Для дошкільного віку

Жук малий і волохатий

Вірші "Чапля", "Роса", "Сніжинки", "А я козу дою, дою", "Хвалько", "Біла чапля", скоромовка "Дві Варвари" і казка у віршах "Жук малий і волохатий"

Автори: Чубач Ганна
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1991 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 32.


Фрагменти:


ЖУК МАЛИЙ І  ВОЛОХАТИЙ
Казка
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без  хати.
Вдень від холоду тремтів,
А вночі від  страху млів.
Дощик спинку обливав,
В душу смутку наганяв.
І набридло йому жити
Під дощами і  під вітром.
Жук малий і  волохатий
Захотів своєї  хати.
По стежині  біля ставу 
Проповзав  маленький  равлик.
А у равлика  вся спинка
Зручно схована  в хатинку.
Жук у равлика  спитав:
«Хто тобі хатинку  дав?» 
Равлик гордо  похвалився:
«Яз хатинкою вродився!»
Потім  равлик  засміявся — 
І в хатиночці сховався.
Жук образився, прибіг
Аж на наш  низький поріг.
Зручно в сінях  примостився,
Нашу хату роздивився.
А тоді спитав у  брата:
«Де взялася  ваша хата?» 
Я за брата відказав:
«Хата? Тато збудував!»
Жук на мене подивився:
«Я сиріткою вродився!»
Потім з нашого порогу
Жук побіг аж на дорогу.
По дорозі йшла корова,
Круторога і  здорова.
Жук питає про  своє:
«А у тебе хата є?»
А корова їсть траву
Й каже: «В хлівчику живу!»
Жук подумав:  «Хлів — здоровий,
Коли там живе корова».
Жук малий і  волохатий 
Натомився всіх питати.
Він заліз в  трухлявий пень.
І сидів там  цілий день.
Там і нічку  він проспав.
Що робити —  сам не знав.
А мурахи бігли  в поле,
Мед збирали  дикі бджоли,
І якась мала пташина 
До гнізда несла пір’їну.
Жук розправив  чорні крила
І відчув, що має  силу.
І сказав собі завзято:
«Я також збудую хату!» 
Підійняв суху травинку,
І стеблинку-бадилинку  — 
Поскладавши на листок.
Поволік все  під місток.
Під містком  жаби кричали,
І жука не помічали.
Ну, а він їх не злякався.
За свою роботу взявся.
Із глибокої криниці 
Наносив крилом водиці.
Цілий день не спочивав — 
Будував та будував...
А під вечір, ніби диво,
Хатка виросла  красива.
Жук від щастя  заспівав,
Потім сів і  задрімав.
Позліталися джмелі:
«В хаті вікна  — замалі!»
Носа висунув  комар:
«Він забувся  про димар!»
Обізвалася сорока:
«Ця хатинка  — кривобока!
Всіх зацитькала змія:
«Хата гарна, бо — своя!»
Йшли мурахи навпростець
Й похвалили: «Молодець!»
Але жук того не чув.
Він — втомився,
Він — заснув.
Спав...
І бачив уві  сні
Свою хатку  в бур’яні.
Бачив небо,
Бачив поле —
Був щасливий,
Як ніколи! 


БІЛА ЧАПЛЯ
Біла чапля  всіх дурила:
«Я собі кожух  купила!
Ще куплю собі хустину — 
Буду з вами цілу зиму!» 
Вірив чаплі  чорний жук,
І метелик, і  павук.
Навіть равлик, що не вірив,
Але й він  у те повірив. 
Тільки жаба-крекотуха 
Не хотіла чаплю  слухать:
«Не хвалися, чапудрило,
Ти кожуха не купила!
Ти не купиш  і хустину!
Подасишся на чужину!» 
Ще земля не стала біла — 
Чапля в ірій полетіла. 


ХВАЛЬКО
Як ще був  малий гарбуз,
Не боявся висоти:
Виліз з грядки на горішок,
І зостався там  рости.
Ріс та ріс...
Та ще хвалився:
«Як я високо вродився!»
Тільки листя  гарбузове
Поправляло кожне  слово:
«Не   вродився, а  вмостився!
Але що йому слова? 
Прошуміли - і нема.
А з горіха добре  видко 
І город, й грядки сусідки.
На горісі просто рай:
Сухо, зручно, хоч  співай!
А під осінь...
Буде сміху  гарбузам:
Із високого горіха
Він не зможе  злізти сам.
Під горіхом  бігли діти,
І спитали: «Хто це там?»
Як зняли його ізвідти,
Похвалився: «Скочив  сам!: 


ДВІ ВАРВАРИ
Скоромовка
Варвара Варварі
Варварила тихо:
«На мене, Варваро,
Звалилося лихо!
Вареники вранці
Вірунці варила
І відра в  криниці,
На лихо, втопила!» 
Варвара Варварі 
Відро діставала, В
арвара Варварі 
«Спасибі!» казала. 


РОСА
Ой краса! Ну й краса!
Вранці випала роса:
На деревах,
На траві,
Навіть на камінчиках,
Всі росинки, як живі,— 
В голубих промінчиках.
Сяють, усміхаються,
Скрапують, зливаються.
І радіють на листках, І вкривають сріблом
Дах... 


А Я КОЗУ ДОЮ, ДОЮ...
А я козу дою, дою...
А вона мене —  ногою!
— Ти за віщо мене б’єш?
— Бо ти їсти не даєш!—
Я поставила  дійничку
І побігла по травичку.
Кізка тішиться травою
І не б’є мене ногою. 


СНІЖИНКИ
Ці  сніжинки — як пір’їнки:
Стеляться легенько,
Щоб собою не злякати 
Річечку маленьку. 
Ці сніжинки — холодинки:
Помежи собою 
Ніби слухають, як хвильки
Хлюпотять водою.
Ну, а річечка  маленька
Теж себе шанує:
Щось шепоче там, під льодом,
Бо снігів не чує. 
Ці сніжинки — молодчинки:
Дружать між  собою.
Коли сонечко  пригріє,
То стануть  водою. 
Будуть вкупі  гомоніти
І пісень співати.
Буде річечка  маленька
Більшою ставати. 

Дата внесення : 12.04.2011     Переглядів: 600     Популярність: 99.49%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Казка у віршах
Віршики для малят
Скоромовки



Список коментарів

  Відправник :
  Час відправлення : 2020-10-30 22:02:06
Прекрасні вірші для дітей. Дітки із великим задоволенням слухають.

  Відправник :
  Час відправлення : 2011-12-28 17:22:24
Найкраща дитяча книжечка в світі

2 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :