Книги 341 - 350 (всього знайдено 2466)
Небилиця
Небиличка про Івана Сміхована:
Був собі Іван Сміхован,
Що все робив сміхом:
Кілком підперезувався,
Підпирався міхом,
На печі ставок мав,
Черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками,
Стріляв качок маком.
Цей Іван Сміхован
На комині молотив,
На припічку віяв,
А під піччю виорав.
Пшеницю посіяв.
Отакий-то наш Іван:
І веселий, і чудний,
Просто Сміхован!
У нас гуси не сердиті
Віршики для дітей: "Цапок", "У нас гуси не сердиті", "Журавель", "Гарбуз".
Чубарик
Герой цієї книжки — Степанко Чубарик. Він живе на одній із київських околиць, і з ним трапляються різні комічні пригоди в лісі, в лузі, на дніпровських берегах. А що це за пригоди — ви довідаєтесь, коли прочитаєте цю книжку, до якої увійшли оповідання: «Гойдалка над озером», «Голубі штанці», «Лідер», «І знову на тому ж озері».
Знайдена скарбниця
Запоріжжя... Чуєш це слово — і перед зором постають велетенські бунчуки димарів «Запоріжсталі», граційно вигнута, мов лебедине крило, гребля Дніпрогесу, малинові корогви заграв, що палахкотять ночами над столицею сталетвор-ців, гінкоплечі електрощогли, що крокують степами України, ніби козацькі сторожкові бекети, й несуть у всі кінці наснагу Славутича.
У народі живе чимало переказів про сиву давнину цього повитого легендами краю і про його сьогоденних героїв — нащадків славних січовиків. У цих переказах — опоетизована любов народу до рідної землі, гордість за свою Вітчизну.
У них дається також народна оцінка історичним подіям та особам, своєрідно тлумачаться назви міст, сіл, річок.
На матеріалі переказів, що побутують у Запорозькому краї, й написано ці оповідання-легенди. Автор їх, письменник Павло Супруненко, аматор і невтомний збирач народної творчості, а надто переказів про запорозьких козаків, нині живе й працює у місті Запоріжжі.
Читати "Знайдена скарбниця"
znaydena_skarbnytsya_280813.djvu (1,5 MB)
Ми з татом і Омелько
Кого б ви не не знає, відколи росте понад Россю ота стара верба. Є у старої верби таємниця. А знають цю таємницю лише... Рак та Линок.
Багато захоплюючих пригод трапляється в цих з лісовими і підводними мешканцями. Про них вам цікаво буде довідатись.
Заяче озеро
«Ото життя! Цілісінький день у небі гуляють. І коли вони харч добувають? — дивлячись на ластівок, заздрив горобчик Сіряк. — Не хочу я горобцем бути. Полечу у небо, ластівкою стану».
Про те, чим скінчилися намагання Сіряка жити не працюючи, красиво і весело, дізнаються маленькі читачі з однієї казки.
З пригодами хороброї зайчихи, з ввічливою Надійкою, слухняною Людою, трударем Льонькою і ще багатьма хлопчиками і дівчатками вони познайомляться у інших казках і оповіданнях.
Дитячий карнавал
Віршики "Перекотиполе", "Паперовий будиночок", "Сонце зустрічала", "Полонина", "Нічні пастухи", "Зайчики" та інші.
Завтра в школу
Віршики "Щиглик", "Зимовий вечір", "Купка листя золотого", "Лісова колиска", "Іграшки", ""Морозенко", "Їжакова обнова" та інші.
Кленові листки
Постіль застелена полотном, коло стола на задній і передній лаві засіли куми, на краю печі рядком діти. Вони поспускали рукави, як стадо перепелиць, що спочивають, але все готові летіти. Куми зате сиділи, як вкопані, лишень руками досягали хліб або порцію горівки, але і руки найрадше не рухалися б, лишень спочивали б, зігнені в кулак на колінах. Нерадо вони брали хліб і порцію. Каганець блимав на припічку й потворив з кумів великі чорні тіні і кинув їх на стелю...
klenovi_lystky_280813.djvu (1,2 MB)
Кленові листки. Текстова версія
Митькозавр із Юрківки
Повісті та оповідання українського письменника про веселі й таємничі пригоди школярів. Дружба і почуття гумору допомагають героям книжки знайти вихід із будь-якого становища.
Читати "Найкращий намет"
Читати "Митькозавр із Юрківки"
mytkozavr_280813.djvu (7,9 MB)