| Художник: | Гармиза Лариса (Леся) |
Книги 1 - 10 (всього знайдено 38)
Ватра
Вірші "Ватра", "Браття", "Початок медоносу", "Що сказала ліщина", "Комбайнер і пташенята", "Подяка горі", "Віхола"
Якщо маєте аркуш із віршами "Сестрички-смерічки" і "Три вітри", будемо вдячні, якщо поділитеся сканом!
Барвінок 1967 №6
У номері оповідання про загадкове грузинське слово "мшвидоба", поема про те, як завдяки спілним діям гуртом врятували дівчинку, кумедний віршик про артилерійський обід короля та інше.
Барвінок 1976 №8
У номері оповідання Летючий Федь, віршовані казки "Юрдан і диван" і "Два грибочки", комікс про Барвінка та Ромашку та інше.
Барвінок 1971 №7
У номері оповідання "Мій друг білий чаїч", "Цвіт морелі", твори вірменських дитячих письменників, фрагмент віршованої казки "Барвінок і весна", казка "Чорниш", реклама шортів та інше.
Тисяча вікон і один журавель
Славко скоро житиме в новому житловому масиві - Веселому, у новій квартирі. Але спочатку їм із татком треба добре попрацювати, адже вони - екскаваторники! Без них тут жодного будинку не буде. Допомагатимуть їм учень Маруся, старий, але впертий екскаватор на прізвисько Останній Могікан і - хоч ніхто крім Славка про це не здогадується - чарівний камінь і чарівне слово "майран".
Гарно в нашому садочку
Віршики для малят: "Садочок", "Бджілка", "Вишенька", "Горобчики", "Котик" та інші.
Мишеня і горобенятко
Були собі Мишеня та Горобенятко. Обидва сіренькі, обидва прудкі, обидва моторні. Завжди одне одному допомагали, раду радили.
Якось надумали друзі посіяти пшеницю. Знайшли насіння.
Мишеня писком землю зорало, Горобенятко ніжками її заборонувало. Та й засіяли вони поле пшеницею.
Гарна вродилася пшениця! Горобенятко цвірінькає, а Мишеня з радощів весь час лапки потирає.
Почали вони збирати врожай. Мишеня гострими зубками вижало пшеницю, а Горобенятко обмолотило її крильцями. Але ж і дружно попрацювали!
Зібрали вони врожай, заходилися його ділити на дві рівні купки. Ділили-ділили, але одне зернятко весь час було зайве.
Мишеня й каже:
— Моє зернятко! Коли я землю орало, носа собі обідрало.
— Авжеж!—настовбурчило пір'я Горобенятко.— Гадаєш, мені легко крилами пашню молотити? Досі отямитися не можу, всі крила собі пошарпало.
Сперечалися вони годину, сперечалися другу! Раптом Горобеня схопило зернятко та й полетіло собі. От яке!
І припало все зерно Мишеняті. Зажило воно тоді на славу. А Горобеня проковтнуло своє зернятко і лишилося ні в сих ні в тих. Цілісіньку зиму голодне прострибало.
А не крадь!
Переклад Вікторії Ніколенко.
Серед рідної природи
Передчасно померлий автор цієї книжечки, у минулому сам юний натураліст Київського зоопарку, присвятив свої нариси рідній природі. Тепло й щиро розповідає він про те, як їжаки готують постіль, як бореться за своє існування в чужому гнізді зозуленя, про хутрових птахів, страшне змагання диких кабанів, вовче весілля тощо.
Читати "Серед рідної природи"
sered_ridnoyi_pryrody_100713.djvu (1,2 MB)
Кожна бджілка як лічилка
Віршики "Лічилка", "Зозуля", "Казочка про сонце", "Дзвоники", "Липень", "Суниці" та інші.