Книги 361 - 370 (всього знайдено 2466)
Гуп та Гоп
Врятовані стерновим мавпенята повсякчас намагаються чимось потішити свого рятувальника. Але чомусь щоразу виходить якась дурниця.
Хлоп'ята з Тополиної вулиці
Оповідання "Украдений апетит", "Хоробрий Тимко", "Журавлі сурмлять", "Внучок", "Білий бант", "Як заступ учили працювати" та інші.
Чебреці
Збірка віршиків: "Лісова Кульбабка", "Зайчик-пекар", "Після дощу", Дивний гість" та інші.
У нас в Кібертонії
Автор цієї книжки, Леонід Олександрович Сапожников, народився 1937 року в Києві. Закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка і працює в одному з науково-дослідних інститутів столиці України.
Фах автора, можна сказати, визначив жанр, у якому він пише,— це науково-художня література. За кілька останніх років у видавництві «Веселка» вийшли друком його книжки: «Розповіді про кібернетику» «Терра інкогніта», «Курс — полюс».
Книжка, яку ти тримаєш у руках, наш юний читачу,— дебют Леоніда Сапожникова як письменника-фантаста. Сподіваємося, що тобі сподобаються цікаві знахідки автора, і не раз м'який гумор Леоніда Сапожникова викличе твою доброзичливу усмішку.
Читати "У нас в Кібертонії"
u_nas_v_kibertonii_040813.djvu (1,5 MB)
Весняний поїзд
Віршики "Маки на снігу", "Сліди", "Три лижні", "Завтра в школу", "Козубок-колобок" та інші.
Примулка
Оповідання про школярів "Михасів борщ", "Бабусина пляма", "Як зникли чорнильниці" та інші.
Казка про старого коваля та сина його Арсена
Ніхто не може визволити вродливу дівчину Цілину з полону лютого чаклуна Вуховія. Не один богатир марно бився з ним за царівну. Та ось прийшов дужий і гарний син Коваля. Про його цікаві пригоди і подвиги і розповідає ця казка.
Наталочка лічить до десяти
Віршики для малят, що допоможуть їм навчитися рахувати до десяти.
Вишиванка
ВИПАВ ЗУБЧИК
Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а щербатий,— поправила бабуся.— Але не журися, новий виросте, а цей закинь на горище і прокажи: «Мишко, мишко, візьми собі кістяний зубчик, а мені дай залізний!»
«Не хочу залізного,— подумав Дмитрик,— нехай виросте такий, як був».
З таких коротеньких оповідок і складається книжка.
