Для дошкільного віку
Чудний молоток
Вірші "Оксанчин дитсадок", "Чудний молоток", "Сліпий дощик",
"Андрійків рак", "Хто правий?", "Чи буває зима?", "Лічилка",
"Телятко"
Автори: Ребро Петро
Художники: Деряжна Катерина
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1977 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 20.
Фрагменти:
ОКСАНЧИН ДИТСАДОК
Чий такий красивий дім?
Грають промені на нім.
Сяє напис: «Колобок».
Це Оксанчин дитсадок.
Чий такий співучий дім?
Цілий день пісні у нім.
Кличе музика в танок.
Це Оксанчин дитсадок.
Чий такий веселий дім?
Не змовкає сміх у нім.
А малечі — мов квіток!
Це Оксанчин дитсадок.
ЧУДНИЙ МОЛОТОК
Ілько, щоб скриньку збити,
Взяв цвяхи й молоток,
Та скоро він сердито
Жбурнув його в куток.
— Цей молоток,— зітхає,—
Чудний діставсь мені:
По пальцях попадає,
А по гвіздочках — ні!
СЛІПИЙ ДОЩИК
Світило сонце, й дощ поливсь
На сад, на хати, площі.
Говорить мама: — Подивись,
Сліпий сьогодні дощик.
А я кажу: — Він не сліпий!
Він, певне, бачить, мамо,
Бо нас знайшов і покропив
В садочку під кущами!
АНДРІЙКІВ РАК
Піймав Андрійко рака,
Мерщій його зварив,
А потім аж заплакав:
— Хто рака замінив?
Здивований страшенно,
Пита він: — Як же так!
Був чорний рак у мене,
А це — червоний рак!
ХТО ПРАВИЙ?
В'ється, в'ється до ставка
Річка синьоока.
Тато каже, що мілка,
Я кажу — глибока!
Хто правий з нас — я чи він,—
Сам не розумію:
Татку в річці до колін,
А мені — по шию!
ЧИ БУВАЄ ЗИМА?
Ведмідь свариться із совою:
— Ти щось наплутала, сова!
Затям своєю головою:
Зими в природі не бува!
Сова сміється: — Волохатий,
Не диво чути це мені:
Ти ж восени як ляжеш спати,
То встанеш тільки навесні!
ЛІЧИЛКА
Я малюю зайчика для вас.
Раз.
Це у нього, бачте, голова.
Два.
Це у нього вуха догори.
Три.
Це стирчить у нього хвостик сірий.
Чотири.
Це очиці весело горять.
П'ять.
Ротик, зубки — хай морквину їсть.
Шість.
Шубка тепла, хутряна на нім.
Сім.
Ніжки довгі, щоб гасав він лісом.
Вісім.
Ще навколо насаджу дерев'я.
Дев'ять.
І хай сонце сяє з піднебесся.
Десять.
ТЕЛЯТКО
Маленьке телятко по стежці стрибало,
Забігло на грядку і все там стоптало.
Я крикнув, я охнув: що діяти нині?
Зозла ледь не цьвохнув телятко по спині.
Нащо мені грядку воно затоптало?
Але... тут телятка шкода мені стало!
Я кинув лозину свою чималеньку...
Хіба воно винне? Телятко ж маленьке!
Дата внесення :
21.06.2010
Переглядів: 246
Популярність: 91.14%
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Жартівливі вірші
Віршики для малят
Лічилки
