Для дошкільного віку

Золотий човник

Вірші для дітей

Файл повністю скачався, але не відкривається? Може Ви не встановили програму WinDjView? Скачайте її тут. Про інші програми для читання читайте у відповідному розділі сайту.
1986 рік, видавництво «Веселка». Кількість сторінок: 24.


Фрагменти:

НЕНЬКА
Як перша зірка  зазирне до хати,
Як місяць тулить личко до вікон,
Тоді тебе вкладає  ненька спати,
Сама ж не спить,
А твій пильнує  сон. 

Пізніше ненька теж лягає спати,
Бо вранці кличе праця у поля.
Тоді твій сон  пильнує друга мати,
Вітчизна рідна  — 
Ось її ім'я. 

МЕТЕЛИК
— Вже травичка стелиться,
Сніг умер.
Де ти був, метелику, Дотепер? 

— Хлопчику, мій голубе,
Щоб ти знав:
Було мені холодно,
І я спав. 

— Не гуде метелиця —
Відмела.
Ти лети, метелику,
До тепла.
Вже ліщина в  китицях 
У гаях.
Будем веселитися
Ти і я. 

ДОРОГА
Де гора біліє, мов подушка,
Де в пилюці посивів полин,
Там дорога невидимим  вушком
Прислухається до гуркоту машин. 

Он — машина!
А за нею слідом
Баранами курява повзе,
То з роботи мій татусик їде 
І мене в кабіні підвезе. 

ТЕЛЕСИК
За лугами, мов  у ліжечку,
Спить широка, тиха річечка.
Під вербою кучерявою 
У човні Телесик  плаває. 

Я гукну йому: «Івасику!
Я про тебе знаю казочку.
Ти візьми мене, Телесику,
Повези до мами плесами». 

КАЗОЧКА
Ой через річеньку
Вузенька кладочка.
Ішла увечері 
До діток казочка. 

В селі чужому
Доріг не знала.
Вона спіткнулася 
І з кладки впала. 

Була б втопилася,
Та збіглись люди,
Разом порадились:
Місток хай  буде! 

Верталась казочка 
До свого дому
Вже по місточку
По золотому.
 
СОНЕЧКО
Стоїть світлиця,
Як веселиця.
Стоїть криничка — 
Вмивати личко.
Стоїть дівчатко,
Мов калинятко:
Рум'яне личко!
Чорні косички,
Очі — зірнички.
— Як тебе звати? —
Хлопчик питає.
— А я не знаю,—
Відповідає. 

Покликав друзів,
Стали гадати,
Як би назвати. 

— Кого ти любиш?
— Маму і сонце.
— Сонечком будеш! — Сказали хлопці. 

ЗЕЛЕНА БОРОДА
Спадає в річечці  вода,
Веселий вітер  тепло віє,
І дід Зелена Борода
По всіх зарінках квіти сіє. 

З а р і  н к а — лужок 

СТРУМОЧОК
Біг струмочок  невеличкий.
Запитав струмочка  я:
— Звідки, друже?
— Від кринички, То матусенька моя. 

— А куди біжиш?
— До річки! 

Я кажу йому:
— Не треба!
Там обійдуться без тебе. 

А струмочок  засміявся:
— Я цього не сподівався,
Що не знаєш  ти простого:
Обійдуться без  одного,
Але всі струмки  й потічки — 
Це вже сила!
Ми вже —  річка! 

ГОРЛИЧКА
Горличка мокне  на вишні — 
З неба від рання  тече.
Я б з парасолькою  вийшла,
Тільки вона утече. 

— Чом ти боїшся, пташино?
Лиха тобі не зроблю.
Ти завітай  до хатини,
Я ж тебе, мила, люблю. 

Нині дощі і  тумани.
Вся ти обмокла, тремтиш.
Ось коли дощ  перестане,
Знову надвір полетиш. 

КРИНИЦЯ
Під горою криниця,
До криниці  сліди.
Оленя й олениця 
Йшли напитись води. 

Та води не напились —
Причаїлись в  кущах.
Бо стояв там  мисливець,
Мав рушницю  в руках. 

Ми підем до криниці,
Де діброва  гуде,
Налякаєм мисливця,
Хай додому іде. 

Аби пити водицю
Прибігали щодня 
Оленець, олениця 
І мале оленя. 

МАЛЕНЬКЕ ШПАЧЕНЯ
Там, у садочку бабинім,
На березі ріки,
Четвертий рік  на яблуні
Виводяться шпаки. 

Клюють улітку ягоди,
Бабуся їх зганя,
Та й кличе  мене лагідно 
Маленьким шпаченям. 

— Бабусю, люба, рідная,
Так не кажіть мені:
До нього не подібна я –
Шпак чорний, а я — ні! 

ДОЩИК
Дощик, дощик  зранку
В неділю,
А я личко  дощиком
Вмию. 

Кажуть: я дівчатко
Маленьке.
Кажуть: в мене личко
Біленьке. 

Вмила свої щічечки
Зрання,
Та й вони зробились
Рум'яні. 

ЛЕБІДЬ
Покликав Гриць  лебедика:
— До берега пливи! —
А вітер буйний шапочку
Зірвав із голови. 

Була та біла шапочка,
Як біле молоко.
Ображений, заплаканий
Додому йшов Грицько. 

Заснув сумний увечері,
І снились дивні  сни,— 
Що шапочку  два лебеді
До хати принесли. 

Аж вранці він  прокинувся — 
Надворі білий  день!
— Є шапочка!
Є лебеді!
На озері ген-ген... 

МОРОЗИЩЕ
Ніби з моркви носище,
З бурульок бородище,
З криги гострі зубища
Та холодні  губища. 

Як дихне та засвище,
Лізе в сіни з горища.
Ходить дід  і лютує,
Лють на шибці  малює. 

Та весна до нас їде,
Скаже: — Йдіть  собі, діду!
Бо вже просять  всі діти,
Щоб їм землю  зігріти! 
 

ГОСПОДАР ЧОРНОЇ ГОРИ
Усі верхи снігами  закурило,
Немов олені  — голі явори,
Під ними у барлозі  спить Бурмило — 
Господар грізний  Чорної гори. 

Він бачить сни  чудесні у барлозі,
Що вже цвітуть  над річкою луги,
І прокидається,
Та мерзне на морозі,
Бо ще — зима,
Бо навкруги — сніги. 

Зажуриться Бурмило  пелехатий,
Коли мороз  добряче допече,
І сам почне  барліг свій руйнувати,— 
Зима злякається ведмедя і втече. 

ОПЕНЬКИ
В жовтім лісі під  пеньком 
Сто опеньочків вінком. 

А хлопчина в  ліс пішов 
І вінок отой знайшов. 

Бачив дуб старий і граб,
Що гриби він  хап та хап. 

Обійшов аж сто  пеньків 
І знайшов аж сто вінків. 

Міг би ще зі сто  знайти.
Але як їх донести?! 

ЗАЙЧИК
На сосні кудлатій
Білий сніг.
Попри нашу хату Зайчик біг. 

— Зайчику, куди ж це ти?
Якби знав,
Я би тобі стежечку
Протоптав. 

Пригостив калачиком...
В білий гай 
Не біжи, мій  зайчику,
Не втікай. 

ВИШЕНЬКА
Посадив п'ять  вишень тато,
А одненьку —  я.
Поливаю. Зеленіє 
Вишенька моя.
Будуть птиці прилітати
У вишневий сад.
Заспівають, защебечуть — 
Буде двір наш  рад. 

Будуть в цвіті  білі ночі,
Будуть бджоли вдень,
Буду з хлопцями співати 
Молодих пісень. 

Ми змайструєм гарну лавку 
В нашому садку.
Буде наш дідусь сидіти
Тут у холодку. 

Скоро дерево зародить
Ягоди смачні.
Буде рідним і сусідам,
Буде і мені. 

Гість прийде до нас і скаже:
Гарно ти зробив,
Що ці вишні  кучеряві
З татком посадив. 


Дата внесення : 15.08.2011     Переглядів: 238     Популярність: 90.54%    
Належить до розділів:
Українські
Віршовані твори
Класичні вірші
Віршики для малят



Список коментарів

  Відправник : олена
  Час відправлення : 2017-05-31 18:38:35
Одна з моїх найулюбленіших книг дитинства. Дякую!

1 коментарів знайдено
Сторінки : [1]

Новий коментар

Ім`я відправника
E-mail відправника
Надрукуйте код :