Для дошкільного віку

Кликали маму

Вірші Павла Грабовського "Осінь", "Швачка", "Щоглик", "Сироти".

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1976 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 16.


Фрагменти:

ЛЮБІ   МАЛЯТА!
Вірші в цій книжпі написав поет Павло Арсенович Грабовськии. Він жив давно, коли ще був цар, поміщики й капіталісти. Він боровся проти ненависного старого ладу, і за це жандарми кинули його у в'язницю, заслали до Сибіру.
Поет не діждався світлих днів, про які мріяв. Але він палко вірив, що робітники й селяни переможуть, — настануть часи, коли діти житимуть радісно, весело, як живете ви сьогодні. Не знатимуть голоду, злиднів, виснажливої праці, як маленька швачка, що з ранку до пізньої ночі вишиває сорочки паненятам...
Любі діти, ви дуже щасливі, що не зазнали тяжкого лихоліття. Хай же буде сонячним ваше майбутнє!


ЩОГЛИК
— Щоглик! Щоглик! — дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця.
А він тріпавсь на принаді,
Марно рвався із сильця.

Визволяють,— скільки сміху!
— Глянь, дідусю, глянь, чи ба?
— Бачу, дітки, вашу втіху;
Зате щоглику журба!

Зна, що буде нудить світом;
Не про нього ваш куток...
Щебетав би собі літом
Та згодовував діток.

Не привикне він до клітки,
Бо неволя всім гірка...
Не то пташки, милі дітки,—
Шкода навіть черв'яка...

Тож послухайте старого:
Не держіть узаперті
Цього щоглика малого,
Бо загине в самоті!

Позирнули дітки вгору,—
Пурхнув щоглик з рукава:
Знов літає по простору,
В небі ясному співа!

—  Щоглик! Щоглик!—дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця...
З того часу на принаді
Вже не ставили сильця.

ШВАЧКА
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Кров висисає оте остогиджене
Прокляте нишком шиття,
Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття...

Де воно знатиме, що то за доленька
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

СИРОТИ
Дітки маленькі кликали маму:
— Вставай, голубко, нене кохана,
Прокинься швидше та кидай яму,
Бо ми не їли з самого рана! —
Даремно ждати; побігли в клуню:
— Чом не йде мама? Скажи, татуню!..

Голову сумно тато понурив,
Обійняв діти, та що казати?
Трьома струмцями піт з нього дзюрив;
Лишив роботу, побрів до хати,
Злагодив їсти і знов у клуню;
А діти вголос: — Куди, татуню?..

Зростають дітки — і голі й босі,
Вже не питають, бо зрозуміли,
Чом не приходить матуся й досі.
Нелюдські злидні кругом обсіли,
Опорожнили комору й клуню,
По заробітках женуть татуню.

Надворі люто тріщать морози,
А він працює і дні, і ночі;
Краялось серце, змерзали сльози,
Поки не сплющив навіки очі.
Побіжать дітки із хати в клуню:
— На кого кинув ти нас, татуню?

ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки.
Хмуро, безпритуло
Глянули садочки.

Жовкне і травиця,
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля...

Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий.
Пташка від негоди
Подалася в ірій.
 


Дата внесення : 15.11.2010     Переглядів: 232     Популярність: 89.72%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Класичні вірші



Список коментарів

  Відправник : fish
  Час відправлення : 2020-12-12 13:02:35
>> Я правильно сказала?)) абсолютно))

  Відправник : Нина Коняхина
  Час відправлення : 2020-11-22 19:31:28
Добрый день! Вот и нашла я то стихотворение, которое в детстве мне читала мама. Я прочитала его своим давно повзрослевшим детям. Когда грустно, пепечитываю и вспоминаю молодую маму; она силит на прыпечке, вышивает, поёт, а я рядом слушаю её песни. Порой слов не слышно, сквозь слёзы, она глотает слова. Я живу в Росии, преподаю русский язык, но свой родной, свою мову...Я никогда её не забуду. Пишу потому, что несколько минут назад подошёл ко мне мой зять и попросил, чтобы я говорила с внучкой , ( а ей 2,5 месяца) только на украинском языке. Влюбился мой зять из Приморья в мою МОВУ. У меня выросли крылья. Дочь попросила, чтобы я завернула внучку в пелёнку, что я и сделала. Внучка успокоилась и стала дремать. Уходя я добавила, ЩО СПОВИТЕ ДИТЯТКО КРАЩЕ ЗРОСТАЄ. Я правильно сказала?))

  Відправник : Ледя
  Час відправлення : 2018-01-17 18:42:12
Дуже цикава книжка!ДЯКУЮ!

3 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :