюм, чорнослив. Особливо ж полюбляє їсти потай цукерки, коли їх кладуть у кухонну шафу.
Ой, як гнівається на домовика бабуся!
Ой, як гнівається на домовика мама!
Який же він безсоромний, той домовик!
Добре, хоч супів та підливи не чіпає, стоять у шафі цілісінькі.
Ох і перепаде ж тому домовикові, коли спіймають його на шкоді.
ПЛЯШКА З ДІРОЧКОЮ
Мама послала Трійну в гастроном. Трійну принесла пляшку молока і поставила в кухні на столі, а мама пішла в кімнату виконувати вправи з естонської мови.
Бабуні зайшла на кухню і налила котикові молока в блюдечко. Котик полизькав і наївся.
Потім зайшов на кухню Taaві і налив цуцику молока в мисочку. Цуцик похлебтав і наївся.
Згодом зайшла в кухню мама й налила Теету молока в чашечку. І Теет напився
3айшов у кухню тато, й налив собі молока в склянку, й випив.
Коли Трійну приготувала уроки і зайшла на кухню, пляшка була порожня.
Мамусю! — гукнула вона.— Мамусю! Мабуть, у цій пляшці була дірка. Вона порожня!
Хіба це дивина?— сказала мама. — У кожній плягці є дірка. Інакше молока не наллєш.
ДВАНАДЦЯТЬ ШКАРПЕТОК І ДВАНАДЦЯТЬ ЧЕРЕВИКІВ
Учора ввечері Трійну попрала шкарпетки: татових — три пари, Тааві — дві пари, Теета — одну пару. Всього дванадцять штук. Тааві ж учора ввечері чистив черевики. Бабуні — три пари, мамі — дві пари, і Трійну — одну пару. Всього дванадцять черевиків.
— Добре, що котик сам свої шкарпетки пере,— хвалиться Трійну,— бо всі шкарпетки і на шворці не вмістилися б.
— Добре, що цуцик сьогодні сам почистив свої черевики,—сказав Тааві.—Де б я дістав для нього рябенької вакси?
ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ
Увечері сонце світить прямо в кухонне вікно. Проміння його падає на сиве волосся бабусі і робить його сріблястим, освітлює пухкеньку щічку Теета і вона стає ще рум'янішою. А хліб і молоко в руках Теета стають від сонця ще солодшими.
Коли сонячний промінь ляже на праву брівку Теета, вона стає від того сонною, а коли на ліву — ліва стає сонною.
Картатий фартух бабусі стає від сонця м'яким і теплим. Стає тепло і Теету, бо він сидить на руках у бабусі. Теет засинає. Бабуся, обережно несе його в ліжко.
НЕДІЛЯ
Минулої неділі тато і мама затіяли з Трійну й Тааві веселі ігри. Спершу гралися в піжмурки, і тато заховався в порожній діжці. Потім грали в класи, і мама прострибала три класи й ні разу не стратила. А от тато не вмів стрибати через скакалку. Вона геть скрутилася в нього. Такого сміху було! Хімікам, мабуть, необов'язково вміти стрибати через скакалку. Вони повинні уміти з однієї речовини робити іншу.
А завитки на скакалці у тата вийшли гарно.