Автор: Ємельянова Галина

Книги 1 - 1 (всього знайдено 1)

Рукавичка-мандрівничка

Насипало надворі снігу, снігу!
— О, виліплю снігову бабу! — утішився Петрик.
— О, виліпимо з снігу бабу! — пораділи й сині, з червоними ягодами, рукавички у Петрика на руках.
А Петрик скинув їх та й поклав на купку снігу.
Нагнівались рукавички і надумали втекти від хлопчика. Та тільки скочили на стежку — назустріч їм півень:
— О, які сині човники звідкілясь припливли, та ще й з такими червоними ягодами. Це добре, я давно вже ягід не клював.
Тільки до ягід, а тут де не взялось рябеньке порося — хрюі хрю! на півня, той злякався та навтьоки, а воно тоді до рукавичок:
— Ой, які гарні латочки, у мене таких синеньких немає, самі тільки чорні.
— Ні, ми не латочки, ми рукавички, нас на руки вдягають, а в тебе ж рук немає, навіщо ми тобі? — злякались рукавички.
— Одну — на ніс, одну — на хвіст! — хрюкнуло порося.
Коли як вискочить із-за хати Рябко, сусідський пес. Гав-гав! на порося, воно навтікача, а він до рукавичок:
— То вас на руки надягають? Ну, а я хоч на дві лапи натягну, бо таки геть замерз, снігами бігаючи.
Коли це од сусідового дворища почулося:
— Рябко, Рябко, на кісточку!
Метнувсь Рябко на голос і за рукавички вмить забув.
Побігли вони далі, коли це йде кішка:
— От гарні, тепленькі хатинки будуть моїм кошеняткам! У мене ж їх якраз двойко.
За рукавички — та до хати. Тільки на поріг, а там бабуся Петрикова, що сама ті рукавички виплела й подарувала хлопцеві.
— А, то ви такі, втекли од Петруся! Ще, дивися, й зовсім погубитесь.
Взяла їх, пришила до стьожечки та й почепила на кілочку.

 

Докладніше

Завантажити rukavychka_mandrivnychka_051014.djvu (471 КВ)

Переглядів: 160


Читанка © 2009
Дизайн Fish,
програмування Dobrovolsky