Для молодшого шкільного віку

І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько, книга четверта

Знайомі нам з попередніх книг кумедні чоловічки рушають до моря, та дорогою вирішують проїхатися лісом. Муфтикові доведеться на власній шкурі дізнатися, як воно: між вовками жити - по-вовчому вити. А Півчеревичкова дружба піддасться серйозним випробовуванням

Автори: Рауд Ено
Художники: Вальтер Едгар
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1992 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 128.


Фрагменти:

Краєзнавці були в захваті. Правда, вони зібрали чимало всіляких діжечок і прядок. Але зараз... Нарешті перед їхніми очима щось таке дивовижне, натрапили-таки! Вихованець вовків... Це було справді щось істинне, щось живе! Про вовчого вихованця можна б навіть написати статтю до газети. Так що вони, краєзнавці, ще можуть стати справжніми вченими!

— Ти поглянь лише, яка чудова в нього шерсть на спині! — радів голомозий.— Знов одна чудова загадка двадцятого століття.

Бородань усміхнувся.

— Та нічого тут загадкового,— припустив він.— Про нього потурбувалася природа. Але, безумовно, гідне подиву, як одна жива істота може уживатися з природою. Адже при нашому вельми суворому кліматі такий кожух украй потрібен лісовому мешканцю.

Він простяг до Муфтика руку, щоб ознайомитись ближче з його муфтою, одначе лисий застережливо скрикнув:

— Обережно! У вовчого вихованця скоріше всього і вовча вдача!

— Напевне, маєш рацію,— погодився бородатий і відсмикнув руку.— Та перш, ніж твердити про щось, маємо грунтовно дослідити.

Муфтика настільки вразило все почуте, що він деякий час взагалі не міг вимовити й слівця. А щойно почувши, що його хочуть грунтовно вивчати, відразу ж здобувся на слово.

— Пробачте, у кожного кордону є своя річ,— вихопилось у нього. Від хвилювання Муфтик переплутав слова.

— О-о! — вигукнув голомозий.— Він ще не зовсім забув людську мову!

— Зміст його речення вельми туманний,— припустив бородатий, — Але слова вимовляє на диво чітко.

Муфтик хотів говорити далі, проте не було ніякої змоги.

— Підґрунтя у нього принаймні є,— сказав голомозий.— Коли ми схочемо навчити його розмовляти, слава Богу, розпочинати з азів не доведеться. погодився бородань.— А навчити його розмовляти конче необхідно. Людська мова — прекрасний міст, який пов'яже нас із цією дивною істотою. Екземпля-ра-мовця вивчати набагато легше, ніж того, хто мовчить або в крайньому випадку підвиває.

— І ніякий я не вихованець, і не екземпляр,— пощастило знову втрутитися Муфтикові.— У мене є навіть особисте авто!

Голомозий аж засвітився.

— Цілком правильні речення! — вигукнув він.— Дуже здібна дитина! Коли так вестиметься і далі, через місяців зо два зможемо вільно з ним спілкуватися!

Але бородатий не покладав особливих надій.

— Думки думками,— насупив брови.— У думках неодмінно повинен бути зміст. На жаль, я взагалі не розумію, про яке авто він каже.

— Можливо, про свою давню іграшкову машину,— припустив лисий.— Можливо, його зв'язки з людським світом ще не урвалися остаточно.

— У мене є і друзі,— Муфтик ще раз спробував внести ясність,— Півчеревичок і Мохобородько...

Лисань урвав його захопленим вигуком:

— Отакої! Півчеревичок і Мохобородько. Ну, що я казав, він же розповідає про свої іграшки! Напевне, побачивши людей, йому пригадалися ляльки. І в моїх онуків є Півчеревичок і Мохобородько, і скажу, що кращих іграшок годі й уявити. Це — крихітні гумові чоловічки, яких можна надимати. Є ще третя, але вилетіло з моєї голови його ім'я.

— Муфтик,— обізвався Муфтик.

— Правильно,— ствердив голомозий.— Авжеж, Муфтик.

Муфтик збагнув, що пояснити щось краєзнавцям просто неможливо. Вони ж бо втовкмачили собі в голову, що мають справу з дитям, яке зросло на вовчому молоці. Тож ні про що інше двійко незнайомців не хотіли й слухати і ніякі розмови, схоже, не допоможуть. Краєзнавцям кортіло відкрити щось нечуване-небачене, і вони вважали, що тепер зробили відкриття. їм потрібен був вихованець сіроманців... Бородатий і лисань анізащо не погоджувались вважати Муфтика чимось іншим, аніж вовчим вихованцем, якого мудра природа наділила шерстяним кожухом.

— Що ж будемо робити? — запитав лисий.— Чи не спробувати відвезти цього чоловічка до міста й відшукати його рідних батьків? Але бородань мав іншу точку зору.

— Е ні. Різка зміна оточення може глибоко вразити його,— припустив він.— Повернення до людей повинно відбуватися поступово, без натиску, мудро.

Краєзнавці трохи порадились і вирішили перш за все віднести Муфтика до намету, щоб він кілька днів звикав до спілкування з людьми.

— А навіщо такий поспіх,— здивувався бородатий.— Такий екземпляр можна досліджувати не один рік!

— Невже не один рік! — скрикнув Муфтик. Із цього розпачливого вигуку бородань виснував отаке:

— Мовою він, що не кажи, володіє вельми примітивно і просто повторює слова, буцімто папуга.

— Не біда, навчиться,— кинув голомозий.— Запхнемо його зараз у рюкзак.

Краєзнавці обережно підступили до Муфтика, готові будь-якої секунди відбити його напад. А той був настільки ошелешений, що майже не чинив опору. «Невже не один рік!» — повторив про себе кумедний чоловічок. А він-бо щойно мріяв про жадане звільнення!


Дата внесення : 28.02.2009     Переглядів: 642     Популярність: 99.75%    
Належить до розділів:
Зарубіжні
прибалтійські
Казки
Авторські



Список коментарів

  Відправник : фіш
  Час відправлення : 2010-03-04 09:25:35
З посиланням усе гаразд. Файл відіслано на зазначену Вами адресу.

  Відправник : леся
  Час відправлення : 2010-03-03 23:54:59
Не завантажується при натисканні на посилання.А якщо зкачувати за допомогою правої клавіші миші,то спрацьовує.

  Відправник : леся
  Час відправлення : 2010-03-03 23:51:35
Ой!Посилання не працює.Поновіть будь-ласка!!!

  Відправник : fish
  Час відправлення : 2009-03-27 09:05:17
Звісно, є) але доведеться трохи почекати, у шафі книжок багато, не одразу до всього руки доходять. Але якщо вже знайшовся хтось, хто хоче цю книгу швидше - значить зробимо швидше) Чекайте десь за тиждень.

  Відправник : Муфтофан
  Час відправлення : 2009-03-26 22:31:57
Ще дякую!! А перших частин - немає часом??

5 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :

Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky