Для дошкільного віку
Вийшли вранці ми
Фрагменти:
ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ
Вірші
Павло Тичина
* * *
Вітерець торкнув дуби —
Й ті зашелестіли.
Познюкались голуби,
Нам завуркотіли.
Вгору сонечко підбилось,
На усіх нас задивилось.
Володимир Сосюра
* * *
Веселий сад, пахучі віти,
Гук пароплавів чуть з Дніпра.
Нам принесла барвисті квіти
Весни зеленої пора.
Валентин Бичко
* * *
На луках від цвітінь-краси
Червоно, синьо, жовто, біло.
Палають крапельки роси,
Немов їх сонце запалило.
Гуде пташиним співом ліс,
Та найгучніше в цьому гулі
Виводить іволга свій свист,
Кують бездомниці-зозулі.
Павло Тичина
А Я У ГАЙ ХОДИЛА
А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева — люлі
І все отак зозулі:
— Ку-ку!
Я зайчика зустріла.
Дрімав він на горбку.
Була б його спіймала,
Зозуля ізлякала:
— Ку ку!
Микола Вінграновський
* * *
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка,
вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра
тихенька синя доня,
Маленька донечка
без імені іще.
Вона тече в городі в нас
під кленом,
І наша хата
пахне їй борщем,
Цвіте над нею небо
здоровенно
Солодкими хмаринами
з дощем.
Ця річечка тече
для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю...
Я річечку оцю в городі в нас
під кленом,
Як тата й маму і як мед,
люблю.
Платон Воронько
ОСІНЬ
Осінь брала відра золоті,
Пшениці озимі поливала,
Потім сіла на людській путі
І зернята дітям роздавала,
Не прості зернята —
Золоті.
Павло Тичина
ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ
Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
не стрічали ми.
Проти сонця дим,
проти зимнього патлатий,
що з труби зверта від хати
й понад садом молодим
тане, тане дим...
Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
проти сонця він — як синій.
Гілля до землі звиса,—
ох, яка ж краса!
Список коментарів | |
Відправник : | Лариса |
Час відправлення : | 2013-03-14 15:03:43 |
дякую |
|
1 коментарів знайдено
Сторінки : [1] |