Книги 251 - 260 (всього знайдено 2463)
Азербайджанські народні казки
Казки, зібрані в цій книжці, народилися на берегах Каспію, в країні вогнів, як називають ще Азербайджан.
З давніх-давен азербайджанський народ, як і всі народи світу, творив казку, що виховувала в людей повагу до добра й справедливості, прищеплювала любов до праці, зневагу до ледарів, брехунів і особливо до тих, хто намагався розбагатіти за рахунок чужої праці.
І хоч азербайджанський народ жив у злиднях і не-статках, він не занепадав духом і вірив у своє майбутнє. Хоч би як пригнічували його шахи, хани, беї і мулли, він не втрачав надії на краще життя. Люди завжди вірили, що як не вони, то хоч їхні нащадки житимуть у щасті й радості. У казках народ створив своїх- улюблених героїв і наділив їх кращими рисами характеру: вони чесні, працьовиті, хоробрі і завжди перемагають шаха, дива, дракона, усіх тих, хто пригнічував людей.
Казки свої азербайджанці люблять і бережуть, бо в них не тільки відображення тяжкого минулого, а й мудрість народна. Казка вчить тому, що цінують і будуть цінувати люди: скромності, щирості, сміливості, відданості, любові до матері й рідної землі.
Читати "Азербайджанські народні казки"
azerbaudzhanski_kazky_250314.djvu (8,9 МВ)
Тисяча тисяч бондарів
Синє море хитається, білий заєць купається.
Кінь сталевий, хвіст шовковий.
Виріс ліс білий весь: пішки в нього не ввійти, на коні не в'їхати.
Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком.
Хто все йже, а все в хаті сидить?
Поле голубе, овечки золоті, пастух рогатий.
Рукавом махнув - дерева нагнув.
За лісом, за пралісом золоті ворота стоять.
Під ялинками та сосонками лежить клубок із голками.
Не звір, не птиця, а ніс як спиця.
Тисяча тисяч бондарів роблять хату без кутів.
Уночі літає, вогнем миготить, а диму немає.
Зоря-зоряниця по землі ходила, ключі згубила, а сонце зійшло - ключі знайшло.
Стоїть дід над водою та шелестить бородою.
Ой за полем за горами золота нагайка в'ється.
Червоні черевички в землі лежать.
Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.
Каруселя
Збірка віршиків: "Коник-соколик", "Баляда про русалку", "Добрі сусіди", "Про пташку" та інші.
Казки дядечка Римуса
В одному селі на півдні Сполучених Штатів Америки в ті часи, коли негри були зовсім безправними рабами білих плантаторів, жив собі старий негр, якого звали дядечко Рімус. Все своє життя він гнув спину на бавовняній плантації, а коли зостарівся, то оселився доживати свого віку в маленькій хижці край села. Люди в селі жили бідно, але всі чим могли допомагали старому. Діти теж навідувались до нього. Особливо часто забігав білий хлопчик Джоель.
Дядечко Рімус дуже любив Джоеля і кожного разу розповідав йому цікаву казку. Цим хлопчиком був Джоель Гарріс. Він зберіг в пам'яті захоплюючі історії про братіка Кролика, братіка Лиса та інших звірів, а коли виріс і став дорослим, то написав цю книжку. Казки дядечка Рімуса стали відомі всьому світу.
Гадаємо, що, ви, дітки, теж збережете в своїй пам'яті ці мудрі витвори негритянського народу, в яких ми бачимо його віковічну боротьбу за свободу і щастя. Своїми героями в казках народ зробив мудрих і кмітливих звірят: братік Кролик, братік Черепаха, братік Жаба тощо, ворогами виступають підступний Лис, хижий Вовчисько, жадібний Ведмідь та ненажерливий Лев. Всі казки пройняті вірою в перемогу народу, ось чому братіка Кролика не може подолати навіть сам цар звірів — страшний Лев.
Переклад П. Шарандака.
kazky_Rymusa200314.djvu (4,8 МВ)
Читати "Казки дядечка Римуса"
Однокласник 1996, №11-12
У номері: новела "Снігопад", стаття про народний слов'янський календар, рубрика "Так ніхто не кохав" та багато іншого.
В'єтнамські народні казки
Збірку складають вибрані казки в'єтнамського народу, що відзначаються щедрою фантазією, оригінальним сюжетом, цікавим місцевим колоритом: «Витівки зайця-лукавця», «Голова велика — та нерозумна, а мала — та кмітлива», «Заєць і тигр», «Заєць, курка й тигр», «Зіонг одружується з Сонцем», «Слонова Кістка», «Рок і Сет», «Золотий скарб сонця», «Дружина-пташка».
vyetnamski_kazky_150314.djvu (5,6 МВ)
Читати "В'єтнамські народні казки"
Пригоди китенятка
Було собі китенятко. Жило воно в синьому морі, там, де завжди живуть усі кити. Любило воно дуже свою маму, що навчила його добре плавати і слухати, як співає море. А ще любило китенятко бавитися й пустувати. Одного разу воно так загралось, що запливло хтозна-куди і — згубилося від мами. О, скільки тоді пригод йому трапилося! Хижа акула була б його вже вхопила, якби не дельфіни. А оте страховисько —кальмар, з яким довелося боротись!..
Спробуйте лишень самі все роздивитися і розкажіть, як урятувалось китенятко і знов повернулося до мами.
Вечірня зіронька
Поезії "За сонцем хмаронька пливе", "Між вербами та над водою", "Сонце заходить, гори чорніють", "Зоре моя вечірняя", "Садок вишневий коло хати", "Попрощалось ясне сонце", "Червоний місяць аж горить".
