Страшні гості

Жив собі хлопчик Гульк. Так називали його батьки, бо він до того швидко й тихенько вмів зникати з очей, що годі було його й шукати. Це був, мабуть, найспритніший малюк у світі. Часом шукають його, шукають, а він гулькне кудись — і нема. Мати, було, аж хрипне, його кличучи, а він, наче нічого не сталося, — гульк! — з-під стола вилазить. Ось через те всі й звали його Гульком.

strashni_gosti_140614.djvu (6 МВ)