Для дошкільного віку
Куди б жабка мандрувала
Віршики для малят: "Бусол", "Проліски", "Як май гуляв...",
"У зеленім лісі", "Цвітуть маки", "Такі вуса!", "Чом лілея
біла", "Ой казали мурашеньки", "Добре тому жайвору
живеться", "Куди б жабка мандрувала", "Ходить осінь", "Ой
дощику накрапайчику", "Зимова пісенька", "У кота Гната".
Автори: Горева Євгенія
Художники: Животков Олег
Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1967 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 20.
Фрагменти:
Євгенія Горева Куди б жабка мандрувала К: Веселка, 1967. 20с.
Бусол
Ой п’є бусол
З озеречка воду,
Дивується
Сам на свою вроду:
— Яка в мене
Кошуленька біла!
Як у мене
Підведено крила!
Як іду я
Рано з оболоні,
Як мак цвітуть
Чоботи червоні.
Як стану я
Рано край болота —
Не береться
Нікого робота.
Усе тихне
З великого дива,—
Така з мене
Пташина вродлива!
Проліски
По білій росі, по білій
Сині проліски ходили.
Сині проліски зірчасті
Заблудили в буйнім рясті.
До світоньку проблукали,
На весноньку нарікали,
На весноньку на квітчасту:
— Насіяла стільки рясту
Лапатого та рясного,
Що не можна вийти з нього!
Коли б сонце уставало,
Білу росу проганяло,
Доріженьку присвітило,
Усіх діток побудило.
Може б, вони приходили,
Нас із рясту виводили,—
Їм би ручки не плямились —
Ми ж у білих росах мились!
Як май гуляв...
Теплої ніченьки
Май гуляв,
Квітонькам віченьки
Розтуляв.
Він по усеньких квітках
У зелененьких садках
Пташині
Пісеньки
Позоставляв.
Білая чаєчка
На ставу
На соловеєчка
У гніву,
Що він ранесенько встав,
В усі квітки зазирав,
Найкращі
Пісеньки
Повибирав.
У зеленім лісі
Сидить коник зелененький
В зеленому лісі,
На зеленій скрипці грає
Зеленої пісні:
Про лісочок зелененький,
Зелені ялиці
І коника зеленого
В зеленій травиці.
Чом лелія біла
— Лелієчко біла-біла,
Де ти своє личко мила?
— У ставочку голубому,
При дощику майовому,
При громочку молодому.
Цвітуть маки
У день ясний та синій
Цвітуть маки в долині,
Цвітуть маки червоні
В долині на осонні.
Там ходить вітер свіжий,
Квітки на низки ниже,
На крила забирає,
Все полечко квітчає.
Такі вуса!
— Ой ячменю русий, русий,
Нащо тобі такі вуса —
Довгі, довгі та колючі?
Іди з ними в ліс дрімучий!
— Твоя мова, гречко біла,
Не до ладу, не до діла!
Чого б ховавсь лісами я,
Коли вуса — краса моя!
Як я собі подивлюся,
То й сонечко має вуса,
Такі гарні, такі гожі —
Геть на мої вуса схожі!
Ой казали мурашеньки
Ой казали мурашеньки:
— Як нам буде треба,
То виведем свою хату
До самого неба!
Та зробимо на вершечку
Чимале віконце,
Та запросим до господи
Веселеє сонце.
А потому як з нас кожен
Просити візьметься,
То сонечко в нашій хаті
Й жити зостанеться.
Коли ж буде виходити,
Грітиме найкращих,—
Як ми, прудких та веселих,
Як ми, роботящих!
Добре тому жайвору живеться!
Ой у полі стежечка
Снується.
Добре тому жайвору
Живеться:.
Має собі бистрії
Крильця
Ще й до того дзвінкі
Колокільця.
Має собі поле
Широке
Ще й до того небо
Високе,—
Є де йому пісні
Співати,
Є де в колокільця
Заграти!
Куди б жабка мандрувала
Сидить жабка край дороги
Та й промовля:
— Коли б мені такі ноги,
Як в журавля!
То я б собі усе ішла,
Усе ішла —
Десь би собі місциноньку
Таку знайшла,
Щоб травиця рік усенький
Зеленіла
І водиця потихеньку
Все бриніла.
Та щоб голос такий мала,
Як у мене...
І щоб сонце з неба сяло
Геть зелене!
Щоб там квітки процвітали
Й під водою.
Щоб там бузьки не ступали
Ні ногою!
Ходить осінь
Ходить осінь в дібровоньці
У золотій обновоньці,
Не питає доріженьки —
Стелить килим під ніженьки.
Стелить пильно, вистеляє,
Сама себе вихваляє:
— Чи я діла не робила —
Такий килим постелила!
Кому треба — вкривається,
Кому треба — сховається,
Кому треба — скупається,
Кому треба — квітчається!
Ой дощику-накрапайчику
Ой дощику-накрапайчику,
Не змочи кожушка зайчику,
Не змочи кожушка зайчаті,
Бо немає в зайчика хати.
Ще й не хоче сонце світити,—
Де ж йому кожушка сушити?
Як намочиш кожух сірому,
Піде слава межи звірами:
— Чи то ж таки зайцю подоба,
Що він такий сплюх та нероба,
Що він собі з літа не дбає,
А на осінь хатки не має,—
Як не хоче сонце світити,
Нема де кожуха сушити!
Зимова пісенька
Повій, вітре-вітрило,
Щоб нам снігу втрусило
На дерева й на траву,
Ще й на бабу снігову!
У кота Гната
Віхола в’ється
Біла, лапата,—
Не добереться
До кота Гната:
У кота Гната
Теплая хата,
У кота свита
Гарно пошита.
Ой шита, шита
Ще й гаптована,
Сріблом і злотом
Поцяткована.
Ще ж на котові
Сап’янці нові —
Легко ступає,
На кобзу грає.
Як раз заграє —
Хуга вщухає,
Вдруге заграє —
Сонечко сяє,
Втретє заграє —
Весна замає.
Дата внесення :
05.06.2010
Переглядів: 228
Популярність: 89.66%
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Віршики для малят
