
Для середнього шкільного віку
Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми
Переклад Ольги Сенюк
Фрагменти:
Гуси летіли над Естергетською рівниною. Тут уже буяла весна. На зелених луках цвіли сині, білі та жовті квіти, на полях працювали люди.
— Що то за раки повзуть унизу? — спитав Нільс у гусей.
— Воли з плугами! Воли з плугами! — відповіли гуси.
Воли так повільно плентались по ріллі, що згори здавалося, ніби вони стоять на місці.
— Так ви не дійдете в кінець і до наступної весни! — кричали їм дикі гуси.
Воли задирали голови й мукали:
— Краще повільно, та щось робити, аніж волочитися світами, як ви!
Подекуди орали коні — набагато швидше за волів. Гуси питали їх:
— І не соромно вам робити волячу роботу? А коні іржали у відповідь:
— Що ви на цьому розумієтесь, знайдибіди!
Селянин гнав на ярмарок маленьких поросят. Ті дріботіли дорогою, збившись докупи, ніби шукали одне в одного захистку, і жалібно кувікали:
— Нас так рано забрали від матері! Що з нами буде в чужих людей?
Гусям стало жалко поросят, і вони, замість дражнити, почали їх утішати:
— Вам буде краще, ніж ви думаєте! Вам буде краще, ніж ви думаєте!
Гуси завжди були в доброму гуморі, коли гарної години летіли над полями й лугами.
Нільс сидів на гусакові й теж веселився. Він наспівував собі пісеньку й вимахував ногами, ніби їхав на коні. Вони якраз пролітали над гаєм, коли хлопчик раптом крикнув:
— Мортене! Мортене, зачекай! Я загубив капця!
Гусак глянув униз, побачив, що капець упав на стежку, й гукнув Аці:
— Ако з Кебнекайсе, Нільс загубив капця!
— Ми не можемо на вас чекати. Швиденько знайдіть кап¬ця й доганяйте табун!
І Мортен шугнув униз, аж Нільсові у вухах засвистіло.
Капець вони знайшли відразу, бо він лежав на самісінькій стежці. Та тільки-но Нільс зіскочив з гусака, як з лісу вийшло двоє дітей. Нільс миттю сховався під великий листок, однак діти вгледіли гусака й кинулись його ловити. Все сталося так несподівано, що Мортен не встиг знятися в повітря, і хлопчик — він був старший за дівчинку — прудко підскочив до нього й спіймав.
Коли Нільс побачив, що гусак у полоні, він одразу вискочив із своєї схованки й побіг за дітьми. А Мортен з усієї сили кричав:
— Нільсе, допоможи! Нільсе, допоможи!
І знову Нільсові довелося пожалкувати, що він такий маленький. Відняти в дітей гусака йому було не до снаги.
Діти з Мортеном ішли прудко, але хлопчик біг за ними назирці, поки опинився у видолинку, де стояла вода. Йому довелося обминати калюжу, і коли він вибрався на стежку, дітей уже було не видно. Нільс рушив далі навмання. Невдовзі він дійшов до перехрестя й завагався: куди тепер податися? І враз помітив біля одної стежки на кущику трави білу пушинку. Хлопчик зрозумів, що то Мортен її кинув, аби він знав, куди йти.
Стежка завела Нільса знову до лісу, і щоразу, коли він збивався з дороги, то знаходив на траві білу пушинку. Так, за Мортеновими дороговказами, Нільс дійшов аж до лісникової господи.
Список коментарів | |
Відправник : | Ольга |
Час відправлення : | 2012-10-25 18:16:25 |
Чудовий переклад, просто чудовий. |
|
Відправник : | Віктор |
Час відправлення : | 2010-12-01 17:07:44 |
Одна з улюблених книг дитинства. Читав із таким захопленням, що й зараз, через понад 40 років, приємно згадати. А на цьому сайті - начебто зустрівся з другом із далеких дитячих років. |
|
2 коментарів знайдено
Сторінки : [1] |
