Для дошкільного віку
Жук малий і волохатий
Вірші "Чапля", "Роса", "Сніжинки", "А я козу дою, дою",
"Хвалько", "Біла чапля", скоромовка "Дві Варвари" і казка у
віршах "Жук малий і волохатий"
Автори: Чубач Ганна
Художники: Прахова Олександра
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1991 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 32.
Фрагменти:
ЖУК МАЛИЙ І ВОЛОХАТИЙ
Казка
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без хати.
Вдень від холоду тремтів,
А вночі від страху млів.
Дощик спинку обливав,
В душу смутку наганяв.
І набридло йому жити
Під дощами і під вітром.
Жук малий і волохатий
Захотів своєї хати.
По стежині біля ставу
Проповзав маленький равлик.
А у равлика вся спинка
Зручно схована в хатинку.
Жук у равлика спитав:
«Хто тобі хатинку дав?»
Равлик гордо похвалився:
«Яз хатинкою вродився!»
Потім равлик засміявся —
І в хатиночці сховався.
Жук образився, прибіг
Аж на наш низький поріг.
Зручно в сінях примостився,
Нашу хату роздивився.
А тоді спитав у брата:
«Де взялася ваша хата?»
Я за брата відказав:
«Хата? Тато збудував!»
Жук на мене подивився:
«Я сиріткою вродився!»
Потім з нашого порогу
Жук побіг аж на дорогу.
По дорозі йшла корова,
Круторога і здорова.
Жук питає про своє:
«А у тебе хата є?»
А корова їсть траву
Й каже: «В хлівчику живу!»
Жук подумав: «Хлів — здоровий,
Коли там живе корова».
Жук малий і волохатий
Натомився всіх питати.
Він заліз в трухлявий пень.
І сидів там цілий день.
Там і нічку він проспав.
Що робити — сам не знав.
А мурахи бігли в поле,
Мед збирали дикі бджоли,
І якась мала пташина
До гнізда несла пір’їну.
Жук розправив чорні крила
І відчув, що має силу.
І сказав собі завзято:
«Я також збудую хату!»
Підійняв суху травинку,
І стеблинку-бадилинку —
Поскладавши на листок.
Поволік все під місток.
Під містком жаби кричали,
І жука не помічали.
Ну, а він їх не злякався.
За свою роботу взявся.
Із глибокої криниці
Наносив крилом водиці.
Цілий день не спочивав —
Будував та будував...
А під вечір, ніби диво,
Хатка виросла красива.
Жук від щастя заспівав,
Потім сів і задрімав.
Позліталися джмелі:
«В хаті вікна — замалі!»
Носа висунув комар:
«Він забувся про димар!»
Обізвалася сорока:
«Ця хатинка — кривобока!
Всіх зацитькала змія:
«Хата гарна, бо — своя!»
Йшли мурахи навпростець
Й похвалили: «Молодець!»
Але жук того не чув.
Він — втомився,
Він — заснув.
Спав...
І бачив уві сні
Свою хатку в бур’яні.
Бачив небо,
Бачив поле —
Був щасливий,
Як ніколи!
БІЛА ЧАПЛЯ
Біла чапля всіх дурила:
«Я собі кожух купила!
Ще куплю собі хустину —
Буду з вами цілу зиму!»
Вірив чаплі чорний жук,
І метелик, і павук.
Навіть равлик, що не вірив,
Але й він у те повірив.
Тільки жаба-крекотуха
Не хотіла чаплю слухать:
«Не хвалися, чапудрило,
Ти кожуха не купила!
Ти не купиш і хустину!
Подасишся на чужину!»
Ще земля не стала біла —
Чапля в ірій полетіла.
ХВАЛЬКО
Як ще був малий гарбуз,
Не боявся висоти:
Виліз з грядки на горішок,
І зостався там рости.
Ріс та ріс...
Та ще хвалився:
«Як я високо вродився!»
Тільки листя гарбузове
Поправляло кожне слово:
«Не вродився, а вмостився!
Але що йому слова?
Прошуміли - і нема.
А з горіха добре видко
І город, й грядки сусідки.
На горісі просто рай:
Сухо, зручно, хоч співай!
А під осінь...
Буде сміху гарбузам:
Із високого горіха
Він не зможе злізти сам.
Під горіхом бігли діти,
І спитали: «Хто це там?»
Як зняли його ізвідти,
Похвалився: «Скочив сам!:
ДВІ ВАРВАРИ
Скоромовка
Варвара Варварі
Варварила тихо:
«На мене, Варваро,
Звалилося лихо!
Вареники вранці
Вірунці варила
І відра в криниці,
На лихо, втопила!»
Варвара Варварі
Відро діставала, В
арвара Варварі
«Спасибі!» казала.
РОСА
Ой краса! Ну й краса!
Вранці випала роса:
На деревах,
На траві,
Навіть на камінчиках,
Всі росинки, як живі,—
В голубих промінчиках.
Сяють, усміхаються,
Скрапують, зливаються.
І радіють на листках, І вкривають сріблом
Дах...
А Я КОЗУ ДОЮ, ДОЮ...
А я козу дою, дою...
А вона мене — ногою!
— Ти за віщо мене б’єш?
— Бо ти їсти не даєш!—
Я поставила дійничку
І побігла по травичку.
Кізка тішиться травою
І не б’є мене ногою.
СНІЖИНКИ
Ці сніжинки — як пір’їнки:
Стеляться легенько,
Щоб собою не злякати
Річечку маленьку.
Ці сніжинки — холодинки:
Помежи собою
Ніби слухають, як хвильки
Хлюпотять водою.
Ну, а річечка маленька
Теж себе шанує:
Щось шепоче там, під льодом,
Бо снігів не чує.
Ці сніжинки — молодчинки:
Дружать між собою.
Коли сонечко пригріє,
То стануть водою.
Будуть вкупі гомоніти
І пісень співати.
Буде річечка маленька
Більшою ставати.
Дата внесення :
12.04.2011
Переглядів: 607
Популярність: 99.53%
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Казка у віршах
Віршики для малят
Скоромовки
Список коментарів | |
| Відправник : | |
| Час відправлення : | 2020-10-30 22:02:06 |
| Прекрасні вірші для дітей. Дітки із великим задоволенням слухають. |
|
| Відправник : | |
| Час відправлення : | 2011-12-28 17:22:24 |
| Найкраща дитяча книжечка в світі |
|
|
2 коментарів знайдено
Сторінки : [1] | |
